Моріц Бенедикт Кантор (; 23 серпня 1829, Мангайм, Велике герцогство Баденське, Німецький союз — 10 квітня 1920, Гейдельберг, Баденська республіка, Веймарська республіка, Німецька імперія) — німецький історик математики. Написав книгу «Geschichte der Mathematik», що складалася з 3 томів, надрукованих дрібним шрифтом, обсягом близько 3600 сторінок (його співробітники доповнили книгу четвертим томом).
Життєпис 1851 року — доктор Гейдельберзького університету, пізніше — професор у ньому ж. Від 1859 року став брати участь у , де працював редактором історичного відділу, виділеного 1879 року в окреме видання.
В історії математики Кантор відомий як опонент і критик трактувань Густава Яльмара Енестрома.
Пам'ять 1970 року Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Моріца Кантора кратеру на зворотному боці Місяця.
Бібліографія Основні праці:
Mathematische Beiträge zum Kulturleben der Völker, 1863 Die römischen Agrimensoren und ihre Stellung in der Geschichte der Feldmesskunst. Eine historisch-mathematische Untersuchung. Mit 5 Lithographirten Tafeln. Leipzig: BG Teubner, 1875. Повний текст Vorlesungen über geschichte der mathematik Leipzig: BG Teubner, 1894–1908. Bd. 1, Bd. 2, Bd. 3, Bd. 4 Das Gesetz im Zufall, 1877
Примітки
Джерела
.
Посилання