Renault VBC-90 (від ) — шестиколісний французький бронеавтомобіль із високошвидкісною 90-мм гарматою, поєднаною зі складним комп'ютером керування вогнем і далекомірною системою. Він був розроблений в основному для внутрішньої безпеки або збройної розвідки. Створений за зразком бронетранспортера Renault Véhicule de l'Avant Blindé (VAB), VBC-90 був розроблений спільно з Saviem і . Один VBC-90 був побудований як прототип в Аргентині за ліцензією, де він був відомий як Vehículos de Apoyo y Exploración.Родольфо Санчес Рубіо. Carrera armamentista en el Cono Sur de América 1940—1981: teoría y práctica. Estado Mayor General del Ejercito (Chile) 1985. OCLC 20069482 с. 141. VBC-90 були доступні з різними конфігураціями шасі, схожими як на VAB, так і на .
Історія розробки VBC-90 був розроблений Renault і Saviem як спеціалізований варіант машини Véhicule de l'Avant Blindé для розвідки та вогневої підтримки. Він мав дуже широке баштове кільце і був виготовлений спеціально для установки гармат великого калібру. Принаймні два прототипи були побудовані до 1979 року і спочатку отримали позначення VCS-90. Перші два мали прототипи човноподібні корпуси та гласисні пластини, що нагадували VXB-170 та VAB відповідно. По суті вони нагадували шестиколісні варіанти цих транспортних засобів, хоча і з більшими баштовими кільцями. Третій прототип мав більш унікальний корпус і похилу гласисну пластину. Саме цей варіант був прийнятий до виробництва як VBC-90.
На відміну від VAB, VBC не був розроблений для сухопутних військ Франції і призначений виключно для експорту військовим замовникам за кордоном.Едdард А. Колодзей, «Making and Marketing Arms: The French Experience and Its Implications for the International System.» Princeton University Press, 2014. . с. 274—275. Тим не менш, з 1981 року уряд Франції замовив 28 VBC-90 для однієї ескадрильї на заміну застарілим легким танкам AMX-13. Останній був поставлений в 1984 році. VBC, вироблені Renault для жандармерії, отримали позначення VBC-90G.Senat Avis: Premiere Session Ordinaire de 1986—1987 (Tome V) Ще 6 було доставлено до Оману між 1984 і 1985 роками як частина значно більшої партії VAB для .
Згодом Оман оголосив, що поступово відмовиться від своїх VBC-90 на користь B1 Centauro з важчим озброєнням. На початку 2000-х французька жандармерія перевела свої VBC на резервне зберігання.
Спрощений варіант VBC-90, відомий як Vehículos de Apoyo y Exploración (VAPE), був розроблений для Аргентини компанією Renault. Його випробували разом із набагато важчою моделлю ERC 90 Sagaie, запропонованою Panhard, але жодна з них не була прийнята на озброєння аргентинської армії.
У 2014 році Ліван лобіював придбання нерозголошеної кількості VBC-90. Угода мала бути частково профінансована за рахунок військових грантів від Саудівської Аравії, але була заморожена в 2016 році через напруженість між Ліваном і Саудівською Аравією.
Технічні характеристики VBC-90 має сталевий броньований корпус для захисту від вогню зі стрілецької зброї. Екіпаж складається з трьох осіб, а водій сидить у передній частині автомобіля з трьома куленепробивними вікнами для водія. У башті GIAT TS 90, озброєній 90-мм гарматою зі спареним 7,62-мм кулеметом, розміщується командир і навідник. 20 снарядів калібру 90 мм містяться у башти, ще 25 снарядів — у корпусі.
VBC-90 оснащений шестициліндровим дизельним двигуном, встановленим у задній частині корпусу, що приводить в рух колісну формулу 6x6. Автомобіль не є амфібією, на відміну від VAB, на базі якого він розорблявся.
Оператори
Колишні оператори
Потенційні оператори
Галерея
Примітки
Джерела Крістофер Ф. Фосс Jane's Armour and Artillery 1987–88. Лондон: Jane's Yearbooks, 1987. . Крістофер Ф. Фосс Jane's Tanks and Combat Vehicles Recognition Guide. Лондон: HarperCollins Publishers, 2002. .
Посилання
VBC 90