Я́коб Бе́ме (; 24 квітня 1575, Старий Завідув — 17 листопада 1624, Герліц) — німецький філософ-пантеїст, письменник-містик, що у своїй творчості зберіг тісний зв'язок з теологією.

Біографія

Якоб Беме народився 1575 року в містечку Альт-Зайденберґ неподалік від саксонського міста Герліц у міщанській родині. Замолоду був ревним лютеранином і до кінця життя лишався відданим християнському містицизмові.

Якоб Беме працював шевцем, доки, за переказами, у 1600 році не побачив містичне видіння, яке спонукало його до писання філософських творів. Пережите і свої ідеї він виклав у першому і основному творі, так ніколи і не дописаному, — «Аврора, або Зірниця, що сходить» (, 1612). Твір було засуджено як єретицький, але він набув поширення в переписах. Автору ж міська влада суворо заборонила писати.

Втримавши 6-річне мовчання, Беме розпочав життя мандрівного філософа, створивши цілий шерег значних за обсягом псевдонаукових містичних трактатів.

Якоб Беме помер 17 листопада 1624 року в рідному Герліці. По смерті філософа противники знесли хрест на його могилі. Лише по роках містяни Герліца звели пам'ятник своєму видатному земляку.

Ідейна спадщина і вплив на розвиток філософії

Якоб Беме — філософ-самоучка. Він так і не створив стрункої і послідовної філософської системи. Свої діалектичні здогадки про суперечливу природу речей і світу в цілому він виражав за допомогою поезії, повної сумбурних образів і символів із християнства, астрології, алхімії і кабали.

Найвеличніший християнський містик Якоб Беме (1575—1624) був покликаний стати новим пророком Великої Реформації в самий розпал переломної епохи релігійного розколу в Німеччині і Європі.

Осмислюючи становище людини в світі, його вище призначення як «чада Божого», він прагнув проникнути в безумовну сутність людського духу, що корениться в самій іпостасі триєдиного Бога, який  має в людині Свій Образ. Звідси і випливає і бемевське розуміння внутрішньої суті єдиної християнської Церкви, що полягає в безперервній  боротьбі духовного начала волі, що ніколи не припиняється, з самовпевненістю зовнішнього «богошанування». Один з центральних у творчості Беме є трактат «Про троїсте життя людини» (1620).

У творах Беме нерідко звичайні викладки біблійніх переказів, підсилені релігійним маренням і мріями, інколи доповнені глибокими спостереженнями за природою речей.

Бог і природа, за Беме, перебувають у єдності, поза природою нічого не існує. В усьому на світі коріниться суперечливість, навіть у Богові є добре і лихе начала. Саме в цьому роздвоєнні Беме вбачав джерело світового розвитку.

Творчість Беме мала, а подекуди і має дотепер значний вплив на формування філософської думки. Безпосередній вплив ідей Беме можна вгледіти у творчості західно-європейських, зокрема, німецьких філософів-ідеалістів Гегеля і Шеллінґа.

Особливої популярності чимало псевдонаукових ідей Беме зажили в Російській імперії, зокрема в часи таємних товариств, зокрема і масонських лож, у 2-й половині XVIII — у 1-й половині XIX століть. Переклади творів Беме поширювались у списках. Одним з відомих перекладачів був Семен Гамалія.

Наприкінці XIX — на початку ХХ століть і пізніше творча спадщина Беме мала вплив на формування російської релігійної і містичної філософії, зокрема її вивчали Микола Бердяєв і Володимир Соловйов.

Твори

Аврора, або Зірниця, що сходить (Aurora (Die Morgenröte im Aufgang)), 1612 De tribus principiis (Beschreibung der Drey Göttliches Wesens), 1619 Про потрійність людського життя (De triplici vita hominis (Von dem Dreyfachen Leben des Menschen)), 1620 Фізіологія істинна (Psychologica vera (Vierzig Fragen von der Seelen)), 1620 De incarnatione verbi (Von der Menschwerdung Jesu Christi), 1620 Сім питань теософії (Sex puncta theosophica (Von sechs Theosophischen Puncten)), 1620 Сім питань містики (Sex puncta mystica (Kurtze Erklärung Sechs Mystischer Puncte)), 1620 Mysterium pansophicum (Gründlicher Bericht von dem Irdischen und Himmlischen Mysterio), 1620 Informatorium novissimorum (Von den letzten Zeiten an P. Kaym), 1620 Христософія (Christosophia (der Weg zu Christo)) ,1621 Libri apologetici (Schutz-Schriften wider Balthasar Tilken), 1621 Antistifelius (Bedenken über Esaiä Stiefels Büchlein), 1621 Ingleich Vom Irrtum der Secten Esaiä und Zechiel Meths, 1622 De signatura rerum, (Von der Geburt und der Bezeichnung aller Wesen), 1622 Mysterium Magnum (Erklärung über das erste Buch Mosis), 1623 Про милостивий вибір (De electione gratiae (Von der Gnaden-Wahl)), 1623 Про Заповіт Христа (De testamentis Christi (Von Christi Testamenten)), 1623 Quaestiones theosophicae (Betrachtung Göttlicher Offenbarung), 1624 Tabulae principorium (Tafeln vln den Dreyen Pricipien Göttlicher Offenbarung), 1624 Apologia contra Gregorium Richter (Schutz-Rede wider Richter), 1624 Libellus apologeticus (Schriftliche Verantwortgung an E.E. RAth zu Görlitz), 1624 Clavis (Schlüssel, das ist Eine Erklärung der vornehmsten Puncten und Wörter, welche in diesen Schriften gebraucht werden), 1624 Epistolae theosophicae (Theosophische Send-Briefe), 1618—1624

Джерела та література

Беме, Якоб // Чижевський Д. Якоб Беме в Росії // в кн. Діалог культур: Святе Письмо в українських пам'ятках., К., 1999 Бёме Якоб // Философский словарь., М.: Политиздат, 1991, стор. 41 Вер Г. Якоб Бёме. Урал LTD, 1998 Посилання Бьоме Якоб // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Список посилань на ресурси з тематики Якоба Беме багатьма мовами Дорофеєв Д. Ю. Нарис біографії і творчості Я.Беме Беме Я. Аврора, або Зірниця, що сходить (переклад 1914 року) — на сайті «Бібліотека Якова Кротова» Беме Я. Шлях до Христа Якоб Беме на Rotten Library Беме Я. Ключ. Переклад і передмова Гліба Бутузова

Примітки