Джордж Вайтлоу Макі ( — ) — американський математик, відомий своїм внеском у квантову логіку, теорію представлень і некомутативну геометрію.

Кар'єра Макі здобув ступінь бакалавра мистецтв в Університеті Райса (тоді Інститут Райса) у 1938 році та доктора філософії у Гарвардському університеті у 1942 році під керівництвом Маршалла Стоуна. Після року викладання в Іллінойському інституті технології він приєднався до факультету математики Гарвардського університету у 1943 році. Став професором у 1956 році й отримав призначення професором математики та теоретичних наук Лендона Т. Клея у 1969 році та залишався там до виходу на пенсію у 1985 році.

Праці Макі зробив значну роботу у теорії подвійності локально опуклих просторів, яка забезпечила інструменти для подальшої роботи у цій галузі, зокрема роботі Александра Гротендіка над топологічними тензорними продуктами.

Макі був одним із піонерів, який поєднав квантову логіку, теорію нескінченновимірних унітарних зображень груп, теорію операторних алгебр і некомутативну геометрію. Центральну роль у роботі Макі, як у теорії уявлень груп, так і в математичній фізиці, відігравали поняття системи імпримітивності й індукованих уявлень. Ця ідея природно призвела до аналізу теорії представлень напівпрямих добутків у термінах ергодичних дій груп і в деяких випадках до повної класифікації таких представлень. Результати Макі були важливим інструментом у вивченні теорії представлень нільпотентних груп Лі з використанням методу орбіт, розробленого Олександром Кириловим у 1960-х роках. Його поняття «віртуальної підгрупи», введене у 1966 році з використанням мови групоїдів, мало значний вплив на ергодичну теорію.

Іншим важливим інгредієнтом у роботі Макі було призначення борелівської структури подвійному об'єкту локально компактної групи (зокрема, локально компактної роздільної метричної групи) G. Одна з важливих гіпотез Макі, яку врешті-решт було розв'язано завдяки роботі Джеймса Глімма над C*-алгебрами, полягала у тому, що G є типом I (це означає, що всі факторні представлення є типом I) тоді і тільки тоді, коли борелівська структура його подвійного є стандартний борелівський простір.

Він — автор численних оглядових статей, дослідницькі інтереси були пов'язані з великою кількістю математичних і фізичних дисциплін, зокрема квантова механіка та статистична механіка.

Відзнаки та студенти Макі був серед перших п'яти стипендіатів Вільяма Ловелла Патнама у 1938 році. У 1975 році він отримав премію Лероя П. Стіла за статтю «Ергодична теорія та її значення для статистичної механіки та теорії ймовірностей».

Макі був обраним членом Американської академії мистецтв і наук, Національної академії наук і Американського філософського товариства.

Лоуренс Браун, Пол Чернофф, Едвард Джордж Еффрос, Келвін Мур, Річард Пале, Керолайн Серіс, Джон Вермер і Роберт Зіммер були докторантами Макі. Ендрю Глісон не здобував ступінь доктора наук, але вважав Макі своїм консультантом.

Книги

Mathematical Foundations of Quantum Mechanics (Dover Books on Mathematics, 2004 ) Unitary Group Representations in Physics, Probability, and Number Theory, 402 pages, Benjamin–Cummings Publishing Company (1978), The Theory of Unitary Group Representations (Chicago Lectures in Mathematics) University Of Chicago Press (August 1, 1976) Induced representations of groups and quantum mechanics, Publisher: W. A. Benjamin (1968) Mathematical Problems of Relativistic Physics (Lectures in Applied Mathematics Series, Vol 2) by I. E. Segal, George Whitelaw Mackey, Publisher: Amer Mathematical Society (червень 1967) Lectures on the theory of functions of a complex variable Publisher: R. E. Krieger Pub. Co (1977)

Примітки

Посилання