Ю́лій Бори́сович Харито́н (27 лютого 1904, Санкт-Петербург — 18 грудня 1996, Саров) — радянський і російський фізик-теоретик і фізикохімік, головний конструктор атомного проєкту, академік АН СРСР (1953) і РАН. Тричі Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949; 08.12.1951; 04.01.1954). Депутат Верховної Ради СРСР 3—11-го скликань.
Біографічні відомості Ю.Харитон — син киянина Бориса Харитона, відомого єврейського журналіста, висланого 1922 року з радянської Росії з групою літераторів та філософів, котрі на переконання більшовицьких вождів мали антикомуністичні переконання. 1940 — Б. Харитон був арештований радянськими спецслужбами в інкорпорованій згідно пакту «Молотова—Ріббентропа» Латвії й загинув в таборах сталінського ГУЛАГу.
Ці трагічні родинні обставини не завадили талановитому науковцю Ю.Харитону досягти вершин в радянському істеблішменті — він став головним конструктором і науковим керівником атомно-водневого проекту СРСР.
З 1917 року — кур'єр у бібліотеці, в 1919—1921 роках — учень механіка ремонтних майстерень служби телеграфу в Петрограді.
З 1921 року працював науковим співробітником у Фізико-технічному інституті (Петроград (Ленінград)).
У 1925 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.
У 1926–1928 стажування у Кавендіській лабораторії, Кембридж, Англія. Під керівництвом Ернеста Резерфорда і Джеймса Чедвіка отримав ступінь доктора наук (D.Sc.,Doctor of Science), тема дисертації «Про підрахунок сцинтиляцій, що генерують альфа-частинки».
З 1931 по 1946 — керівник лабораторії вибуху в Інституті хімічної фізики, наукові роботи з детонації, теорії горіння і динаміки вибуху.
З 1935 доктор фізико-математичних наук (за сукупністю робіт).
В 1939–1941, Юлій Харитон і Яків Зельдович вперше здійснили розрахунок ланцюгової реакції поділу урану.
З 1946 року — головний конструктор і науковий керівник ядерного центру (Арзамас-16) в Сарові.
З 1946 — член-кореспондент, з 1953 — академік АН СРСР.
Член КПРС з 1956 року.
Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві (9 ділянка).
Нагороди і премії тричі Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949; 08.12.1951; 04.01.1954) шість орденів Леніна (29.10.1949; 11.09.1956; 07.03.1962; 27.02.1964; 26.02.1974; 24.02.1984) орден Жовтневої Революції (26.04.1971) орден Трудового Червоного Прапора (10.06.1945) орден Червоної Зірки (24.09.1944) Золота медаль імені І. В. Курчатова (1974) Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1982) медаль «За оборону Ленінграда» медалі Сталінська премія першого ступеня (29.10.1949) — головний конструктор і науковий керівник КБ-11. Головний конструктор атомної бомби Сталінська премія першого ступеня (6.12.1951) — за розробку конструкції виробів РДС із зменшеною вагою та розробку конструкції зі складовим зарядом Сталінська премія першого ступеня (31.12.1953) — за науково-технічне керівництво виробництвом виробів РДС-6с, РДС-4 та РДС-5 Ленінська премія (7.09.1956)
Примітки
Посилання УРЕ Фото в журналі «Успіхи фізичних наук»
Бібліографія Харитон Ю. Б., Шальников А. И. Механизм конденсации и образование коллоидов. — М.: ГТТИ, 1934. — 66 с. — 2 000 экз. А. С. Боровик-Романов, В. Н. Кондратьев, М. П. Малков, М. С. Хайкин, Н. В. Заварицкий, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Александр Иосифович Шальников (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук. — 1965. — Т. 87. — № 9. А. Ф. Андреев, А. С. Боровик-Романов, Н. В. Заварицкий, Я. Б. Зельдович, Э. И. Кандель, С. П. Капица, К. О. Кешишев, И. П. Крылов, А. Я. Паршин, Л. П. Питаевский, М. С. Хайкин, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Памяти Александра Иосифовича Шальникова // Успехи физических наук. — 1986. — Т. 151. — № 4. — С. 725—726.