Вивіз капіталу — експорт капіталу в інші країни державою, фірмами, приватними особами у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності, з метою вигіднішого їх розміщення і використання.
Міжнародний рух капіталу має великий вплив на світову економіку: Сприяє росту світової економіки. Приплив закордонних інвестицій для країн-реципієнтів допомагає вирішити проблему браку продуктивного капіталу, збільшує інвестиційну спроможність, прискорює темпи росту. Поглиблює міжнародний поділ праці та міжнародне співробітництво. Збільшує обсяги взаємного товарообігу між країнами.
Між інтересами експортерів і імпортерів капіталу існують об'єктивні протиріччя. Перші зацікавлені в якнайприбутковішому розміщення своїх вільних коштів, другі прагнуть до їхнього найдешевшого одержання, по можливості на пільгових умовах чи безоплатно.
Для країн-реципієнтів імпорт капіталу має такі позитивні наслідки: долають проблеми внутрішнього виробництва, проблеми обмеженості ресурсів та їхнього ефективного використання; створюються нові робочі місця; іноземний капітал приносить нові технології, ефективний менеджмент; прискорюються темпи НТП; розширюється товарний експорт, тому що вивіз капіталу стає засобом заохочення вивезення товарів за кордон; приплив капіталу сприяє поліпшенню платіжного балансу країни.
Негативні наслідки імпорту капіталу: приплив іноземного капіталу витісняє місцевий капітал з прибуткових галузей. Це може призвести до однобокого розвитку країни і загроз її економічної безпеки; безконтрольний імпорт капіталу може супроводжуватися забрудненням довкілля; імпорт капіталу часто пов'язаний з проштовхуванням на ринок країни-реципієнта товарів, що вже пройшли свій життєвий цикл, а також знятих з виробництва в результаті недоброякісних властивостей; імпорт позичкового капіталу веде до збільшення зовнішньої заборгованості країни.
До числа наслідків для країн, що експортують капітал, можна віднести: вивіз капіталу за кордон без адекватного залучення іноземних інвестицій веде до уповільнення економічного розвитку; вивезення капіталу негативно позначається на рівні зайнятості; переміщення капіталу несприятливо позначається на платіжному балансі країни.
Головними експортерами капіталу традиційно є промислово розвинуті країни (США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія, Нідерланди, Швейцарія). До банківського капіталу додалися інституційні інвестори — страхові компанії, пенсійні, інвестиційні, довірчі фонди. Важливим напрямком експорту капіталу стала «офіційна допомога розвитку», тобто надання безоплатної економічної та технічної допомоги та різного роду кредитів країнам, що розвиваються,.
Однак ці ж країни є і головними імпортерами капіталу. Вони використовують його для вирішення своїх господарських завдань (модернізація промисловості, створення нових галузей), а також макроекономічних завдань (покриття дефіциту бюджету і платіжного балансу, боротьба з інфляцією).
Особливо широко фінансові ресурси Заходу залучають держави, що розвиваються. Вони домоглися високих темпів розвитку в 1990-х рр. передусім за рахунок перетворення задачі подолання відсталості в основну мету економічної політики.
Більше половини всіх коштів, що надходять з приватних джерел, припадає на ПЗІ. Припливу ПЗІ сприяли такі фактори: загальна лібералізація економіки країн, що розвиваються; полегшення доступу іноземного капіталу; висока оцінка перспектив розвитку в ряді країн (особливо Азії); дешевизна робочої сили; ослаблення протекціонізму та полегшення доступу продукції країн, що розвиваються, на ринки розвинених країн.
Приплив ПЗІ прискорив розвиток промисловості країн, що розвиваються, і загальну модернізацію економіки, отримали розвиток туризм, банківська та ін сучасні сфери економіки.
Притоку портфельних інвестицій сприяли: Створення фондових ринків і допуск на них іноземних інвесторів; Вища дохідність цінних паперів; Включення в глобальну мережу.
Посилання Вивезення капіталу // Експорт капіталу //