Сачковичі () — село в Росії, у Климівському районі Брянської області. Центр Сачковицького сільського поселення. Населення становить 1090 осіб (2010).

Положення Лежить над річкою Ірпою, між містом Климів і селом Старий Ропськ, за 4 км від села Могилівці і за 10 км від Тимоновичів та російсько-українського кордону.

Історія

У Гетьманщині та Російській імперії Вперше згадується в 1620 році. Після створення держави Війська Запорозького (України), належало до Топальської сотні Стародубського полку Гетьманщини. У 1665 році гетьман Іван Брюховецький надав власницьку Ропську волость, до якої серед іншого належало й село Сачковичі, у володіння землевласнику Михайлові Рубцю, право власності на яку було підтверджено в універсалі 1670 року гетьмана Дем'яна Многогрішного. 1679 року, після того, як син Михайла Рубця Іван був засуджений за підробку документів, гетьман Іван Самойлович відібрав у Рубців волость та приєднав її до гетьманських володінь. Наприкінці XVII століття в селі була община старообрядців на чолі з Ісааком.

За переписом Малоросії 1723 року, Сачковичі були селом Ропської волості, мали 43 козацьких дворів, 12 дворів «ґрунтових» посполитих і 13 хат «бобилів». Після смерті гетьмана Данила Апостола у 1734 році волость перейшла у державне володіння. 1741 року Ропська волость була подарована Іванові Неплюєву, але у серпні 1742 року її було передано від Неплюєва до Олексія Розумовського, від якого волость успадкував його брат і колишній гетьман Кирило Розумовський. Згідно зі статистичним описом Малоросії 1781 року, село належало графові Розумовському, тут налічувалося разом 159 дворів і 222 хати, з них козацьких: 44 дворів, 63 хат; козацьких підсусідських: 9 дворів, 12 хат і 13 бездвірних хат; селянських: 77 дворів, 98 хат; різночинських підсусідських: 29 дворів, 33 хат і 3 бездвірних хат. Російський граф Рум'янцев переселив у Сачковичі декілька родин державних селян з Батурина, яких й пізніше називали «батурами».

З другої половини XIX століття село належало до Новоропської волості Новозибківського повіту Чернігівської губернії Російської імперії. Станом на 1859 рік Сачковичі були державним, козацьким і власницьким селом, у якому налічувалося 313 дворів і 1874 мешканців (901 чоловік і 973 жінок), діяло дві православні церкви, сільське училище, волосне правління і сільська розправа. Село тоді лежало в 1-му стані повіту, на поштовому тракті з Новозибкова в Чернігів. Відстань до Новозибкова становила . У 1885 році у селі було 250 дворів і 1742 жителів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 3 вітряних млини, маслобійний і цегельний заводи. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 2070 осіб (922 чоловіків та 1148 жінок), з них 1995 православних. У 1901 році в селі налічувалося 2093 жителів (1038 чоловіків і 1055 жінок).

Українська державність у 1917—1919 роках Після того, як у 1917 році було повалено російське самодержавство, Українська Центральна Рада року у Першому Універсалі проголосила про автономію України у складі Росії. У Тимчасовій інструкції, яку Тимчасовий уряд Росії надіслав Генеральному секретаріатові УЦР, повноваження українського уряду поширювалися серед інших й на Чернігівську губернію, але без Новозибківського повіту. Проте Третім Універсалом Української Центральної Ради від проголошувалося про створення автономної Української Народної Республіки, до якої серед іншого повністю увійшла Чернігівська губернія. Четвертий Універсал Української Центральної Ради від року проголосив незалежність Української Народної Республіки. Після російської радянської окупації України Стародубщина формально залишалася у складі маріонеткової Радянської України до 1919 року.

Радянські часи

Згідно з договором про кордон між РСФРР і УСРР у травні 1919 року, Стародубщину було передано до складу РСФРР і приєднано до Гомельської губернії. З 1926 року — у складі Брянської губернії, з 1929 року — Західної області, з 1937 року — Орловської області. З 1944 року в Брянській області.

Населення За переписом 2002 року чисельність населення села становило 1044 осіб. За переписом 2010 року в Новому Ропську проживало 1090 осіб.

Пам'ятки Церква Покрови Пресвятої Богородиці 1846—1864 років. Кам'яний храм, зведений зусиллями місцевих жителів, освячений в 1864 році. Колишня дерев'яна церква, згоріла в XIX столітті. Колишня церква була фундована паном Яковом Дружиною за часів гетьмана Івана Скоропадського (1708—1722), про що свідчив напис на олов'яній дощечці, знайденій на попелищі: «Сооружась церковь сія во имя Царици Богородицы Маріи Дѣвы пречестного покрова въ правленіе архіепископа Іоанна и запорожскихъ войскъ гетмана Іоанна Скоропадскаго, стараніемъ пана Якова Дружины». У 1770 році кількість парафіян становило 922 осіб, у 1790 році — 1450, у 1810 році — 1527, у 1830 році — 1648, у 1850 році — 1766, у 1860 році — 1926.

Особистості

Народилися Костянтин Московченко (1914—2004) — український живописець, графік.

Примітки

Посилання