15-та зенітна дивізія () — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

Історія 15-та зенітна дивізія була сформована 1 березня 1942 року під керівництвом генерала зенітних військ Гергарда Гоффманна в Плоешті (Румунія) з основного складу 3-ї зенітної бригади, яка до того часу дислокувалась у цьому регіоні та забезпечувала протиповітряне прикриття тамтешніх нафтових родовищ. З весни цю функцію на себе перебрала 15-та зенітна дивізія. Проте охорону нафтових родовищ дивізія здійснювала лише протягом кількох перших місяців, оскільки у травні 1942 року 15-ту зенітну дивізію було перекинуто на південний напрямок Східного фронту, де вона була розгорнута в районі Маріуполя у складі 1-ї танкової армії.

З початком у червні 1942 року операції «Блау», німецького літнього наступу на південному фланзі німецько-радянського фронту, частини 15-ї зенітної дивізії просувалися разом з ударним угрупованням вермахту до Майкопа. Там їхні полки також використовувалися як наземні бойові частини в протитанковій боротьбі. У грудні 1942 року дивізію очолив генерал-майор Едуард Мур. У подальших запеклих ар'єргардних боях підрозділи дивізії брали участь у боях у районі Сіверського Донця. З початком операції «Цитадель», останнього великого німецького наступу на Східному фронті, 15-та зенітна дивізія загальною кількістю восьми зенітних батальйонів перебувала в районі Варенівка — Кам'янка.

Після відступу німецьких військ восени 1943 року 15-та зенітна дивізія була перекинута до Румунії. Оберст Ганс Сімон став командиром 7 червня 1944 року, але 29 серпня 1944 року під час стратегічного наступу на Румунію він був узятий у радянський полон. 23 серпня 1944 року, в день оголошення Румунією війни Третьому Рейху, до складу дивізії з командним пунктом у Гагестилі входили 4-й, 12-й, 104-й і 133-й зенітні полки.

У ході подальших ар'єргардних дій Вермахту 15-та зенітна дивізія була передислокована зі своїми полками до Угорщині в листопаді 1944 року з розміщенням штабу дивізії спочатку в Будапешті, а пізніше в Секешфегерварі.

У ході боїв за Будапешт 12-й зенітний полк бився в оточенні і згодом потрапив у полон до радянських військ. Після подальших ар'єргардних дій решта частин 15-ї зенітної дивізії до квітня 1945 року була змушена відступити і билися за Відень, де був їхній командний пункт у Медлінгу. До 14 квітня 1945 року полки дивізії знищили 70 танків і 7 літаків. Наприкінці квітня 1945 року командний пункт довелося востаннє перенести до Зоннтагберга (Нижня Австрія), де він залишався до кінця війни. На цей момент дивізія мала 25 важких і 6 середніх і легких зенітних батарей.

Райони бойових дій Румунія (березень — травень 1942); Східний фронт (південний фланг) (травень 1942 — червень 1944); Румунія (червень — серпень 1944). Угорщина, Австрія (серпень 1944 — травень 1945).

Командування

Командири генерал зенітних військ Гергард Гоффманн (1 березня — 9 листопада 1942); генерал-лейтенант Едуард Мур (10 листопада 1942 — 15 квітня 1944); оберст Ганс Зімон () (15 квітня — 29 серпня 1944); оберстлейтенант Ернст Янза (29 серпня — 9 вересня 1944); генерал-майор Теодор Герберт () (9 вересня 1944 — 15 січня 1945); оберст Т.Петерс (15 — 19 січня 1945); генерал-майор Йоганн-Вільгельм Дерінг-Мантойффель (20 січня — 8 травня 1945).

Підпорядкованість ЧасКорпусКомандування/ФлотШтаб 1942 березень — Командування Люфтваффе «Південний Схід» Плоєшті травень I корпус ППО 4-й повітряний флот Маріуполь 1943 1 січня I корпус ППО 4-й повітряний флот Донбас 1944 1 січня I корпус ППО 4-й повітряний флот Південна Україна червень — 4-й повітряний флот Румунія 20 жовтня V корпус ППО 4-й повітряний флот Угорщина 1945 1 січня V корпус ППО 4-й повітряний флот Угорщина/Австрія

Склад Травень 1942Серпень 1942Жовтень 1943Березень 1944Вересень 1944 — 4-й зенітний полк 7-й зенітний полк — — 12-й зенітний полк 37-й зенітний полк — — 104-й зенітний полк — 104-й зенітний полк — 133-й зенітний полк — — 153-й зенітний полк — — — 135-й дивізіон повітряної розвідки

Див. також Зенітна бригада 140-ва зенітна ракетна бригада (РФ) Taifun (зенітна ракета) Wasserfall 90-мм зенітна гармата M1/M2/M3 1129-й зенітний ракетний полк (СРСР)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Література Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58. Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.