Це хронологічний перелік подій конфлікту в Придністров'ї.

1989 рік

11 серпня 1989 року: на підприємствах профспілкового підпорядкування утворюються робочі ради під назвою Об'єднані трудові колективи (ОТК), які починають боротьбу проти впровадження румунської мови, латинського алфавіту та демократичних реформ. 31 серпня 1989 р.: Молдавську мову проголошено державною. Осінь: ОТК організовують страйки та мітинги протесту проти румунської мови та латинського алфавіту. Грудень-січень: у Тирасполі та Рабниці організовуються референдуми щодо отримання статусу «автономної території» Придністров'я у складі Молдовської РСР.

1990 рік

При безпосередній підтримці 14-ї армії формуються незаконні сепаратистські воєнізовані формування, організовуються мітинги та референдуми за підтримки ОТК. 27 квітня 1990 року: Триколор із орлом прийнято державним прапором Молдавської РСР. Місцеві ради Тирасполя і Бендер відмовилися вивішувати у цих містах триколор. Вересень 1990: Місцеві ради Тирасполя, Бендер та Рабниці відхилили закон про державну мову. Розпочався рух непокори владі молдавської держави. 2 вересня 1990 р.: у Тирасполі відбувся «Другий позачерговий з'їзд народних депутатів Придністров'я», який проголосив «Придністровську Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку». 3 вересня 1990: Верховна Рада Молдавської РСР створює президентський інститут і обирає президентом країни Мірчу Снєгура. 16 вересня 1990: Мітинг на знак протесту проти сепаратизму організовано в селі Лунга поблизу Дубесарів.Mihail Gh. Ciubotaru — «Nu răscoliți apele negre!», in «Moldova» nr. 12/1990 22 вересня — 15 листопада 1990 р.: лідери сепаратистів за підтримки власних воєнізованих формувань і військ радянської армії організовують вибори до «верховної ради» «Придністровської Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки». 22 грудня 1990 року: Михайло Горбачов, президент СРСР, підписує указ про визнання рішень «ІІ з'їзду народних депутатів Придністров'я» такими, що втратили чинність. Натомість заходи, які вживає влада Кишинева, є мінімальними та суто декларативними.

1991 рік Відбуваються дії щодо заміни влади Республіки Молдова на владу «Придністровської республіки». Користуючись незрозумілою пасивністю влади держави Молдова, сепаратисти створюють значні збройні сили, яка складається з:

Республіканської гвардії (8 тис. бійців), підпорядковані «управлінню оборони» Придністров'я. Міліція, включно з батальйоном «Дністер» (5 тис. бійців), підпорядкована «управлінню внутрішніх справ» «Придністровської республіки». Територіальні аварійно-рятувальні загони (4 тис. осіб), в розпорядженні місцевих органів виконавчої влади. Робітничі полки, сучасний еквівалент «озброєних робітничих рад», підпорядкованих Об'єднаним Трудовим Колективам (ОТК). Козаки чисельністю 3-4 тис. осіб у статусі «добровольців» були найманцями з вищим окладом, ніж гвардійці, підпорядковуючись безпосередньо керівництву «Придністровської республіки».

Усі ці формування були оснащені озброєнням, транспортними засобами, бойовими машинами, купленими, захопленими чи викраденими у російської 14-ї армії чи підрозділів ОМОН у Придністров'ї.На боці сепаратистів була російська 14-та армія бойовою чисельністю 6500 осіб у складі:

моторизована дивізія; 2 артилерійські полки; танковий полк; протитанковий полк; 2 полки понтонників; ракетний полк; ескадрилья гелікоптерів.

Для порівняння, молода Республіка Молдова все ще не створила власної армії, маючи лише декілька тисяч поліцейських, які під час конфлікту замінили збройні сили.

