Зоологічний сад у Вроцлаві ( Zoo Wrocław ) — зоологічний сад, розташований за адресою вул. Wróblewskiego 1–5 у Вроцлаві, відкрито 10 липня 1865 року. Це найстаріший зоологічний сад у Польщі на нинішніх польських територіях. Площа саду становить 33 га. Офіційна назва саду Zoo Wrocław Sp. z o. o. Наприкінці 2015 року Вроцлавський зоопарк представив понад 10 500 тварин (не враховуючи безхребетних) із 1132 видів (третій зоопарк у світі за цим показником). Це п'ятий за відвідуваністю зоопарк у Європі з щоденним рекордом 28 відвідувань 300 осіб.
Історичні будівлі Вроцлавського зоопарку Будівельна інфраструктура саду включає кілька цінних об'єктів, що представляють історизм та еклектику ХІХ ст. Більшість будівель періоду заснування зоопарку є роботами архітекторів Карла Шмідта та Альберта Грау.
Ведмежа вежа - побудована в 1863/64 роках, будівля з червоної цегли, спочатку, згідно з назвою, тут були присутні ведмеді, в 70-80-х роках. Кабани і вовки в 20 столітті, сови на початку 21 століття. Будинок великих хижаків - цегляний, 1874/75 рр. З моменту заснування і до сьогодні тут виставлялися великі котячі, а з початку 21 століття все більше їх переміщували до нових вольєрів. Слонярня - заснована в 1888 році, цегляна будівля. Окрім слонів, тут були представлені також бегемоти та носороги, тому в німецькі часи його називали «Будинком товстошкірих». Зараз тут водяться слони, нільські бегемоти, карликові бегемоти та антапіри. Призначення цієї споруди не зазнало значних змін з початку її існування. Будівля ресторану 1885 р., цегляна. Нині герпетарій. Альтанка мавп, цегляна, була побудована в 1887 році в мавританському стилі. Вона зберегла свою початкову функцію донині, за винятком того, що значна частина мавп зараз виставлена в кількох молодших павільйонах і вольєрах. Пташиний павільйон 1889 року зберіг свою функцію донині. Будинок нутрій - одна з небагатьох довоєнних дерев'яних будівель зоопарку. Він був заснований не пізніше 1890 року і ніколи не змінював свого призначення відповідно до назви. Дерев'яні ворота в японському стилі, побудовані в 1912 році, розташовані в огорожі зоопарку, що виходить на південь, на набережній Одера. Це один із входів у сад (відкритий до 1960-х років і з 2009 року) Прогони та притулки для ведмедів і тюленів, побудовані в 1937/38 роках. Вольєр і притулки для бабуїнів, побудовані в 1939 році з блоків кам'яновугільного граніту зі Стшегома. Він не змінив своєї долі. У 2010 році тут мешкало близько 50 павіанів масаї. Довоєнний павільйон, спочатку населений страусами, нині ему, журавлями та марабутами. Довоєнна будівля, спочатку господарська, близько 1955 року перебудована в рибний павільйон з акваріумами, які виконує і понині. В’їзна брама 1935 року, розроблена Річардом Конвіарцем, є модерністським перефразом Бранденбурзьких воріт у Берліні.
Історія саду та його керівників
Вроцлавський зоопарк існує з 1865 року і донині з двома короткими перервами (не працював у період з 1921 по 1 травня 1927 року через зубожіння міста та німецької держави після Першої світової війни ; територія зоопарку тоді була парком, він також був закритий з квітня 1945 р. по 18 липня 1948 р. у зв'язку з блокадою Вроцлава та ліквідацією тварин).
