Бучая

Бучая́ — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району. Населення становить 408 осіб.

Етимологія С. Д. Бабишин вважає, що назва походить від слів "буча" або "бучало" - вир, глибока яма на дні річки. І. С. Винокур інтерпретує слово "буча" у значеннях: шум, крик, тривога.

Географія У селі бере початок струмок Голова, лівий доплив Ушиці.

Символіка Герб Щит у золотій оправі, горизонтально розділений на дві частини. У верхній частині зображено купол церкви із хрестом на зеленому фоні. А у нижній частині щита – козак у червоному вбранні на поясі шабля, а на лівому плечі рушниця. Церква символ християнської релігії. Козак – символ назви села, що походить від Буча.

Прапор Прямокутне полотнище складається з двох частин. Верхня половина прапора синього кольору, нижня – зеленого кольору. У правому верхньому куті розміщений козак у червоному вбранні на поясі шабля, а на лівому плечі рушниця. Козак символ назви села, що походить від Буча.

Історія Від заснування Вперше Бучая згадується у грамоті князя Федора Коріятовича у 1388 році. В різні роки село згадувалося під такими назвами: Buczoya (1493), Buczaya (1530, 1542), Buczaia (1661), Buczoja (1703), Буча (1800), Бучаи (1914).

В «Географічному словнику Королівства Польського» зазначається, що 1542 року село було розграбоване. 1566 року село заплатило податок від 7 плугів, 1569 від 3 плугів, 1578 і 1583 від 5 плугів. Бучая на той час відносилася до зовсім малих сіл, оскільки її мешканці платили невеликий податок.

В Кам'янецькій Земський книзі за 1618 рік згадується під назвою Бучая Стара (). В тій же книзі в записах 1627 і 1630 років згадується Бучая Мала (), яка також фігурує в записах 1629 та 1661 року під назвою Бучайка (). 1661 року мешканці Бучаї та Бучайки заплатили податок від 3 димів.

Бучая Мала позначена на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана(був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди) виданій у 1648 році у Данцигу. Поруч позначено, але не підписано ще одне село. Очевидно, що на певному етапі біля Бучаї існувало окреме село, яке з часом злилося з Бучаєю.

Станом на 1885 рік населення Бучаї становило 640 осіб, було 141 дворове господарство, православна церква, школа, заїжджий будинок.

Перший храм, про який є згадка - церква святої Трійці, що була побудована у 1743 році. Церква була дерев'яна трьохдільна та трьохкупольна з дзвіницею, яка стояла окремо. У 1853 році храм було реконструйовано та розширено.

Адміністративна приналежність. З 1665 року Бучая стає частиною Подільського воєводства.

Під час турецького панування (1672-1699) село входило до Подільського еялету Барського санджаку. З 1699 по 1772 рік Бучая входила до складу Польщі, а з 1772 року стає частиною Російської імперії

У 1795—1797 роках село входило до Ушицького округу Подільського намісництва,а в 1797—1923 роках до  Косиковецької волості Ушицького повітуПодільської губернії.

12 квітня 1923 року старий адміністративний поділ змінився новим, так з’явився Новоушицький район Кам'янець-Подільського округу. А на початку 1932 року Україну було поділено на області.

4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку і з того часу Бучая – частина Новоушицького району Хмельницької області.

Після проведення адміністративної реформи з 20 серпня 2015 року село входить до Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади. 19 липня 2020 року Бучая увійшла до Кам'янець-Подільського району.

Відомі люди Щипківський Геннадій Павлович (8 травня 1944) — український письменник (поет, прозаїк), член Національної спілки письменників України.

Світлини

Див. також Поділля — історико-географічна область. Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля. Подільський говір — різновид говорів української мови. Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки

Джерела Гульдман В. Подільська губернія. — Кам'янець-Подільський, 1889. — 548 с. Жарких М. І. Храми Поділля. — К.: 2007. Книга Пам'яті України. Хмельницька область: Історико-меморіальне багатотомне видання в 10 т. Т. 6. Летичівський, Новоушицький, Полонський р-ни. — Хмельницький: Поділля, 1996. — 720 стор.: іл. Крикун М. І. Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2011. —733 с. Сіцинський Ю. Й. Археологічна карта Подільської губернії. Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. – Хмельницький: Авіст, 2008. — 549 с. «Генеральна карта України», або ж «Загальний план Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» Гійома Боплана — Поділля.

Посилання http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/xramypod/50novoush.html Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя  / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.) Прогноз погоди в селі Бучая