19 травня 1991: Міністр оборони СРСР наказав командувачу 14-ю армією генералу Неткачову мобілізувати солдатів резерву для доповнення сил 14-ї армії, дислокованих у Придністров'ї, і підтримувати ці війська та військовий арсенал у бойовому стані. Він обґрунтував цей наказ так: «враховуючи те, що Придністров'я є російською територією і що ситуація загострилася, ми повинні захищати його всіма засобами». 23 травня 1991 р.: Молдавська РСР стає Республікою Молдова. 23 червня 1991: Парламент Республіки Молдова проголошує суверенітет Республіки. 19 серпня 1991 року відбувся Московський путч. Пучисти матимуть повну підтримку лідерів сепаратистів з Тирасполя: Ігоря Смирнова, Маракуці, Яковлєва, Релякова. Після поразки путчистів Борис Єльцин зажадав покарати їх і тих, хто їх підтримував. Спроби адміністрації в Кишиневі заарештувати придністровських лідерів викликали невдоволення російськомовних жителів Придністров'я. Розпочалася акція російськомовних жінок, які все частіше почали блокувати залізницю, що сполучає Придністров'я з рештою Бессарабії. Зрештою, придністровські лідери були заарештовані, а потім невдовзі звільнені. 25 серпня 1991: Верховна Рада ПМР проголошує незалежність «республіки». 27 серпня 1991: Парламент проголошує незалежність Республіки Молдова. Вересень: Бійці радянського спецназу ОМОН з Риги прибувають на лімузинах до Тирасполя, зупиняються в готелі «Колгоспний». 18 вересня 1991: Президент самопроголошеної ПМР Ігор Смирнов вирішив передати підрозділи радянських збройних сил, дислоковані в Придністров'ї, під юрисдикцію самопроголошеної ПМР. 1 грудня 1991 року відбулися президентські вибори в районах на лівому березі Дністра, визнаних молдовською владою незаконними. Президентом самопроголошеної ПМР обрано Ігоря Смирнова. 13 грудня 1991: Озброєний напад охоронців на Дубесарському мосту, в результаті чого загинуло четверо молдавських поліцейських і 20 охоронців, козаків і найманців.

