Ернст Франц Ге́рманн Га́ппель (, 29 листопада 1925, Відень — 14 листопада 1992, Інсбрук, Австрія) — австрійський футболіст та тренер. Був оборонцем «Рапіду» (Відень) та «Расинґу» (Париж). Став одним з найкращих тренерів європейського футболу XX сторіччяThe 50 greatest post-war managers . Гаппель, Оттмар Гітцфельд, Жозе Моурінью, Юпп Гайнкес і Карло Анчелотті — єдині тренери в історії, які вигравали Кубок європейських чемпіонів з двома різними командами. Разом з італійцями Джованні Трапаттоні, Карло Анчелотті та португальцем Жозе Моурінью є володарем унікального досягнення — на посаді головного тренера вигравав національні чемпіонати чотирьох різних країнЧергова вершина підкорилася Трапаттоні , новини на FIFA.com, 7 травня 2007 року. .

Кар'єра футболіста Більшість ігрової кар'єри провів у віденському «Рапіді» (1942-1955 та 1956-1959), з перервою на два сезони у «Расинґу» (Париж).

Разом з «Рапідом» центральний оборонець та стоппер виборов 6 титулів чемпіона Австрії, Кубок Австрії та Кубок Мітропи (Центральної Європи). Відзначався своєю високотехнічною, гарною та вишуканою грою.

Кар'єру у збірній розпочав 14 вересня 1945 року матчем проти Угорщини у Відні — перемога 4:3. Виступав на двох чемпіонатах світу: 1954 (бронзовий призер) і 1958.

У 1951 році інтерес до футболіста виявив мадридський «Реал», але через правило, згідно з яким гравцям до 28 років було заборонено виїжджати у іноземні клуби, Гаппель продовжував захищати кольори віденського «Рапіда».

Ернст Гаппель славився надійністю в обороні, технікою та легкістю володіння м'ячем — часто атаки команди починалися із його точних пасів. Як на захисника, він забивав багато, бо регулярно виконував пенальті та штрафні удари біля воріт суперника — постріли Гаппеля були дуже влучними.

Був учасником т. зв. «Спекотної битви під Лозанною» () на чемпіонаті світу 1954 року між Швейцарією та Австрією. Цей чвертьфінал проходив під понад 35-градусну спеку і завершився перемогою Австрії 7:5 — рекорд чемпіонатів світу за кількістю голів у одній грі, не побитий і досі. Воротар австрійців отримав сонячний удар і у другому таймі ледве пересувався на ногах (заміни тоді ще були заборонені). Австрія вийшла до 1/2 фіналу, де поступилась майбутнім чемпіонам — німцям — 6:1. Найбільша провину журналісти та уболівальники поклали на плечі двох зірок-лідерів команди: оборонця Ернста Гаппеля і воротаря Вальтера Земана. В матчі за 3-є місце тренер залишив їх у запасі і австрійці перемогли Уругвай 3:1. «Бронза» стала найбільшим досягненням австрійського футболу на чемпіонатах світу. Але преса критикувала Гаппеля і Земана, через яких збірна втратила реальний шанс потрапити до фіналу чемпіонату. Після повернення футболістів додому публіка на стадіонах зустрічала Гаппеля свистом — у сезоні 1954/55 він провів 2 гри у першості Австрії і прийняв запрошення французького клубу «Расінґ» (Париж), де виступав 2 роки. Після чемпіонату світу 1954 року наступний виклик до збірної Гаппель отримав аж через три роки.

Останню гру за національну збірну Гаппель провів відразу після чемпіонату світу 1958 року — 14 вересня 1958 року: Австрія — Югославія — 3:4.

Останнім сезоном за «Рапід» був 1958/59. Завершальною грою за «Рапід» став поєдинок проти «Вінер шпортклуб» 11 квітня 1959 року.

