Western deer mouseIn Linn County, KansasScientific classification Kingdom:AnimaliaPhylum:ChordataClass:MammaliaOrder:RodentiaFamily:CricetidaeSubfamily:NeotominaeGenus:PeromyscusSpecies:P. sonoriensisBinomial namePeromyscus sonoriensis(J. A. Wagner, 1845) Західна миша-олень або західна миша-олень (Peromyscus sonoriensis) є гризуном, що походить із Північної Америки. Цей вид широко розповсюджений по всій західній половині континенту, переважно в районах на захід від річки Міссісіпі.
Таксономія Раніше її плутали зі східною мишою-оленем (P. maniculatus), причому обидва види були об’єднані в P. maniculatus як північноамериканська миша-олень. Однак через значні морфологічні варіації видів завжди існувала плутанина щодо фактичної таксономії P. maniculatus. Дослідження 2019 року виявило значні генетичні розбіжності цього виду та розділило його на два: maniculatus представляє «східну» групу, а sonoriensis — «західну».
Опис P. sonoriensis вкрита м’якою шерстю, яка варіюється від сірого до коричневого кольору, але всі мають характерний білий живіт і білі лапи. Як і їхній близький родич, P. maniculatus, вони мають багато підвидів, у тому числі характерну «лісову» та «лугову» морфи. «Лісова» морфа має довгий хвіст, великі вуха та довгі задні лапи та населяє західні бореальні ліси, а також прибережні ліси на заході Сполучених Штатів. Морфа «пасовища» має короткі хвости, маленькі вуха та маленькі лапки, вона населяє прерії та луки внутрішнього континенту та поширена у пустелях південного заходу Америки.
Поширення і середовище проживання Peromyscus sonoriensis є поширеним видом у районах Північної Америки на захід від річки Міссісіпі. Вони густонаселені в західних горах і живуть у лісистих районах і районах, які раніше були лісистими. Миші-олені мешкають у різноманітних рослинних угрупованнях, включаючи луки, чагарники, ліси та ліси.Whitaker, John O., Jr. (1980). National Audubon Society field guide to North American mammals. New York: Alfred A. Knopf, Inc. Під час дослідження дрібних ссавців на 29 ділянках у субальпійських лісах у Колорадо та Вайомінгу миша-олень мала найвищу частоту появи; проте вона не завжди була найпоширенішим дрібним ссавцем.Raphael, Martin G. (1987). Nongame wildlife research in subalpine forests of the central Rocky Mountains. In: Management of subalpine forests: building on 50 years of research: Proceedings of a technical conference; 1987 July 6–9; Silver Creek, CO. Gen. Tech. Rep. RM-149. Fort Collins, CO: U.S. Department of Agriculture, Forest Service, Rocky Mountain Forest and Range Experiment Station: 113–122 Миші-олені потрапили в пастку в чотирьох з шести лісових громад у східному Вашингтоні та північному Айдахо, і вони були єдиним гризуном у савані сосни пондерози (Pinus ponderosa).
Незважаючи на те, що цей вид зустрічається на більшій частині західної Північної Америки, він відсутній у деяких частинах південного заходу Сполучених Штатів і більшій частині Мексики, де замість на заміну йому приходять схожі південні миші-олені (P. labecula) і чорновуха миша (P. melanotis)., Нижня Каліфорнія та більша частина Каліфорнії на південь від затоки Сан-Франциско, де її замінює миша-олень (P. gambelii), прибережний регіон тихоокеанського північного заходу від Вашингтона на північ, де її замінює північно-західна миша-олень (P. keeni), і Юкон в Канаді, де її замінює юконська миша-олень (P. arcticus).
Розмноження і тривалість життя Вид є полігінним, тобто тоді, коли один самець спаровується з кількома самками.
Період розмноження В окрузі Пламас, штат Каліфорнія, миші-олені розмножувалися в грудні в рік щогли (як м’які, так і тверді щогли), але припинили розмноження в червні року поганого щогли.Baker, Rollin H. (1968). "Habitats and distribution". In: King, John Arthur, ed. Biology of Peromyscus (Rodentia). Special Publication No. 2. Stillwater, OK: The American Society of Mammalogists 98–126. Миші-олені розмножуються протягом року в долині Вілламетт, але в інших районах узбережжя Орегону зазвичай панує затишшя під час найвологішої та найхолоднішої погоди.Maser, Chris; Mate, Bruce R.; Franklin, Jerry F.; Dyrness, C. T. (1981). Natural history of Oregon Coast mammals. Gen. Tech. Rep. PNW-133. Portland, OR: U.S. Department of Agriculture, Forest Service, Pacific Northwest Forest and Range Experiment Station. У південно-східній Аризоні принаймні одна третина спійманих мишей-оленів була в стані розмноження взимку.
Довговічність і смертність О'Фарелл повідомив, що популяція мишей-оленів у великому полині / лугах повністю змінилася (наприклад, не залишилося жодної дорослої особини початкової популяції) протягом одного літа.
Хижаки Миші-олені є важливою здобиччю для змій (Viperidae), сов (Strigidae), норок (Neovison vison), куниць (Martes americana) та інших куницевих, а також скунсів (Mephitis і Spilogale spp.), рисей (Linx rufus), домашніх котів (Felis catus), койотів (Canis latrans), лисиць (Vulpes і Urocyon spp.) і кільчастих котів (Bassariscus astutus). На них також паразитує Cuterebra fontinella.
Список літератури