Миха́йлівка — село в Україні, у Лозівській міській громаді Лозівського району Харківської області. Населення становить 242 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Катеринівська сільська рада. З 31 серпня 2018 року у складі Катеринівського старостинського округу Лозівської міської громадиРішення Лозівської міської ради Харківської області від 31.08.2018 № 993 «Про утворення старостинських округів Лозівської міської ради Харківської області» зі змінами від 20.12.18 № 1249, 29.03.19 № 1452..
Географія Село Михайлівка знаходиться на лівому березі річки Бритай, вище за течією примикає гребля Бритайського водосховища, на протилежному березі — село Довгове.
Історія Заснування села У XVIII столітті на берегах річки Бритай стояли зимівники козаків Орільської паланки. Після ліквідації Запорізької Січі колишні козацькі землі отримали у власність представники вищих кіл, у тому числі і відставний харківський полковник Матвій Прокопович Куликовський. Йому дісталася ділянка від правого берега річки Лозова до лівого берега річки Бритай. На місці одного із зимівників на лівому березі Бритая Матвій Куликовський заснував село, яке різні джерела називають то Матвіївкою, то Куликовкою.Зозуля О.С. Гордість Лозівщини - моя Катеринівка (до 160-річчя Катеринівки) // Голос Лозівщини. - 2019. - 18 жовт. - 8 c. - С.3
Перша письмова згадка про нього знаходиться у переписі населення Російської імперії за 1782 рік. «Ведомости Екатеринославского наместничества… последней 1782 года ревизии» повідомляють: «Розданные для заселения земли пустошей и чьи именно… Павлоградский уезд… Деревни Матвеевка (Ивановка) – полк. Куликовского». Згідно з інструкцією азовського губернатора Василя Черткова про розподіл земель той, хто отримав земельну ділянку, повинен був на кожні 1500 десятин виділеної землі оселити 13 родин. Але Матвій Куликовський на своїх 7217 десятинах у 1782 р. оселив тільки 16 родин, всі інші землі (а це приблизно 7 тисяч гектарів землі) довгий час залишалися незаселеними, у тому числі територія сучасних Лозової та Катеринівки. У перші роки свого існування Михайлівка (тоді Матвіївка) мала 6 дерев’яних будинків і 10 мазанок, а населення налічувало всього 100 чоловік.Суарес О. У боротьбі за землю (продовження) // Голос Лозівщини. - 2003. - 11 квіт. - 8 с. - С.2
У 1787 році у Матвіївці мешкали 116 селян, за маєтком числилося 6900 десятин "удобной" землі, і 317 "неудобной".Геометрическая генеральная карта Екатеринославского наместничества... Изъяснение Павоградского уезда // Описи Степової України останньої чверті XVIII – початку XIX століття / Упорядн. А. Бойко. Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України – Запорізьке відділення; Східний інститут українознавства ім. Ковальських – Запорізька філія. – Запоріжжя, 2009. – 434 с. – (Джерела з історії Південної України. Т. 10). - С.233
У 1795 році Куликовський вже мав на березі Бритая "для приезду дом господской деревянной", два вітряки і три "заводи" по розведенню коней, овець і рогатої худоби. Жило на той час у маєтку 302 людини.Зозуля О.С. Три Катерини // «Голос Лозівщини». – 2008. - 4 лист. - Ст.3
XIX століття У XIX столітті маєтком володіли сини Матвія Куликовського: спершу Дмитро, потім Михайло. Останній теж був відставним полковником, замолоду служив ад’ютантом у Суворова. За його панування село переіменували на Михайлівку. На честь господаря маєтку було названо і Архангело-Михайлівський храм, збудований у селі в 1823 році.Справочная книга Екатеринославской епархіи / Издание Екатеринославской Духовной консисторіи. – Екатеринославъ, 1908. – 1103 с. - С.790-791. (рос. дореф.) Хоч родина Куликовського постійно жила у селі Рокитне поблизу Мерефи, але до Михайлівки він наїжджав часто, адже у цьому маєтку мав один з кращих у губернії кінний завод.Історія рідного краю (Лозівський район)/ Лозівський державний краєзнавчий музей. - Лозова : [б. в.], 1998. - 114 с. – C.11-12. Михайло Куликовський був одружений кілька разів. Інтернет-джерела називають різні імена, але за твердженням його рідного онука, М.М.Герсеванова, першою дружиною Михайла Куликовського була Катерина Макарівна Манучарова.Герсеванов М.Н.Воспоминания о моем детстве [публ., предисл., вступит. статьи Ф.П.Рерберга].- Х. : Типогр. штаба 10-го армейского корпуса, 1914. - 125 с. - С.3. Після смерті Михайла Куликовського у 1832 році маєтком володіли спершу одна з його шести доньок Любов Михайлівна (у шлюбі Мартинова, згодом Галяміна), а згодом її племінник Ніктополеон Герсеванов.Суарес О.В. Нащадки картлійського священника // Голос Лозівщини. - 2005.- 7 січ. - С.3.
