Енергетична бідність — відсутність доступу до сучасних енергетичних послуг. Це стосується ситуації великої кількості людей у країнах, що розвиваються, та деяких людей у розвинених країнах, на добробут яких негативно впливає дуже низьке споживання енергії, використання брудного або забруднюючого палива та надмірний час, витрачений на збір палива для задоволення основних потреб. Сьогодні 759 мільйонів людей не мають постійного доступу до електроенергії, а 2,6 мільярда людей використовують небезпечні та неефективні системи приготування їжі. Це обернено пов'язане з доступом до сучасних енергетичних послуг, хоча покращення доступу є лише одним із факторів у зусиллях щодо зменшення енергетичної бідності. Енергетична бідність відрізняється від паливної бідності, яка головним чином зосереджена виключно на питанні доступності.
Термін «енергетична бідність» з'явився після публікації книги Бренди Бордман «Паливна бідність: від холодних домівок до доступного тепла» (1991). Назва перетину енергії та бідності як «енергетична бідність» мотивувала необхідність розробки державної політики для подолання енергетичної бідності, а також вивчення її причин, симптомів та наслідків у суспільстві. Коли енергетична бідність була вперше представлена в книзі Бордмен, енергетична бідність описувалася як відсутність достатньої потужності для опалення та охолодження будинків. Сьогодні енергетична бідність вважається результатом складної системної нерівності, яка створює перешкоди для доступу до сучасної енергії за доступною ціною. Енергетичну бідність складно виміряти й, таким чином, проаналізувати, оскільки вона приватно відчувається в домогосподарствах, специфічна для культурного контексту та динамічно змінюється залежно від часу та простору.
Відповідно до ініціативи Energy Poverity Action Всесвітнього економічного форуму, «доступ до енергії має фундаментальне значення для покращення якості життя та є ключовим імперативом економічного розвитку. У країнах, що розвиваються, енергетична бідність все ще поширена». У зв'язку з цією ситуацією Організація Об'єднаних Націй (ООН) започаткувала ініціативу «Стала енергетика для всіх» і оголосила 2012 рік Міжнародним роком сталої енергетики для всіх, який зосереджувався на зменшенні енергетичної бідності. Крім того, ООН визнає важливість енергетичної бідності через Ціль 7 своїх Цілей сталого розвитку щодо «забезпечення доступу до доступної, надійної, сталої та сучасної енергії для всіх».
Причини
Джерела енергії
Сільські райони переважають переважно в країнах, що розвиваються, і сільські райони в країнах не мають сучасної енергетичної інфраструктури. Вони значною мірою покладаються на традиційну біомасу, таку як деревне паливо, деревне вугілля, рослинні залишки, деревні гранули тощо. Через відсутність сучасної енергетичної інфраструктури, як-от електростанцій, ліній електропередачі, підземних трубопроводів для доставки енергетичних ресурсів, таких як природний газ, нафта, які потребують передових або передових технологій і надзвичайно високих початкових витрат, які виходять за межі їх фінансових і технологічних можливостей. Незважаючи на те, що деякі країни, що розвиваються, такі як БРІКС, досягли технологічного рівня, близького до рівня розвинутих країн, пов'язаного з енергетикою, і мають фінансову потужність, у більшості країн, що розвиваються, домінує традиційна біомаса. За даними Міжнародного енергетичного агентства МЕА, «використання традиційної біомаси зменшиться в багатьох країнах, але, ймовірно, збільшиться в Південній Азії та Африці на південь від Сахари разом зі зростанням населення».
Проекти подолання енергетичної бідності, що включають відновлювані джерела, також можуть зробити позитивний внесок у стратегії низьковуглецевого розвитку.
Зростання цін на енергоносії та бідність Підвищення тарифів на електроенергію часто важливе з екологічних і фіскальних міркувань, хоча іноді воно може збільшити рівень бідності домогосподарств. У дослідженні 2016 року оцінюються очікувані наслідки реформи цін на енергоносії щодо бідності та розподілу — у контексті Вірменії; за його оцінками, значне підвищення тарифів на природний газ приблизно на 40 % сприяло тому, що приблизно 8 % домогосподарств замінили природний газ переважно дровами як джерелом опалення — і це також підштовхнуло приблизно 2,8 % домогосподарств до бідності — тобто нижче рівня національна межа бідності. Це дослідження також окреслює методологічні та статистичні припущення та обмеження, які виникають при оцінці причинно-наслідкових наслідків енергетичних реформ на бідність домогосподарств, а також обговорює можливі наслідки таких реформ на немонетарний добробут людей, який важче виміряти статистично. Дослідження «Висока енергія», Олдхем. Джулс (2011), Шотландська рада для самотніх бездомних, показала різницю між успіхом або невдачею нової оренди, коли люди переїхали з бездомних, в результаті того, що новий орендар мав: а) комунальні послуги на місці перед переїздом, б) розуміння варіанти оплати та типи лічильників, і c) доступ до правильного тарифу відповідно до їх бюджету та фінансових потреб.
Енергетична драбина
Енергетична драбина показує покращення споживання енергії відповідно до збільшення доходу домогосподарства. Загалом, із зростанням доходу типи енергії, що використовуються домогосподарствами, будуть чистішими та ефективнішими, але дорожчими, оскільки перехід від традиційної біомаси до електроенергії. «Домогосподарства з нижчим рівнем доходу та рівня розвитку, як правило, знаходяться на нижній сходинці енергетичної драбини, використовуючи паливо, яке є дешевим і доступним на місцевому рівні, але не дуже чистим і ефективним. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, понад три мільярди людей у всьому світі перебувають на цих нижчих рівнях і залежать від палива біомаси — відходів рослинництва, гною, деревини, листя тощо — і вугілля для задоволення своїх енергетичних потреб. Непропорційно велика кількість цих людей проживає в Азії та Африці: 95 % населення в Афганістані використовує ці види палива, 95 % в Чаді, 87 % в Гані, 82 % в Індії, 80 % в Китаї і так далі. У міру зростання доходів ми очікуємо, що домогосподарства замінять на більш якісне паливо. Однак цей процес йде досить повільно. Фактично, Світовий банк повідомляє, що використання біомаси для всіх джерел енергії залишалося постійним на рівні близько 25 % з 1975 року».
