«Пікатрікс» (араб. غاية الحكيم‎, Ġāyat al-Ḥakīm, [Гāйат аль-Хакӣм] = «Мета мудреця»; лат. Picatrix; Picatris) - середньовічний манускрипт з астрології, практичної магії та талісманам, званий також гримуаром; збірка текстів арабською мовою невідомого автора чи авторів, складений, ймовірно, у середині XI століття, між 1047 і 1051 роками біля Аль-Андалуса (мусульманської Іспанії). Сам автор у пролозі називає роки написання тексту, що відповідають 965-970 рокам н. е.

У 1256 році, за наказом кастильського короля Альфонсо Мудрого, збірка була перекладена іспанською мовою, а з нього - латиною. Латинський переклад сприяв поширенню герметичних ідей у період середньовіччя, у тому, що ніколи не публікувався; зберігся у кількох рукописах XV—XVII століть, що зберігаються у європейських бібліотеках.

Арабський філософ Ібн Хальдун (1332—1406), який критично вивчав «Мету мудреця» («Пікатрікс»), назвав збірку найповнішим і найкращим трактатом з магії, приписуючи помилково авторство вченому-математику Масламі аль-Маджріті (бл. 950). «Пікатрікс» згадується у Ф. Рабле.

Зміст «Пікатрікс» складається з чотирьох книг і містить широкі відомості з астрологічної, астральної, симпатичної та талісманної магії, почерпнуті з 224 книг, написаних «давніми мудрецями»

Пролог Автор посилається на свою попередню книгу «Шлях мудреця», закінчену ним у 343 році хіджри (тобто 965 рік н. е.), після чого він приступив до роботи над цією книгою «Мета мудреця» і завершив її п'ять років потому, в 348 року хіджри (970 рік). Пояснивши причини, що спонукали його до написання другої книги, він наводить короткий опис кожної із чотирьох частин-книг.

Перша книга Першу книгу автор розділив на сім розділів - за кількістю близьких до нас планет, як пояснює він у пролозі.

Розділ 1. Як дізнатися своє становище у всесвіті Розділ 2. Що таке магія, її властивості Розділ 3. Що таке небеса, їхня матерія Глава 4. Про розташування небес створення магічних зображень (талісманів). Наводиться список 28 місячних будинків (сузір'їв), які відповідають індійській системі, і для кожного будинку свій талісман. Глава 5. Талісмани та все необхідне для їх створення. Ще 31 сузір'я, сприятливе виготовлення талісманів. Глава 6. Всесвіт, у якому людина — мікрокосмос, подібний до макрокосмосу. Характеристика людини, що ставить його вище за інших живих істот. Розділ 7. Всесвіт та таємні знання мудреців.

Друга книга

Розділ 1. Як оволодіти цим знанням Розділ 2. Небесні зображення та його секрети. Наводяться 48 відомих древнім грекам сузір'їв та паранателони 36 деканів зодіаку. Розділ 3. Вплив планет, сонця та місяця Розділ 4. Рух восьмої сфери та нерухомі зірки Розділ 5. Поділ знань серед націй, і кому якась частина належить. Починається із вказівки, що стародавній майстер розділив усе мистецтво магії на три частини: талісмани, поклоніння планетам та заклинання. Розділ 6. Важливість чеснот для посилення впливу зірок у талісманах Розділ 7. Докладніше про те, що більше, а що менш важливе для талісмана. Розділ 8. Порядок природних речей. Містить таблицю найпростіших якостей: тепло, холод, вологість, сухість та їх комбінації. Розділ 9. Приклади магічних постатей та накреслень, що закликають допомогу планет. Про комбінації зірок у магічних фігурах, та виготовлення шести талісманів. Розділ 10. Відповідні планетам мінерали (камені) Розділ 11. Магічні зображення 36 деканів та їх ефекти. Починається з застереження про необхідність приховування вчення від неписьменних, які — без мудрості — лише принижуватимуть гідність астролога. Розділ 12. Декани в індійській традиції. Індійці називаються darîjân.

