Сергій Семенович Кіщинський (, місто Київ — ?) — радянський діяч, учасник партизанського руху, комісар партизанського з'єднання Михайла Наумова, секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

Життєпис З 1916 до 1918 року був учнем слюсаря кустарної майстерні в місті Черкасах. У 1918—1919 роках — підручний вулканізатора автомобільної майстерні в Києві.

З 1919 до 1923 року служив у Червоній армії в містах Уральську, Оренбурзі, Самарі. У 1919—1920 роках воював на Уральському і Польському фронтах РСЧА, був двічі поранений.

У 1923—1924 роках — слюсар заводу «Червоний орач (Красный пахарь)» у Києві.

У 1924—1925 роках — слюсар цукрового заводу Уманської округи Київської губернії.

У 1925—1926 роках — секретар Монастирищенського районного комітету ЛКСМУ Уманської округи.

Член РКП(б) з 1925 року.

У 1926—1928 роках — завідувач організаційного відділу Уманського окружного комітету ЛКСМУ.

У 1928—1929 роках — директор винокурного заводу Теплицького району Уманської округи.

У 1929—1930 роках — керуючий Уманського промислового комбінату.

У 1930—1932 роках — директор дорожнього тресту міста Умані.

У 1932—1933 роках — заступник начальника Вінницького обласного дорожньо-транспортного відділу.

У 1933—1935 роках — директор Шепетівської машинно-тракторної станції Вінницької області.

У 1935—1938 роках — директор Стрижівської машинно-тракторної станції Вінницької області.

У 1938 (затв. у вересні 1939) — квітні 1941 року — начальник Вінницького обласного дорожнього відділу (відділу шляхового і транспортного господарства).

У квітні — липні 1941 року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У із транспорту.

З жовтня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив у 10-й окремій роті охорони польового управління 9-ї армії РСЧА, був працівником оперативної групи при Військовій раді 9-ї армії Закавказького фронту.

Учасник партизанського руху в період окупації українських земель німецькими військами. У січні 1943 року призначений в групу уповноваженого ЦК КП(б)У по Вінницькій області, де працював до травня 1943 року. З травня 1943 до січня 1944 року — комісар партизанського з'єднання Михайла Наумова.

У липні 1944 — 1945 року — заступник секретаря Вінницького обласного комітету КП(б)У із транспорту — завідувач транспортного відділу Вінницького обласного комітету КП(б)У.

З травня 1945 року — слухач відділення обласних працівників Республіканської партійної школи при ЦК КП(б)У в Києві.

На 1947—1953 роки — керуючий Українського республіканського відділення «Союззаготтрансу». З липня 1954 року — начальник Українського республіканського управління автомобільного транспорту «Союззаготтранс».

У червні 1955 — грудні 1962 року — заступник міністра автомобільного транспорту та шосейних доріг Української РСР.

З грудня 1962 року — на пенсії.

На 1963—1964 роки — начальник другого лінійного експлуатаційного управління автомобільних доріг Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг Української РСР.

Подальша доля невідома. На 1985 рік — персональний пенсіонер.

Звання старший батальйонний комісар підполковник

Нагороди та відзнаки орден Червоного Прапора (2.05.1945) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985) орден Богдана Хмельницького ІІ ст. (4.01.1944) орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948) орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» (10.12.1942) медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) золотий годинник РВР Республіки (1920) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (.06.1964)

Джерела Кищинский Сергей Семенович Кищинский Сергей Семенович Україна партизанська: 1941-1945