Франц Шлегель (1864–1882) З ініціативи мера Вроцлава д-ра. Юліуса Ельвангера в 1863 році розпочав роботу організаційний комітет з будівництва зоопарку. Міська влада надала землю під запроектований сад. Зоопарк спроектував Карл Людекке. Сад був створений в районі іподрому, у віддаленій і безлюдній зоні парку Щитницького, куди можна було дістатися з міста на омнібусах і кораблях по Одеру. Під час будівництва, у 1864 році, директором став доктор Франц Шлегель, натураліст і лікар. Після двох років будівництва 10 липня 1865 року сад було відкрито. Тоді було виставлено 189 тварин, у т.ч лані, лами, ведмеді, козулі, страуси, верблюди, вовки та одна зебра ; значну частину (165 екз.) становили подарунки мешканців Вроцлава та околиць. У той час також не було постійних виставкових павільйонів чи загонів, більшу частину інфраструктури становили сараї та стайні, за словами Кароля Лукашевича, польського післявоєнного директора Саду , «леви, тигри та леопарди тимчасово жили у цирковому вагоні». Завдяки зростанню популярності саду зріс і його дохід, що дозволило розширити як обладнання саду, так і придбати нові екземпляри. Були й подарунки, в тому числі від польських магнатів, за словами Лукашевича , «князь Сулковський з Ридзіни пожертвував двох кабанів, Чарторийський — оленя, Пусловський зі Слоніма — рись». У 1875 році в зоопарку було близько 800 екземплярів; найціннішою покупкою першого періоду існування саду був індійський слон, який був куплений у 1873 році за 450 фунтів стерлінгів того часу; цю суму, враховуючи купівельну спроможність, можна порівняти з 200 000 фунтів стерлінгів у наш час. Він прибув до Вроцлава потягом зі Щецина (раніше їхав із Лондона кораблем) 14 вересня 1873 р. і, викликавши сенсацію серед мешканців, проїхав на спеціальному візку з шістьма кіньми вулицями пл. Новий Тарг, острів Пясек, Тумський острів, Щитницька, Тіргартенштрассе ( Кюрі-Склодовська ) та міст Звежинецького відійшли до спеціально створеної садиби. У міському конкурсі на нову назву фаворитом був «Теодор»; він прожив у Вроцлавському зоопарку п'ятнадцять років, до 1888 року.
Оскільки спосіб збору коштів для купівлі слона – розіграш – був успішним, у наступні роки їх було оголошено більше, для купівлі тигрів і гепардів у 1875 році та для купівлі антилоп у 1878 рік. У 1876 році в зоопарку стали влаштовуватися тимчасові покази представників племен, що живуть далеко від сучасної цивілізації. Запрошені групи екзотичних спільнот демонстрували фольклор і побут свого племені. Шоу користувалося великою популярністю і проводилося до Першої світової війни.
Герман Штехман (1882–1900) Директор Шлегель помер у 1882 році, його наступником став Герман Штехман. За час його правління сад швидко розширювався, кількість тварин перевищила 1600 голів, і донині були побудовані цегляні павільйони: для товстошкірих тварин (слони, бегемоти, носороги) у 1887-1888 роках і вольєр (1889 рік). Усі ці об’єкти зараз мають історичну цінність, хоча й досі використовуються за цільовим призначенням. Під час його правління сад збагатився численними, часто надзвичайно екзотичними тваринами. У 1894 році в Ліверпулі був придбаний екземпляр горили, який ще дуже мало вивчений і викликає повагу і емоції. Це була самка Pussi ; вона прожила у Вроцлаві аж 7 років, що було рідкісним досягненням Вроцлавського саду того часу в інших зоопарках. У своєму заповіті Штехманн заповів значну суму грошей Вроцлавському зоопарку — 38 000 марок (кілька років до цього цінну й рідкісну горилу було придбано за 2400 марок).
Фрідріх Грабовський (1900–1929) Після Штехмана керівництво садом перебрав мандрівник і натураліст Фрідріх Грабовський. До Першої світової війни сад користувався зростаючою популярністю і, як наслідок, зростаючим доходом. Також тривали тимчасові шоу екзотичних спільнот, у тому числі шоу групи арабів з Тунісу, під час якого за день зоопарк відвідала 41 тис. відвідувачів. Це найбільша щоденна кількість відвідувачів за всю історію німецького та польського зоопарків. Також організовувалися тимчасові покази екзотичних тварин, видів яких не було серед постійних мешканців саду. Грабовський також організовував проекти із залученням людей, які були започатковані у 1876 році. Саме в день одного з таких шоу, в якому брали участь бедуїни - 3 липня 1904 р. - був побитий щоденний рекорд відвідуваності Саду: 41,5 тисячі відвідувачів. Подібні проекти припинилися в 1914 році.
