Йосано Теккан (, 26 лютого 1873 — 26 березня 1935) — японський . Його справжнє ім'я — Йосано Хіросі, а Теккан — це творчий псевдонім. Крім того, працював професором університету Кейо та директором школи . Його дружина Акіко Йосано теж поетка与謝野鉄幹|近代日本人の肖像.

Кар'єра Народився Хіросі в містечку Окадзакі в префектурі Кіото (тепер це місцевість Окадзакі в районі Сакьо в місті Кіото в префектурі Кіото). Четвертий син у родині . Його батько був буддійським священиком у храмі Ґандзьодзі, який підлягав храмові . Рейґон був другим сином Ґіемона Хосомі与謝野寛晶子書簡集成 3: 昭和6年~昭和10年. Позаяк він був родом з повіту Йоса в префектурі Кіото (нині це місцевість Ацуе в районі Йосано), то на початку епохи Мейдзі взяв собі прізвище Йосано. Матір поета, доньку кіотського торговця, звали Хацуе.

1883 року він став названим сином Сюдзьо Андо з храму Аньодзі в в префектурі Осака. 1889 року, після церемонії в храмі Нісіхонґандзі, він переїхав до храму, розташованого в містечку в в префектурі Ямаґуті (нині це місто Сюнан), в якому служив його старший брат Сьодо Акамацу「山口県の部落解放の先駆者」赤松照憧（あかまつ しょうどう）～セツルメント活動を部落問題に～. Там він став учителем у , що належала храмові, а також редактором храмового місіонерського часопису «Ямаґутікен Секідзенкай Дзассі». Наступного, 1890-го, року він вперше використав псевдонім Теккан. 1891 року він полишив названу родину і повернув собі прізвище Йосано.

Пропрацювавши чотири роки вчителем японської мови в жіночій школі Токуяма, Йосано мусив звільнитися через роман з ученицею (Нобуко Асада)Тоді в них народилася донька, яка невдовзі померла.. Далі мешкав з іншою ученицею, , від якої мав сина, Ацуму Йосано.

1892 року він полишив жіночу школу Токуяма й повернувся до Кіото. Десь у листопаді поїхав до Токіо, де став учнем поета . 1894 року в газеті Ніроку Сімпо (число за 10-18 травня) опублікував статтю на тему танка «Звуки втраченої країни — прокльони сучасної слабкої ваки». 1896 року став головним редактором . Водночас викладав у . У липні того ж року випустив збірку танка «Схід, захід, південь, північ», а, наступного, 1897-го, року — збірку «Небо і земля». Його простий і міцний стиль називали «стилем воїна». 1899 року він заснував токійське товариство «Нова поезія» . Восени того ж року розлучився зі своєю першою дружиною, Нобуко Асадою, і замешкав з Такіно Хаясі у .

1900 року почав виходити журнал «». Відкривши імена поетів , та Такубоку Ісікави, це видання відіграло провідну роль у японському романтизмі. Однак перелюб Йосано з тоді ще маловідомою молодою поеткою Акіко Хо (згодом стане його дружиною) спричинив скандал. У , яка тоді була всевидющим дзеркалом літературного світу文壇照魔鏡事件, з'являлися різні наклепницькі публікації. Утім Теккан, який розгледів унікальний талант Акіко, допоміг підготувати до публікації збірку її танка «». Затим він розлучився зі своєю другою дружиною Такіно「許さない。でも、愛してる。」　歌人・与謝野鉄幹に翻弄された3人の女たち。 (згодом вона одружилася з ). 1901 року він одружився з Акіко, яка народила від нього шість синів і шість дочок鉄幹晶子全集.

Збірка «Скуйовджене волосся» вийшла друком у серпні 1901 року. Завдяки популярності вона стала еталоном для авторів журналу «Вранішня зоря» і сприяла його процвітанню. 1907 року Йосано вирушив у подорож островом Кюсю, взявши з собою перспективних поетів «Вранішньої зоря» , Хакусю Кітахару, та Ісаму Йосії. Спільні подорожні нотатки вийшли під назвою «». Наприкінці періоду Мейдзі — на початку Тайсьо він популяризував у літературному світі смак Нанбан. «Вранішній зорі» не бракувало наступників і, здавалося, справи йшли добре, але Мокутаро, Хакусю та Ісаму полишили часопис, і 1908 року, після виходу 100-го числа, він припинив існування.

Після цього Теккан потрапив у глибоку творчу кризу, хоча 1910 року він опублікував збірку танка «Сомон» і збірку інших віршів «Листя дуба»檞之葉 — 国立国会図書館デジタルコレクション. «Листя дуба» містить перший у світі цикл під назвою «Маленькі пісеньки». 1911 року дружина відпустила Йосано до Парижа, а потім і сама поїхала до Франції, а вже звідти відвідала Лондон, Відень і Берлін. Однак ця мандрівка сприяла творчій продуктивності Акіко, а Теккан і далі перебував у кризі. Намагаючись вийти з неї він видав збірку перекладів «Квіти бузку», утім її теж спіткала невдача, тож зрештою йому довелося змиритися зі скромним місцем у тіні знаменитої дружини与謝野鉄幹の三つの壁与謝野鉄幹 : 鬼に喰われた男 青井史著.

1915 року Йосано балотувався на як незалежний кандидат від свого рідного повітового округу префектури Кіото, утім зазнав поразки. 1919 року він став професором факультету літератури університету Кейо й працював там до 1932 року. Серед його учнів були Такітаро Мінакамі, , , та . 1921 року в спілці з архітектором , художником та своєю дружиною Акіко він заснував школу Бунка Ґакуїн у (). Приблизно тоді ж почав видавати другу інкарнацію часопису «Вранішня зоря», де з'являлися статті на кшталт «Оригінальні думки про японську мову» тощо. Однак справжнім ударом для Теккана стала смерть 1922 року Оґая Морі, в чиїй особі він втратив впливового покровителя.

1927 року «Вранішня зоря» знову закрилася, а 1930 року почав виходити часопис «Тохаку». 1932 року газета Майніті Сімбун оголосила конкурс на найкращу пісню, присвячену першому шанхайському інцидентові. Йосано надіслав на нього «» і посів з нею перше місце.

1935 року Теккан Йосано помер від бронхіального в 岩井寛『作家の臨終・墓碑事典』（東京堂出版, 1997年）354頁.

Родина Його старший брат Сьодо одружився з Ясуко, донькою , а їхні діти, та (племінник і племінниця Теккана), стали політиками.

Його другий син, , був дипломатом і служив послом в Італії та Єгипті, а також очолював оргкомітет Олімпіади в Токіо 1964. У Сіґеру та його дружини є діти (онуки Теккана): (політик), (банкір) і (критикиня).

Твори 『鉄幹晶子全集』全32巻（本文篇 31巻＋索引篇 全歌集五句）勉誠出版、2001年 — 2011年 『鉄幹晶子全集 別巻』全8巻（拾遺篇 短歌）同、2013年 — 2021年

Нотатки

Примітки

Література

Посилання 与謝野鉄幹　京都通百科事典 与謝野鉄幹 — 千代田区観光協会