Леб'я́же (з 1917 до 1921 — Червоножовтневе) — село в Україні, у Пролісненській селищній громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 1534 осіб. До 2016 орган місцевого самоврядування — Леб'язька сільська рада.
Географія Село Леб'яже розташоване на лівому березі річки Сіверський Донець у місці впадання в неї річки Леб'яжа, вище за течією на відстані 6 км розташоване село Базаліївка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Таганка. За 1,5 км лежить село Пушкарне. Русло річки звивисте, утворює стариці, лимани й озера, зокрема озеро Леб'яже.
Історія У 1707 році це село було засноване як двір біля млина, що належав поміщику КвітціКисиленко В.Ю. Черговий огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2021: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2021. – С.179-186.
За даними на 1864 рік у власницькому селі Коробчанської волості Зміївського повіту мешкало 1492 осіб (755 чоловічої статі та 737 — жіночої), налічувалось 183 дворових господарства, існувала православна церква та винокуренний завод.
Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 1 908 осіб.
У 1917 році перейменоване в село Червоножовтневе, а в 1921 році отримало назву Леб'яже.
Село постраждало внаслідок голодоморів 1921—1923 рр. і 1932–1933 рр.. Про ці події, а також інші події з історії села, описано в щоденнику колгоспного сторожа Нестора Білоуса, який знайдено в архіві СБУ.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Чкаловської (Пролісненської) селищної громади.
19 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чугуївського району село увійшло до складу новоствореного Чугуївського району Харківської області.
2022 року село постраждало від російських обстрілів, що почалися невдовзі після початку вторгнення.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська154287.12%російська21211.97%румунська60.34%вірменська40.23%польська20.11%болгарська10.06%інші/не вказали30.17%Усього1770100%
Економіка Птахо-товарна ферма.
Об'єкти соціальної сфери Дитячий садок. Школа (частково зруйнована російськими обстрілами 2022 року). Клуб. Фельдшерсько-акушерський пункт.
Пам'ятки Церква Архангела Михаїла.
Відомі люди Дейнеховський Петро Іполитович (05.02.1907, с. Леб'яже Чугуївського району Харківської області — 2000, м. Москва) — український військовик. Учасник Другої світової війни. Генерал-майор артилерії. Гуренко Дмитро Григорович (21.10.1906 — 06.10.1969) — учасник Другої світової війни, за особисту мужність і відвагу на війні удостоєний звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі Золота Зірка (27.02.1945), також нагороджений двома орденами Червоного Прапора та орденом Вітчизняної Війни І та ІІ ст., з 1946 — підполковник у відставці. Після війни жив у Києві. Нестор Білоус (1889—1972) — колгоспний сторож, завдяки якому дійшли відомості про події Голодомору в Україні. Межеріцький Іван Петрович (1926—1986) — український радянський діяч. Самофал Валерій Павлович (1969—2017) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Павленко Георгій Євстафійович (1898—1970) — український радянський вчений у галузі гідромеханіки і теорії корабля, академік АН УРСР.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Харківська область)
Примітки
Джерела Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 Погода в селі Леб'яже Командир бригади полковник Дейнеховський Петро Іполітович // Джога І. Вони визволяли Буковину. Факти. Дати. Імена. — Чернівці: МВІЦ «Місто», 2006. — С. 180. — ISBN 966-8341-78-3. Щоденник жителя с. Леб'яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н. М. Білоуса