Час Першої світової війни та перші роки після її закінчення призвели до смерті більшості (90%) тварин від недоїдання спричинили серйозну фінансову кризу у Вроцлавському саду та змусили продати всіх тварин іншим об’єкти в Німеччині: сад було закрито 1 квітня 1921 року, а 7 травня того ж року були вивезені останні тварини. Відтоді територія Саду та його будівлі слугували мешканцям місцем відпочинку та різноманітних розважальних заходів, але Breslauer Zoologischer Garten Aktiengeselschaft не збанкрутувало (серед іншого, завдяки безвідсотковій позиці). від міста), а його директор не полишав спроб відновити принципово важливу для профілю цієї компанії діяльність. Ця діяльність була успішною: на рубежі квітня-травня 1927 року, коли до Вроцлава десятком залізничних транспортів було доставлено 1850 тварин 480 видів, а потім, 1 травня, Сад відновив свою діяльність. За вісім місяців до кінця 1927 року було зафіксовано 520 тис. відвідувачів, що стало величезним особистим успіхом режисера Грабовського. Новий сад був збільшений на 3 гектари і перенесений в нього як головну визначну пам'ятку тоді єдиного ламантину в європейських зоопарках.
Ганс Гонігман (1929–1934) За часів управління Хонігмана місто вже володіло більшою частиною акцій Саду, тому наступна економічна криза, яка вразила Німеччину, і подальший спад суспільного інтересу не призвели до необхідності закриття зоопарку. Проте настали часи нацистської кампанії проти євреїв та осіб єврейського походження; У цій несприятливій атмосфері режисер Хонігман вирішив емігрувати до Лондона.
Мартін Шлотт (1934–1946) Незадовго до Другої світової війни він призвів до розширення вольєрів і кімнат для антилоп, зебр і жирафів, скельного вольєру для павіанів (1939, побудований із граніту зі Стшегома), басейнів для тюленів і морських левів, вольєрів для ведмедів (1937/38). На той час у зоопарку було майже дві тисячі тварин.
Перетворення Вроцлава на фортецю ( Festung Breslau ) і боротьба за його захист призвели до руйнування багатьох будівель і загибелі більшості (близько 85%) тварин у саду. Не було корму, необхідного для годівлі великих особин, необхідних господарській худобі та тваринам, які служили у Вермахті, багато тварин загинуло під час обстрілу місцевості, загинуло, вирвавшись із розбитих кліток, загинуло через руйнування системи опалення павільйону під час боїв. у поєднанні з розбиттям вікон і залишенням великих м’ясоїдних тварин і слонів, проте це могло загрожувати німецькому населенню та солдатам, якщо б вони були звільнені, тому їх було розстріляно за наказом влади в середині лютого та 30 березня. Доктор Герберт Крекер із Вроцлава, який супроводжував групу саперів, які ліквідовували тварин, так описав убивство хижаків:
Збитки були і після капітуляції міста, внаслідок дій радянських солдатів і місцевих мародерів, які шукали в зоопарку м'ясо. Деякі з тварин, у тому числі вивезені в села поблизу Вроцлава (наприклад, трирічний нільський бегемот Лорбас, про якого писав Войцех Жукровський у «Дочці», а також Лев Астор), пережили війну. Загалом війну пережило 300 осіб. У червні 1945 року сад було ліквідовано, а тварин передали до зоопарків у Познані, Лодзі (понад 100 екземплярів) і Кракові, звідки деякі повернулися до Вроцлава після відновлення роботи зоопарку.
Кароль Лукашевич (1947 –1966) Після приєднання Вроцлава до Польщі він став організатором і першим польським директором Вроцлавського зоопарку. Він був відкритий 18 липня 1948 року в рамках Виставки відновлених територій, і на той час тут були тварини 60 видів представлені 150 тваринами, у тому числі 84 особини з Вроцлавського саду німецьких часів. Лукашевич майже з нуля відновив колекцію тварин, відреставрував зруйновані будівлі, і в 1956 році завдяки його зусиллям зоопарк отримав велику територію, що примикала до існуючої території Саду зі сходу, майже вдвічі збільшивши його площу (з 14 га до 26 га). Під час Виставки відновлених територій у 1948 році він зробив деякі з будівель доступними для павільйонів цієї виставки, напр. в нинішньому тераріумі був «Сільський павільйон».