Одиниці аналізу
Внутрішня енергетична бідність Побутова енергетична бідність стосується ситуації, коли домогосподарство не має доступу або не може дозволити собі отримати базову енергію чи енергетичні послуги для задоволення повсякденних життєвих потреб. Ці вимоги можуть змінюватись від країни до країни та регіону до регіону. Найпоширенішими потребами є освітлення, енергія для приготування їжі, опалення чи охолодження будинку.
Інші автори розглядають різні категорії енергетичних потреб від «фундаментальних енергетичних потреб», пов'язаних із виживанням людини та надзвичайно бідними ситуаціями. «Базова енергетична потреба», необхідна для досягнення базових стандартів життя, яка включає всі попередні функції (приготування їжі, опалення та освітлення), а також енергію для надання основних послуг, пов'язаних із здоров'ям, освітою та зв'язком. «Енергетичні потреби для продуктивного використання», коли крім основних енергетичних потреб користувач потребує енергії для заробітку на життя; і, нарешті, «Енергія для відпочинку», коли користувач виконав попередні категорії і потребує енергії для задоволення.Sanchez T; The Hidden Energy Crisis, 2010 Practical Action Publishing 2010 До недавнього часу визначення енергетичної бідності брали до уваги лише мінімальну кількість енергії, необхідну для визначення енергетичної бідності, але інша школа думки полягає в тому, що не лише кількість енергії, але якість і чистота використовуваної енергії слід брати до уваги при визначенні поняття енергетична бідність.
Одне з таких визначень звучить так:
«Людина перебуває в „енергетичній бідності“, якщо вона не має доступу принаймні до: (a) еквівалент 35 кг зрідженого газу для приготування їжі на душу населення на рік з рідкого та/або газового палива або з покращених джерел твердого палива та покращених (ефективних та чистих) кухонних плит і (b) 120 кВт·год електроенергії на душу населення на рік для освітлення, доступу до більшості базових послуг (питна вода, зв'язок, покращення медичних послуг, покращення освіти тощо), а також деяка додаткова вартість для місцевого виробництва».
«Покращене джерело енергії» для приготування їжі — це таке, яке потребує менше ніж 4 години роботи людини на тиждень на домогосподарство для збору палива, відповідає рекомендаціям ВООЗ щодо якості повітря (максимальна концентрація CO 30 мг/м3 протягом 24 годин і менше 10 мг/м3 протягом 8 годин витримки), а загальна ефективність перетворення перевищує 25 %.
Проблеми визначення та вимірювання енергетичної бідності Енергетичну бідність складно визначити та виміряти, оскільки енергетичні послуги неможливо виміряти конкретно, а універсальних стандартів базових енергетичних послуг не існує. Енергетичні послуги — це різні способи використання енергії людьми, як-от освітлення, приготування їжі, опалення приміщень, охолодження тощо.
Композитні індекси
Індекс енергетичного розвитку (ІЕР) Індекс енергетичного розвитку (ІЕР), вперше запроваджений у 2004 році Міжнародним енергетичним агентством (МЕА), спрямований на вимірювання переходу країни на сучасні види палива. Він розраховується як середньозважене значення чотирьох показників: «1) комерційне енергоспоживання на душу населення як показник загального економічного розвитку країни; 2) Споживання електроенергії на душу населення в житловому секторі як метрика надійності електроенергії та спроможності клієнтів отримати до неї фінансовий доступ; 3) Частка сучасних видів палива в загальному споживанні електроенергії житловим сектором, щоб вказати доступ до сучасних видів палива для приготування їжі; 4) Частка населення, що має доступ до електроенергії» (Індекс ІЕР був змодельований за індексом людського розвитку (ІЛР)). Оскільки ІЕР розраховується як середнє значення показників, які вимірюють якість і кількість енергетичних послуг на національному рівні, ІЕР надає метрику, яка забезпечує розуміння національного рівня розвитку енергетики. Водночас це означає, що ІЕР недостатньо оснащений для опису енергетичної бідності на рівні домогосподарства.
Багатовимірний індекс енергетичної бідності (БІЕБ) Індекс вимірює, чи є людина енергетично бідною чи багатою на основі того, наскільки інтенсивно вона відчуває енергетичну депривацію. Депривація енергії класифікується за сімома показниками: «доступ до світла, сучасне паливо для приготування їжі, свіже повітря, охолодження, відпочинок, спілкування та охолодження приміщення». Особа вважається енергетично бідною, якщо вона відчуває заздалегідь визначену кількість енергетичних депривацій. БІЕБ розраховується шляхом множення співвідношення людей, визначених як енергетично бідні, до загального розміру вибірки та середньої інтенсивності енергетичної депривації енергетично бідних. Деякі сильні сторони MEPI полягають у тому, що він враховує кількість енергетично бідних разом із інтенсивністю їхньої енергетичної бідності. З іншого боку, оскільки він збирає дані на рівні домогосподарства чи окремої людини, важче зрозуміти ширший національний контекст.
Індекс енергетичної бідності (ІЕБ)