У 1859 році село налічувало 84 двори, мало 594 мешканці.. - С. 108..
Станом на 1886 рік у селі, центрі Михайлівської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії, мешкало 635 осіб, налічувалось 137 дворових господарства, існували православна церква та лавка. - С.36.
XX століття На початку 20 століття Михайлівка ввійшла до складу Катеринівської волості. 1 березня 1909 року у селі відкрилася лікарська дільниця на 15 ліжок, у якій працювали лікар Ф.Є.Матвєєв, фельдшер, акушерка і була ще відкрита вакансія фельдшерки-акушерки.Історія рідного краю (Лозівський район) / Лозівський державний краєзнавчий музей. - Лозова : [б. в.], 1998. - 114 с. – C.54.
У 1911 році село нараховувало 145 дворів, 829 мешканців. Працювали дві школи: земська і церковно-приходська..
Після подій 1917 року в селі почали облаштовуватися заклади культури. У 1919 році з тих книг, що збереглися в селі, була створена бібліотека (хата-читальня). Спочатку вона розміщувалася в колишньому панському будинкові, потім у будинку священника. Першим її завідувачем став Феофан Лазарович Шевченко. У 1920 році в селі організували клуб. Серед перших учасників художньої самодіяльності були О.П.Озеров, О.Є.Гамора, М.Борщов, Н.Г.Лебеденко, П.Тарасенко та інші михайлівці.Історія рідного краю (Лозівський район) / Лозівський державний краєзнавчий музей. - Лозова : [б. в.], 1998. - 114 с. – C.66.
У 20-х роках 20 століття Михайлівка стала центром Михайлівської сільської ради, до якої входили сама Михайлівка, Братолюбівка, Софіївка, хутори Герсеванівський, Козлова (згодом село Анастасівка), Кандзюбівський, Лагоди, Лісовський, Ново-Олексіївський, Протопопівський, Терновий і Терпенівський. У 1924 році село налічувало 192 двори, де мешкали 1200 людей. Село мало магазин сільськогосподарського кредитного товариства, 1 тепловий (паровий) млин і два вітряки, 2 кузні, 2 протипожежні бочки, 2 протипожежні насоси. У селі працювали амбулаторія, школа соцвиху, хата-читальня.Описание населенных мест Екатеринославской губернии (на 1-е января 1925 г.) [Текст]. / Издание губисполкома. - Екатеринослав : Типо-Литография Екатерининской ж. д., 1925. - 634.с. - с.494-497
У 1926 році на Михайлівській медичній дільниці працювало 4 медики, обслуговувалися 21 тисяча чоловік.Історія рідного краю (Лозівський район) / Лозівський державний краєзнавчий музей. - Лозова : [б. в.], 1998. - 114 с. – C.56. Того ж 1926 року у Михайлівці на кошти самообкладання було збудовано новий сільський клуб. На його відкриття приїжджав голова ВУЦВК Г.І.Петровський.Козороз О.Г. Гордість Лозівщини - моя Катеринівка (події, люди, долі). – Х. : Финарт, 2014. - 416 с. - ISBN 978-617-7211-33-3. - С.238. Було створено чоловічий вокальний ансамбль. У кінці 20-х років його керівником була Мотрона Панасівна Шевченко, а з повоєнних років до середини 60-х років XX ст. - завідувач клубу Михайло Наумович Шевченко.Історія рідного краю (Лозівський район) / Лозівський державний краєзнавчий музей. - Лозова : [б. в.], 1998. - 114 с. – C.68. З часом ансамбль перетворився на чоловічий народний хор, який виступав в Лозовій, і в Харкові, і в Києві, брав участь у одній з музичних телепередач. Газета «Советская культура» писала: «Песни его знают по всей Украине – дважды был он лауреатом республиканских смотров. Хор сейчас в прекрасном состоянии. Виртуозное, чисто украинское многоголосие заставляет вас забыть о том, что это любители».Э.Михайлов. Мастера культуры // Советская культура. – 1970. – 26 дек.
