Франсуаза д'Обонн (12 березня 1920 — 3 серпня 2005) — французька письменниця і феміністка. Її книга 1974 року «Фемінізм або смерть» () увела в ужиток термін екофемінізм. Одна з засновників  — революційного альянсу ЛГБТ-людей у Парижі.

Життєпис Народилася 1920 року в Парижі, потім сім'я переїхала в Тулузу. Її мати була дитиною революціонера-карліста. Батько був членом релігійного руху Сіллон і прихильником анархізму. Дитинство Франсуази в Тулузі було ускладнене проблемами зі здоров'ям у батька, викликаними впливом газу, якого він зазнав 1914 року в окопах під час війни.

Франсуаза рано почала писати. У 13 років вона виграла літературний конкурс на краще оповідання, організований видавництвом Editions Denoël.

Коли їй було 16 років, розпочалася Громадянська війна в Іспанії. Три роки по тому вона стала свідком приходу республіканців у вигнанні. Від 20 до 25 років пережила всі поневіряння того часу. Під час Другої світової війни працювала шкільною вчителькою на півдні Франції та надавала допомогу підпільному руху Опору, але не залишала занять літературою. 1942 року випустила дебютну збірку поезій «Стовпці душі» (). Пізніше вона висловить свої почуття в цей період свого життя багатозначною назвою Chienne de Jeunesse («молода сука»).

Таке дитинство і дорослішання, а також розвинена емпатія, вплинули на її критичний світогляд і сформували її як войовничу радикалку і феміністку. Значно вплинула на неї Симона де Бовуар з її класикою «Друга стать», яка викликала бурхливу полеміку. Саме дискусії довкола книги де Бовуар надихнули д'Обонн на перше феміністське есе — «Комплекс Діани». У ньому вона спробувала вступити в полеміку з критиками «Другої статі» та спробувала розібратися, чому жінок було виключено з політики та позбавлено влади.

1969 року стала співзасновницею Руху за визволення жінок. Активно підтримувала інших активісток, але вважала, що рух за права жінок має бути єдиним та цілісним. Як колишня членкиня французької комуністичної партії, 1971 року стала однією із засновників Фронту революційної дії гомосексуалів. Того ж року вона підписала Маніфест трьохсот сорока трьох, заявивши, що зробила аборт .

Франсуазу д'Обонн вважають авторкою та засновницею екологічного та соціального руху екофемінізму. 1972 року вона заснувала в Парижі Центр екології та фемінізму ().

У 1974 році д'Обонн опублікувала найвідоміший свій твір — Le Féminisme ou la Mor t («Фемінізм або смерть»), де вперше використала термін «екофемінізм». У книзі йдеться про існування особливого зв'язку жінок з природою, вона закликає жінок до екологічного активізму, наголошуючи, що токсична маскулінність не лише призводить до зростання населення, а й забруднює й чинить інші руйнівні впливи на довкілля.

Концепція Франсуази д'Обонн про існування зв'язку жінок із природою знайшла прихильниць. Серед них такі авторки та науковиці, як антропологиня , теологиня Розмарі Редфорд Рютер, філософиня Сьюзен Гріффін та історикиня .

У своєму літературному та активістському житті д'Обонн стикалася зі впливовими людьми XX століття, серед яких Колетт, Симона де Бовуар, Жан-Поль Сартр, Жан Кокто та багато інших.

Померла в Парижі 3 серпня 2005 року, кремована на цвинтарі Пер-Лашез.

Бібліографія Дотримуючись свого початкового девізу «Жодного дня без рядка», Франсуаза д'Обонн написала понад 50 творів, починаючи з Colonnes de l'âme (поезія, 1942) і закінчуючи L'Évangile de Véronique (есе, 2003). Її історичний роман Comme un vol de gerfauts (1947) перекладено англійською під назвою A Flight of Falcons («Політ сокола»), а фрагменти з її Le Féminisme ou la Mort з'явилися 1974 року в антології «Нові французькі фемінізми».

Також писала науково-фантастичні романи: L'échiquier du temps («Шахова дошка часу», 1962), Rêve de feu (укр. «Вогненний сон», 1964) та Le sous-marin de l 'espace («Космічна субмарина», 1959).

Романи Le cœur de Watteau, 1944 Comme un vol de gerfauts, prix des lecteurs 1947 Belle Humeur ou la Véridique Histoire de Mandrin, 1957 J'irai cracher sur vos tombes, 1959 Les Tricheurs, 1959 Jusqu'à la gauche, 1963 Les Bergères de l'Apocalypse, 1978 On vous appelait terroristes, 1979 Je ne suis pas née pour mourir, 1982 Terrorist's blues, 1987 Floralies du désert, 1995 Біографії La vie passionnée d'Arthur Rimbaud, 1957 La vie passionnée de Verlaine, 1959 Une femme témoin de son siècle, Germaine de Staël, 1966 La couronne de sable, vie d'Isabelle Eberhardt, 1967 L'éventail de fer ou la vie de Qiu Jin, 1977 Moi, Kristine, reine de Suède, 1979 L'impératrice rouge: moi, Jiang King, veuve Mao, 1981 L'Amazone Sombre: vie d' Antoinette Lix, 1983 Louise Michel la Canaque, 1985 Une femme nommée Castor, 1986 Les scandaleuses, 1990 L'évangile de Véronique, 2000 Есе Le complexe de Diane, érotisme ou feminisme, 1951 Y at-il encore des hommes?, 1964 Eros minoritaire, 1970 Le feminisme ou la mort, 1974 Les femmes avant le patriarcat, 1976 Contre violence ou résistance à l'état, 1978 Histoire de l'art et lutte des sexes, 1978 Écologie, feminisme: révolution ou mutation?, 1978 S comme Sectes, 1982 La femme russe, 1988 Féminin et philosophie: une allergie historique, 1997 La liseuse et la lyre, 1997 Le sexocide des sorcières, 1999 Поеми Columns of the soul, 1942 Rutten, 1951 Neither place nor meter, 1981 Науково-фантастичні романи Le sous-marin de l'espace, 1959 L'échiquier du temps, 1962 Rêve de feu, 1964

Примітки