Ерік Свен Польгаммер Боккардо ( — ) — чилійський поет Покоління 80-х, який описав себе як «медіафігура, мандрівник, запальний читач, дзен-буддист й експерт як з академічної, так і з попкультури».
Біографія Ерік Польгаммер навчався у школі Грейнджа, яку закінчив у 1972 році, а потім вступив до Католицького університету, де здобув ступінь професора кастильської мови. Водночас він вивчав естетику, але не закінчив навчання, оскільки поїхав до США, де здобув ступінь аспіранта з освіти в Університеті Маямі.
Захоплений футболом, Польгаммер, який є племінником легендарного «Сапо» Лівінгстона, грав у молодості за спортивний клуб своєї альма-матер; він був капітаном у віці до 15, 16 і 17 років у командах з такими гравцями, як-от Орландо Рамірес, під керівництвом Фернандо Рієри. У молодості займався аматорським боксом; він здобув 37 перемог (з них 32 нокаутом) на турнірі Ла-Рейна — Пеньялолен. Він був чемпіоном у турнірі, який проходив на стадіоні Хосе Аррієта Гіндос, а пізніше — чемпіоном англійської школи Сантьяго. Він також займався регбі та плаванням.
Польгаммер опублікував свою першу книгу у 1979 році, але, за його словами, закохався у письменницьку діяльність раніше, у 19 років, коли навчався на другому курсі університету. Його перше важливе визнання прийшло у 1993 році, коли він став лавреатом премії Пабло Неруди. Пізніше він отримав інші відзнаки, зокрема муніципальну літературну премію Сантьяго 2008 року за свою поетичну збірку «Vírgenes de Chile».
У 2015 році провів свою першу виставку цифрових принтів Pic-poemas.
Польгаммер викладав курси літератури у різних університетах і проводив семінари. Він брав участь як експерт і сценарист у різних телевізійних програмах («Teatro terapia», «Lo mejor del Mundial», «¿Cuánto vale el show?», «Sin Dios ni late», «Síganme los buenos») і був президентом Союзу чилійських поетів і міністром щастя культурно-політичного руху «Por un Chile Participativo y Feliz». Він цікавився технікою дихання і вважав Према Равата одним зі своїх учителів.
Польгаммер помер від ускладнень інсульту 22 травня 2023 року у віці 68 років.
Доробок
Поетичні збірки
Epístolas iluminadas entre parejas disueltas, 1979 Tiempos difíciles, 1979 Es mi segundo set de poemas, 1985 Gracias por la atención dispensada, Editorial Sin Fronteras, 1986 Vírgenes de Chile, Editorial Brodura, 2007 La hamaca interior, proverbs and poems, Editorial Libros de Mentira, 2010 Me que la vaca mu, Editorial Lamás médula, Buenos Aires, 2013 Primera y última, anthology, Lolita editores, 2014, 98 pages, Bajo la influencia de la poesía, Libros del Amanecer, Santiago de Chile, 2017
Інші книги
El fútbol como la vida, Editorial Universidad Bolivariana, stories, 2007, Redonda pasión. Épica y lírica del fútbol chileno, as compiler, together with journalist Juan Oyaneder, 2011 Oxímoron. Conversaciones con Dino Samoiedo, передмова Каміло Маркса; RIL editores, Santiago, 2013
Виставки
Pic-poemas, digital prints; Galería Modigliani, Viña del Mar, 2015
Нагороди та визнання
1993 Премія імені Пабло Неруди 1993 Премія «Дон Балон» за спортивну поезію (журнал «Дон Балон») 2002 Премія Фрая Луїса де Леона (Іспанія) 2008 Муніципальна літературна премія Сантьяго за поетичну збірку Vírgenes de Chile
Примітки
Посилання