Пу́длівці — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва В основі назви села як, вважають дослідники (зокрема І.Гарнага) лежить архаїчне слово з місцевої говірки «пудло» із значенням «коробка», «ящик». Пудлом мабуть прозивався один із засновників села. Стосовно назви «івці» то села з такими назвами утворювались тоді, коли мешканці з спустошених сіл переселялись у важкодоступні для татар місця і поселення отримувало назву від імені чи прізвища власника.

Отже, як бачимо Пудлівці, очевидно утворились внаслідок переселення мешканців із спустошених сіл.

Географія Село Пудлівці розташоване на подільській височині в південно-західній частині України, за 6 кілометрів на північ від міста Кам'янець-Подільський, частково на березі річки Смотрич і частково на скелястій території національного природного парку «Подільські Товтри».

Клімат Пудлівці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Історія Село вперше згадується 21 травня 1444 року.Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 44-45.

Далі письмову згадку про село бачимо під 1460 роком, коли біскуп Павло одержує право від короля Казимира Ягайловича брати десятину з сіл, які розташовані в околицях Кам'янця. Серед 34 сіл згадуються Пудлівці. Частину десятини біскуп повинен платити королю.

Згодом мешканці села почали сплачувати податок, який називався «дим», їх у 1493 році в селі було 64. Здавна кам'янецькі міщани на підставі давнього руського права користувалися правом вільного в'їзду в ліси сусідніх землевласників. Міщани вільно вивозили з лісів дерево на будівлю й опалення. Але на початку XVI ст. землевласники-пани стали не допускати їх до своїх лісів. Через це виникла судова справа у 1500 році, і завершилась вона тим, що в 1513 році кам'янецьким громадянам було знову надано право на Lignorum (вирубку лісів) в межах милі. Це було підтверджено королем Сигизмундом І у 1515 році такими словами: — «Кам'янецькі міщани мають право вільного в'їзду в панські ліси на доволі великому просторі кругом 20-30 верств по радіусі від Кам'янця».

Є в Пудлівцях урочище Біла Криничка легенда розповідає:

Багато людей було взято в ясир, вивезено як товар в неволю в далекий Крим, звідти їх переправляли в Туреччину.

У XVI столітті на основі грамоти князів Коріятовичів місто Кам'янець розпочало судовий процес проти власників низки сіл, суміжних зі містом, за право володіння землями. Серед цих сіл були: Пудлівці, Гуменці, Колубаївці, Боришківці, Тарасівка, Панівці, Зубрівка, Цибулівка. Процес розтягнувся на чотири століття. Останній документ цього процесу датовано 1889 роком.

Церква святої Параскеви згадується з 1740 року — дерев'яна, з трьома низькими верхами, крита гонтою. В 1758 році мала один верх. Нова дерев'яна церква збудована в 1799 році, існувала до 1869 року. В 1869 році на новому місці серед села збудована нова дерев'яна церква, спочатку крита гонтою.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 24 серпня 1991 року в складі незалежної України.

13 серпня 2015 року внаслідок об'єднання сільських рад село ввійшло до складу Гуменецької сільської громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Колишній орган місцевого самоврядування — Голосківська сільська рада.

Населення Населення становило 785 осіб на 2001 рік.

Згідно перепису 2015 року селі мешкало 692 особи.

Мова У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,11 % російська 0,76 % інші/не визначилися 0,13 %

Відомі уродженці Горков Іван Іванович — (1898–1921) — козак 2-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу Горшков Георгій Петрович (1909–1984) — доктор геолого-мінералогічних наук. Сорокатий Леонід Олексійович (1942 ) — член спілки художників-майстрів України. Циприуз Анатолій Іванович (1944–1986) — полковник, учасник війни в Афганістані Павловський Денис Ігорович — український військовослужбовець, учасник російсько-української війна.На війні загинули двоє захисників з Хмельниччини Білоус Анатолій Ігорович — український військовослужбовець, учасник російсько-української війна.БОРОНИЛИ БЕЗ СУМНІВІВ І ДО ОСТАННЬОГО

Галерея

Див. також Поділля — історико-географічна область. Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля. Подільський говір — різновид говорів української мови. Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Хмельницька область)

Примітки

Література Село Пудлівці на Поділлі: сторінки історії: краєзнавчий нарис / В. О. Воронюк. — Кам‘янець-Подільський: Вид. ПП Зволейко Д. Г., 2018. — 144 с. — ISBN 617-620-281-3.