Конфлікт інтересів у психіатрії — ситуація, коли на психіатра надмірно сильно впливають будь-які обставини, які є другорядними стосовно його професійної діяльності (до благополуччя його пацієнтів; до розвитку науки, якщо він дослідник; до навчання студентів, якщо він викладач). Дане визначення є у статті , відомого психіатра, згодом — президента Всесвітньої психіатричної асоціації.
Різновиди конфлікту інтересів у психіатрії Фінансовим конфліктом інтересів, за М. Май, є конфлікт між інтересами пов'язаними з благополуччям пацієнта або розвитком науки, та вторинними інтересами, пов'язаними з бажанням отримати фінансову вигоду для себе чи своєї установи. Тема фінансового конфлікту в авторитетних джерелах розглядалася часто, причому описані переважно ті різновиди цього конфлікту, які виникають в результаті взаємодії психіатрів з фірмами, що виробляють ліки.
М. Май згадує також про випадки існування фінансового конфлікту іншого роду: джерелами фінансових конфліктів у цих випадках є не взаємини психіатрів з фармакофірмами, а (знову-таки оплачувані) взаємини їх з різними громадськими чи приватними агентствами: наприклад, адвокатською конторою. Вказує М. Май і на існування нефінансових конфліктів інтересів: відданість дослідника тому виду лікування, яким він займається, або, наприклад, наявність інтересу, що відображає політичні уподобання психіатра.
Упередженість при проведенні досліджень, публікації їх результатів і аналізі У високоавторитетних джерелах, присвячених доказовим стандартам у галузі лікування депресії та інших психічних розладів, вказувалися такі проблеми, як: явний і прихований вплив законних інтересів спонсорів дослідження на його результати, що призводить до того, що результати досліджень III фази часто виявляються сумнівними; постійна тенденція оприлюднення лише позитивних результатів досліджень, приховування та замовчування негативних — у робіт із позитивними результатами вдвічі більше шансів бути опублікованими (як правило, у більш престижних і відповідно в більш цитованих виданнях); існує тенденція багаторазово публікувати одні й ті самі результати, по-різному оформлені; використання в мета-аналізах лише найбільш сприятливих результатів досліджень; спотворення суті отриманих даних при використанні наукових праць; оригінальні статті часто є лише переказом інших джерел, причому згадуються лише ті публікації, які підкріплюють певні висновки, — таким чином, список джерел у наукових повідомленнях часто створює невірне уявлення про значно більшу кількість досліджень, ніж було проведено насправді.
Маріо Май зазначає:
Згідно з твердженнями, що висловлюються урядовими слідчими та адвокатами позивачів (у судових процесах проти фармкомпаній), багато статей-досліджень антипсихотиків (нейролептиків) були обдумані у відділах маркетингу фармакокомпаній, написані літературними «неграми», а потім підписані відомими лікарями — і це створювало ілюзію, що лікарі здійснювали свої дослідження незалежно один від одного (The New York Times, 2010).
Причини і способи формування фінансового альянсу Відомий американський лікар зазначає, що коли деякі штати ввели в дію закони про гласність, що вимагають, щоб фармацевтичні компанії повідомляли про всі перераховані лікарям платежі, виявилося, що психіатри отримують більше грошей від фармкомпаній, ніж лікарі будь-якої іншої спеціальності. Приблизно п'ята частина фінансування Американської психіатричної асоціації надходить від фармкомпаній.
Серед причин такого стану справ, які називає M. Анджелл (а також Д. Карлат, на книгу якого «Схиблений» посилається Анджелл), такі: психіатрія є спеціальністю, яка інтенсивно застосовує лікарські препарати; суб'єктивність діагнозів у психіатрії і можливість розширення діагностичних кордонів; відсутність об'єктивних ознак для психічних захворювань, лабораторних даних чи результатів МРТ, які дозволяють вірно ставити діагноз; відсутність раціональних причин для переваги одного засобу лікування іншому.
Як пише M. Анджелл, психіатри часто отримують увагу і щедру винагороду від фармацевтичних компаній — індивідуально і колективно, безпосередньо і опосередковано: подарунки, надання безкоштовних зразків, плата за роботу при наймі психіатрів як консультантів і доповідачів, доставлення психіатрам продуктів харчування, оплата участі в конференціях, а також постачання «освітніх» матеріалів. Фармацевтична промисловість спонсорує засідання Американської психіатричної асоціації та інші психіатричні конференції.
