Ада́мівка — село в Україні, у Деражнянській міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 11 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Деражнянська міська рада.

Історія Хутір Адамівка засновано в період Столипінської реформи на початку ХХ століття. Це був час, коли заможніші селяни купували наділи землі й поселялися на них.

За народними переказами, початок Адамівці поклали вихідці із села Шиїнці. Підтвердженням цього є те, що до недавнього часу покійників із хутора везли ховати саме до Шиїнців. Та й усі жителі мали родичів у цьому селі.

Першими мешканцями Адамівки були родини Кривіцьких та Середюків.

У 1930 році в Адамівці організували колгосп «Заповіт Ілліча». Очолив його Трохим Довбенко із Кальні. Першим до колгоспу вступив Ілля Іванович Маньковський разом зі своїм батьком Іваном Семеновичем.

У великому хліві колгоспники облаштували конюшню. Кінні подрібнювачі грубих кормів стали першими ознаками механізації. З Деражнянської МТС пропонували трактори для обробітку землі, але місцеві колгоспники намагалися обходитися все тими ж надійними помічниками — кіньми. Так було дешевше і вигідніше.

У 1933–1935 роках головою колгоспу був Василь Никонович Маліванчук із села Слобідка-Шелехівська. У 1940 році його перевели до села Каричинці, а в Адамівці головою колгоспу обрали Юзефу Б’ялковську з Шелехова.

У цей час збудували свинарник, магазин, а в селянській хаті відкрили школу. Учителькою працювала Зіна Василівна, родом зі Слобідки-Шелехівської.

У передвоєнний час на хуторі налічувалося 45 дворів, проживало 220 осіб. Орної землі колгосп мав 210 гектарів із загальних 350 гектарів. У господарстві було 5 ланок, працювало 110 осіб, із яких 55 — жінки.

Урожайність зернових сягала 18–20 центнерів з гектара, вирощували також гарну городину. На один трудодень заробляли близько 3 карбованців, що на той час вважалося досить високою оплатою.

Господарство мало 70 коней, 11 корів, 10 свиноматок, птицю, а також близько 20 вуликів з бджолами. Вирощували різні зернові культури, а також коксагиз, чумизу, тютюн, цукрові буряки та картоплю.

Згодом В. Н. Маліванчук знову очолив колгосп. І хоч у 1950 році Адамівку приєднали до колгоспу Слобідки-Шелехівської, він залишався на чолі господарства. Понад 30 років у бухгалтерії колгоспу хутора, а згодом і об’єднаного господарства працював І. І. Маньковський.

У 1951 році колгосп «Перше травня» очолив Олександр Локазюк.

У 1960 році Адамівку і Слобідку-Шелехівську приєднали до села Явтухи, а в 1994 році — до колгоспу «Авангард» села Яблунівка. Наступного року вони також увійшли до складу Яблунівської сільської ради.

З часом і через невдалу політику в розвитку сільського господарства хутір почав занепадати. Станом на 1 січня 2001 року в Адамівці було 12 господарств, у яких проживало 10 мешканців — 8 жінок і 2 чоловіки.

Джерело: Горбатюк В. І., Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини. — стор. 707–708.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Деражнянської міської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, село увійшло до складу Хмельницького району.

Галерея

Примітки

Посилання Погода в селі Адамівка