Колективізація. Голодомор У 1926 році у селі організували ТСОЗ, головою якого обрали А.Бушуя - колишнього наймита поміщиці Герсеванової. Через деякий час ТСОЗ приєднався до колгоспу "Радянське село", а А.Бушуя призначили відповідальним за громадське харчування.Бушуй А. Вітчизно моя // Радянське слово. — 1966. — 11 лист. — с.3
Методи проведення суцільної колективізації викликали спротив у михайлівських селян. У 1929 році селом поширювалися протестні листівки.«Спротив геноциду. Книга-каталог виставки» / Український інститут національної пам’яті. - Київ-Львів : Часопис, 2015. - 80 с. : іл. - ISBN 978-966-2720-17-4. - С.14. Кілька мешканців села, і в тому числі учні Михайлівської семирічки, були заарештовані.Реабілітовані історією. Харківська область. Кн. І. Ч. 2 / Голова редкол. П.Т. Тронько. - Київ-Харків : Оригінал, 2008. - 672 с. ISBN 978-966-649-055-4.- С.613 У звітах ГПУ за 1930 рік згадується: «В с. Михайловка Лозовского района члены СОЗа в связи с переходом в артель умышленно бьют на лом вполне пригодные к работе сельскохозяйственные машины и сдают Рудметаллторгу».Collectivisation_revoltes_paysannes_Atravers_les_rapports_du_GPU_Ukraine_fr.pdf
Колгосп «Радянське село» був утворений у Михайлівці у 1929 році. У 1931 році було проведено укрупнення колгоспів, і до Михайлівки приєдналися села Сосипатрівка (Довгове), Братолюбівка та Анастасівка.Наша спадщина: сторінками історії Лозівщини. – Лозова : ПП Плотников, 2008. – 36 с. - C.13 Через рік з’ясувалося, що укрупнення себе не виправдало, і взимку 1932-1933 років колгосп "Радянське село" знову розділили на 4 господарства. 01.06.1933. Інформація щодо стану сільського господарства Лозівського району Харківської області, зокрема радгоспів, колгоспів, землевпорядження, колективізації (за 1929 - 1933 роки), виконання плану хлібозаготівлі та планів заготівлі м’яса, молока, картоплі, соняшника за 1933 рік (по секторах). Зі звіту Лозівського райпарткому КП(б)У XII-й районній партконференції КП(б)У. Держархів Харківської області. Ф. П - 81, оп. 1, спр. 42, арк. 29 - 36, 54 - 55 .
У 1930 році до Михайлівської сільради входили села Михайлівка (195 дворів, за результатами перепису 1926 року 986 жителів), Братолюбівка (65 дв., 317 жит.), Настасіївка (Нарців) (27 дв., 117 жит., Сосипатрівка (Довгове) (35 дв., 218 жит.), Софіївка (38 дв., 197 жит.)та хутори Базарний (2 двори, 9 жит.), Герсеванівський (24 дв., 134 жит.), Кандзюбівський (26 дв., 143 жит.), Лагоди (2 дв., 12 жит.), Лісовський (8 дв., 37 жит.), Ново-Олексіївський (35 дв., 195 жит.), Протопопівський (26 дв.,126 жит.), Терновий (13 дв., 70 жит.) та Терпенівський (12 дв., 79 жит.). Всього сільська рада налічувала 508 домогосподарств та 2640 мешканців.Залюднені пункти Харківської округи. Вид. 2-е / Харківський округовий виконавчий комітет. ‒ Х.: Держвидав "Господарство України”, 1930. ‒ 97 с. - C.44-45.
Згідно з Мартирологом Національної Книги пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні, укладеним за Книгами актів реєстрації цивільного стану, у селах Михайлівської сільської ради (Михайлівка, Братолюбівка, Настасівка, Новомиколаївка, Софіївка, хутір КСТ) у 1933 році померли 46 людей. Про смертність у 1932 році відомостей немає.Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Харківська область / обл. редкол. : М.Є.Черняк, Л.Б.Ровчак, В.В.Аннопольська та ін. ; авт. кол. та упоряд. : Л.Б.Ровчак, І.В.Шуйський, Н.В.Лапчинська та ін. - Х. : Золоті сторінки, 2018. - 1024 с. - ISBN 978-966-400-457-9. - С.723-724.
Друга світова війна