Бірмінгемська мережа сонячних коливань () (BiSON) складається з мережі з шести віддалених сонячних обсерваторій, які спостерігають за режимами сонячних коливань низького ступеня. Він керується групою оптичної спектроскопії високої роздільної здатності Школи фізики та астрономії Бірмінгемського університету, Велика Британія, у співпраці з Університетом Шеффілда Халлама, Велика Британія. Вони фінансуються Радою науково-технічних засобів (STFC).
BiSON постійно збирає дані про сонячні коливання з 1976 року, що робить його найдовшою мережею геліосейсмології з даними, що охоплюють три сонячні цикли.
Віддалені обсерваторії
BiSON працює з автоматизованими спектрометрами резонансного розсіювання в астрономічних куполах або системах з дзеркалами. Мережа була створена в 1976 році з двома постійними станціями; додавання ще кількох сайтів завершилося додаванням шостого в 1992 році Поточні сайти:
Обсерваторія Маунт-Вілсон, Каліфорнія, США Обсерваторія Лас Кампанас, регіон IV, Чилі Обсерваторія Тейде, Тенерифе, Канарські острови, Іспанія Південноафриканська астрономічна обсерваторія, Сазерленд, Південна Африка OTC Earth Station Carnarvon, Carnarvon, WA, Австралія Обсерваторія Пола Уайлда, Наррабрі, Новий Південний Уельс, Австралія
Див. також
Список астрономічних обсерваторій
Список літератури
Посилання
Домашня сторінка BiSON Дані BiSON Archived Телеметрія та камери BiSON у реальному часі