Третя книга

Розділ 1. Сім небесних тіл: їх вплив на рослинний, тваринний світи та метали Розділ 2. Зодіакальний вплив на царства рослин, тварин та мінералів Розділ 3. Про магічні знаки, колір одягу і пахощі. Закінчується списком загальних ефектів сонця, місяця та п'яти планет на людство. Розділ 4. Чому секретні знання розкриваються лише з краплі і іноді. Єдиний розділ про астрологічне значення Корану. Усі сури Корану співвідносяться з одним із семи небесних тіл, особлива увага до тих, які відповідають Венері — планеті-покровительці арабів. Про арабський алфавіт. Розділ 5. Автор повертається до основної теми книги – магії. Розділ 6. Про духовну сутність мудреця, досконалість природи. Перелік древніх філософів, яким була відома пневма (космічний «дих»). Розділ 7. Спілкування з небесними тілами, їхній вплив. Починаються практичні вказівки. Розділ 8. Молитви набатеїв, звернені до Сонця та Сатурна. Автор уточнює: заради ознайомлення, бо ідолопоклонство. Розділ 9. Про духи небесних тіл. Детальний опис пневм семи небесних тіл; пневма Сатурна називається Barîmâs, Юпітера - Damâhûs, Марса - Dagdijûs, Сонця - Bandalûs, Венери - Didas, Меркурія - Barhûjâs, Місяця - Garnûs. Розділ 10. Про талісмани, підношення, пахощі та ароматичні речовини (парфумерії). Розділ 11. Ефекти талісманів. З індійської та єгипетської магічної практики. Розділ 12. Необхідні правила магічних знань. Починається із заяви про важливість практикування для досягнення майстерності у магічному мистецтві.

Четверта книга

Розділ 1. Благо та сила духу. П'ять складових частин історії створення світу та природи. Філософський аналіз понять дух, матерія, почуття, розум, душа та різниці між ними. Розділ 2. Молитви Місяцю та кожному із дванадцяти знаків зодіаку. Індійські церемоніальні ритуали для семи небесних тіл. Розділ 3. Халдейська мудрість. Більше розгорнута історія легендарного Єгипту, вже розпочата у книзі III, глава 11. Розділ 4. Зображення та міркування для користі отриманих знань. 45 цитат астрологічного та магічного характеру. Розділ 5. 10 наук, що передують оволодіння алхімією та магією. Де коріння магічного мистецтва. Розділ 6. Магічні формули та пахощі на честь семи небесних тіл. Розділ 7. Магічне мистецтво у книзі набатєїв. Дуже довгий розділ із великими цитатами з набатейського твору, перекладеного Abudaer Abemiaxie арабською мовою. Розділ 8. Безладно представлені сприятливі властивості безлічі природних у природі речей. Розділ 9. Про зображення, що мають чудові властивості, з книги храму в Coredib і книги цариці Folopedre На завершення автор наводить заповіт Сократа та сім настанов Піфагора.

Дослідження вчених

XIV ст. Широко ерудований арабський філософ з Північної Африки Ібн Хальдун (1332-1406), що критично ставився до магії з її ритуалами і талісманами і вивчив «Мету мудреця» («Пікатрікс»), в одній зі своїх промов назвав твір найповнішим і найкращим трактатом з магії. Однак помилково приписав авторство вченому-математику Масламі аль-Магріті (бл. 950-1008).

XV ст. Французький астролог на службі у Карла VIII - Симон де Фарес (1444 - після 1499) - склав у 1494-1498 роках трактат на захист астрології "Recueil des plus celebras astrologues et quelques hommes doctes", в якому в хронологічному порядку назвав відомих астрологів та їх роботи і охарактеризував Пікатрікса, як найпрекраснішого астролога свого часу. Твір став цінним свідченням поширення Пікатрикса в XV столітті, як і підтвердженням того, що ім'я арабського автора поступово забулося та витиснулося латинською назвою збірника.

XX ст. Одним із перших сучасних дослідників був німецький сходознавець Хельмут Ріттер (1892-1971). 1933 року він опублікував свій критичний аналіз арабського тексту. У 1962 році, разом із Мартіном Плесснером (1900—1973), видав переклад Пікатрикса німецькою мовою, що дозволило іншим вченим зайнятися порівняльним аналізом латинських перекладів.

Латинські манускрипти, що зберіглися

Манускрипт N°10272 / Національна центральна бібліотека Риму Манускрипт 1536 року / Національна центральна бібліотека Флоренції Манускрипт N°17871, що в XVII столітті належав бібліотеці паризького Нотр-Дама / Національна бібліотека Франції

Українські переклади

Книга «Пікатрікс» // переклад з латинської та англійської мов // автор перекладу - Гостинський Є.В. 2023 рік.

Примітки