1992 рік

1 березня 1992 року: гвардійці та козаки влаштували інцидент на вечірці в Дубесарах, потім напали на викликану на допомогу молдавську поліцію. Поліцаї відкрили вогонь, убивши козака, після чого відступили до штабу. Цей інцидент послужив приводом для ліквідації останнього молдавського відділення міліції в одному з придністровських міст. На поліцейську управу напали вартові та козаки, які взяли поліцаїв у полон, роззброївши їх. Березень 1992 р.: районний виконавчий комітет і всі міліціонери Дубесарів відступили до села Кочієрі, яке стало центром опору, куди сховалися жителі сусідніх сіл.Охорона увійшла в Косьєрі з двома броньованими машинами, відкриваючи вогонь по перехожих без попередження. Розстріляно двох селян і матір, яка йшла з дитиною на руках. Селянам і поліції вдалося без пригод дістати зброю з казарм, підпорядкованих 14-й армії.Гвардійці та козаки блокуватимуть мости через Дністер — з Вадул-луй-Води, Тигині, Каменці, Рабниці, встановивши «контрольні пости» по одному бронеавтомобілю. Такі станції також будуть створені на дорозі Тирасполь-Дубешари та на греблі Дубесарської ГЕС. 2 березня 1992 р.: Республіка Молдова стає членом ООН, що призводить до визнання незаконного характеру самопроголошених Дністровської та Гагаузької «республік».Це день, коли починається війна, спровокувавши збройний конфлікт у Дубасарах через відволікання сепаратистів.Перенаправлення з Вулканештів відбувається в районі Гагаузії. Троє бійців гагаузької воєнізованої охорони напали на шкільну їдальню. Після затримання охоронців до відділку міліції увірвалися 14 членів формування, які вимагали перевести заарештованих до Болграда, міста української юрисдикції. 3 березня 1992 року гвардійці та козаки атакували село Кочієрі, але були відбиті. Увечері в село прибув відділ міліції особливого призначення, надісланий з Кишинева, який форсував Дністер по льоду.Прес-центр Об'єднаних збройних сил СНД опублікував заяву, в якій йдеться, що збройні сили Молдови атакували піхотний полк цивільної оборони, роззброївши офіцерів і забравши 70 одиниць автоматичної та іншої зброї, і що ситуація нагадує ситуацію в Нагірному Карабасі.Були перекриті під'їзні шляхи Кишинева до Тигини, перекрито мовлення національного радіо і телебачення в місті.Після розпуску молдавського відділу поліції (єдиної інституції, яка все ще представляла молдавську державу в місті), було урочисто відкрито поліцейське управління, підпорядковане сепаратистам, створене як форма радянської влади. Створено нове незаконне воєнізоване формування. 4 березня 1992 р.: гвардійці та козаки увійшли в село Кошниця, атакувавши 15 поліцейських, які були змушені відкрити вогонь.До Косьєрі відправляють чотири Камази, повні охоронців. 4-5 березня 1992 року: 2500 козаків прибули до Тирасполя на допомогу сепаратистам. Відбувається масовий вербування серед воєнізованих формувань сепаратистів. 6 березня 1992: «Комітет оборони Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки» вирішив ізолювати всіх міліціонерів, які не склали присягу на вірність «республіці»; в цій ситуації було 85 поліцейських. 12 березня 1992: Двоє поліцейських з відділку Урсоая на дорозі Бендери — Каушани були атаковані з вантажівки, яка перевозила зброю для гагаузьких сепаратистів і яку вони зупинили для контролю. Один поліцейський був поранений, ще один убитий. 13 березня 1992: охоронці нападають на поліцейських у Кошниці, убивши одного та поранивши кількох.Урочисто відкривається відділ міліції, підпорядкований сепаратистам, створений як форма радянської влади, а в Тигіні створюється нове нелегальне воєнізоване формування. 14 березня 1992 року: гвардійці та козаки підірвали мости у Вадул-луй-Воде, поблизу Дубесарів, на дорозі Кишинів- Волгоград. Молдавські позиції поблизу Роги атакують, зафіксовано 15 загиблих. Вночі села Кошніца та Гура Бікулуй обстріляні мінами, гранатами та ракетами.«Верховна Рада Республіки» ухвалює рішення про припинення операцій придністровських банків з Молдовою та створення комісії для взяття під контроль автошляхів і залізниць «республіки». 15 березня 1992 року: Смирнов підписує указ про створення державної комісії соціального захисту військовослужбовців і демобілізованих, що привернуло до себе симпатії військовослужбовців.Уряд Молдови закликає охоронців скласти зброю до 17 березня. 17 березня 1992 року: Смирнов підписує указ про створення державної комісії соціального захисту військовослужбовців і демобілізованих, що привернуло до себе симпатії військовослужбовців.Підписано нову угоду про припинення вогню, яку гвардійці порушуватимуть 24 березня. 19 березня 1992 р.: Парламент Молдови пропонує компроміс, представляючи проект надання Придністров'ю статусу вільної економічної зони та зміни територіального управління. 20 березня 1992 року: на зустрічі ОБСЄ в Гельсінкі створено чотиристоронній механізм для врегулювання конфлікту в Придністров'ї, до складу якого увійшли: Республіка Молдова, Румунія, Росія, Україна. 24 березня 1992: Підписано нову угоду про припинення вогню. Відбувається обмін полоненими: сепаратисти звільняють 11 осіб, молдавани — 18. 28 березня 1992 року в Придністров'ї з 20:00 введено надзвичайний стан. 29 березня 1992: Прем'єр-міністр Валерій Муравський поставив новий ультиматум сепаратистам, просячи їх скласти зброю протягом 2 днів. 31 березня 1992 року: Президент Снєгур надсилає телеграму московській телекомпанії «Останкіно», протестуючи проти способу подачі конфлікту, і ще одну телеграму маршалу Шапошникову, протестуючи проти польотів військових літаків СНД до Тирасполя.

У квітні відзначається явне залучення Росії та російської 14-ї армії на бік сепаратистів. Чіткі наміри Росії — зберегти Тигіну як плацдарм.

1 квітня 1992 року: Парламент Молдови ухвалив рішення про мирне врегулювання конфлікту.Поліція Молдови намагається звільнити контрольоване сепаратистами місто Тигіна. В бою гине 8 поліцейських.