Характер Ернста Гаппеля Під час ігрової кар'єри Гаппель, улюбленець трибун, дозволяв собі вільно курити та відвідувати бари і пивниці після виснажливих ігор. Він мав веселу і легковажну вдачу. Відомою стала товариська гра (етап підготовки до ЧС-1954) збірної Австрії зі збірною одної з нижчих ліг, яка проходила в Інсбруці. У другому таймі рахунок був 14:0 на користь збірної Австрії, трибуни незадоволено гуділи. Раптом Ернст Гаппель недалеко від свого штрафного майданчика розвернувся і забив красивий гол у дев'ятку власних воріт, чим дуже розвеселив глядачів.

У поважному віці Гаппель став серйознішим і у ранзі тренера вимагав від підопічних дисципліни. Цей парадокс помітив інший відомий австрійський відомий тренер Макс Меркель: «Я впевнений, що гравець Гаппель не протримався би у тренера Гаппеля навіть тиждень. Ось так буває…» Ернст у молодості й до кінця життя багато курив, а улюбленою маркою сигарет були бельгійські «Belga».

Тренерська діяльність

Свою тренерську діяльність Ернст Гаппель розпочав як технічний директор віденського «Рапіда». Після цього з 1962, коли він прийняв гаазький АДО, і аж до 1987 року не тренував жодної австрійської команди. За цей час він встиг виграти чемпіонати та кубки трьох країн (Нідерландів, Бельгії та Німеччини). У 1987 році він прийняв створену лише рік тому команду «Сваровскі Тіроль», і одразу вивів її до півфіналу Кубка УЄФА, а вже за рік виграв чемпіонат Австрії. У 1992 році він залишив команду (яка, до речі, вже в тому ж році припинила своє існування), щоб очолити збірну Австрії.

Тренував команди: «АДО Ден Гааґ» (1962-1969) «Фейєноорд» (1969-1973, перемога у Кубку чемпіонів) національну збірну Нідерландів (1978) — друге місце на чемпіонаті світу 1978 «Севілья» (1973—1975) «Брюгге» (1975-1978) «Гарельбек» (1978-1979) «Стандард» (Льєж) (1979-1981) «Гамбург» (1981-1987, перемога у Кубку чемпіонів) «Сваровскі Тіроль» (1987-1992) національну збірну Австрії (1992)

Помер в Інсбруку 14 листопада 1992 року від раку. Після смерті видатного футболіста і тренера найбільший стадіон Австрії — «Пратер» — перейменували на «Ернст-Гаппель-Штадіон». Увійшов до символічної збірної «Рапіду» всіх часів. Визнаний найкращим тренером «Феєноорда» і «Брюґґе» всіх часів.

Титули та досягнення Футболіст Чемпіон Австрії: 1946, 1948, 1951, 1952, 1954 і 1957 Кубок Австрії: 1946 Кубок Мітропи: 1951 3-тє місце на чемпіонаті світу: 1954 учасник чемпіонатів світу: 1954 та 1958

Наставник «Ден Гааґ» Кубок Нідерландів: 1968 «Фейєноорд» Чемпіон Нідерландів: 1971 Кубок європейських чемпіонів: 1970 Міжконтинентальний кубок: 1970

«Брюгге» Чемпіон Бельгії: 1976, 1977, 1978 Кубок Бельгії: 1977 фінал Кубка УЄФА: 1976 фінал Кубка європейських чемпіонів: 1978

Збірна Нідерландів Віце-чемпіон світу: 1978

«Стандард» (Льєж) Кубок Бельгії: 1981

«Гамбург» Чемпіон Німеччини: 1982, 1983 Кубок Німеччини: 1987 Кубок європейських чемпіонів: 1983 фінал Кубка УЄФА: 1982

«Сваровскі Тіроль» Чемпіон Австрії: 1989, 1990 Кубок Австрії: 1989

Особисті Найкращий тренер в історії футболу — 9 місце (World Soccer) Найкращий тренер в історії футболу — 9 місце (France Football) Найкращий тренер в історії футболу — 14 місце (ESPN)

Примітки

Посилання

Цифри виступів за «Рапід» (rapidarchiv.at) Legends of Football — 에른스트 하펠 (Ernst Happel) Легендарні наставники

Література Соскин А. Всё о футболе. Страны. Клуби. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи . — Москва: Физкультура и спорт, 1972. — С. 427. журнал «Футбол» — 2008. — № 68 (640). — 4-7 вересня.