У 1998 році в листі до президента Американської психіатричної асоціації (АПА) Родріго Муньосу Лорен Мошер, американський психіатр, експерт з шизофренії, засновник проекту «Сотерія», вказував: Лорен Мошер, Річард Госден та відзначають, що на зустрічах АПА мають місце численні виставки, заходи з їжею, напоями та тими чи іншими розвагами, як, наприклад, музичні вистави, і все це фінансується фармкомпаніями. Ці автори також вказують, що фармкомпанії надають підтримку майже всім організаціям, зайнятим у сфері психіатричної допомоги На русском: См. гл. «Фармацевтические компании и шизофрения: разнузданный капитализм встречается с безумием». Л. Р. Мошер, Р. Госден, Ш. Бедер..
На думку Л. Мошера, Р. Госдена та Ш. Бедер, найуспішнішим засобом маркетингу фармацевтичних компаній є, ймовірно, безпосередній особистий контакт лікарів та реалізаторів препаратів (торгових представників). При цьому лікарям надається ретельно відфільтрована інформація, рекламні матеріали та зразки продукції, що виробляється компаніями. Фармацевтичні компанії також надають підтримку дослідженням, що проводяться в університетах, причому без цієї підтримки багато відділень психіатрії, мабуть, не змогли б існувати. Маючи в своєму розпорядженні дані, отримані в клінічних дослідженнях, що фінансуються самими ж компаніями, фармкомпанії вирішують, які з цих відомостей слід публікувати, вибирають авторів, пишуть за них все необхідне і здійснюють огляди цих статей, щоб подати інформацію в найбільш вигідному для себе вигляді.
Для здійснення контркритики, як зазначають Л. А. Мошер, Р. Госден та Ш. Бедер, наймаються видатні представники академічних кіл та вчені, яких важче запідозрити в упередженості, ніж працівників фармацевтичних компаній. Автори, які критикують діяльність фармкомпаній, дискредитуються і піддаються гонінням з боку своїх колег, які, в той чи інший спосіб, отримують за це винагороду від компаній. Припиняється фінансування видань, які оприлюднюють невигідні для фармацевтичних компаній матеріали. Були випадки подання позовів до суду на дослідників, які публікували негативні огляди результатів клінічних випробувань, сплачених цими компаніями.
Директор секції права, етики і психіатрії в Колумбійському університеті , який у минулому очолював Американську психіатричну асоціацію, на щорічній зустрічі АПА зазначив, що до третього року навчання в медичних вузах 94 % майбутніх психіатрів стають володарями «невеликих, що не мають відношення до навчання, подарунків або отримують запрошення на обід».
Приклади У багатьох мета-аналітичних оглядових дослідженнях згадується можливість спотворення інформації в дослідженнях на користь атипових антипсихотиків. S. Ahmer, P. Arya проаналізували залежність результатів РКІ щодо вивчення ефективності антипсихотиків від джерел фінансування та виявили, що в дослідженнях, що фінансуються фармацевтичними компаніями, достовірно частіше виходили результати на користь нового препарату. Також характерним є замовчування негативних результатів дії атипових антипсихотиків.
У 2006 році в American Journal of Psychiatry була опублікована стаття, автори якої (S. Heres, J. Davis, K. Maino, E. Jetzinger та ін.) проаналізували 42 публікації про дані рандомізованих контрольованих випробувань, які порівнюють атипові антипсихотики арипіль клозапін, оланзапін, кветіапін, рисперидон, сертиндол та зипразидон. 32 з цих 43 випробувань повністю або частково фінансувалися фармацевтичними компаніями. Дослідження виявило кореляцію між спонсорською підтримкою та висновками, що викладаються в анотаціях публікацій; у 90 % випадків у публікаціях було зроблено висновок про перевагу препарату, що випускається компанією, що фінансує випробування, над іншими препаратами. В результаті різні порівняння тих самих антипсихотичних препаратів призводили до суперечливих один одному висновків, що залежать від спонсорства досліджень. Як зазначили автори, на результати випробувань могли впливати відмінності у дозуваннях препаратів та нарощуванні доз, критерії включення пацієнтів у випробування та інші особливості клінічних досліджень, що призводять до зміщених результатів.
У тому ж році в Psychological Medicine була опублікована стаття, автори якої (R. E. Kelly, L. J. Cohen, R. J. Semple, P. Bialer та ін.), розглянувши дані клінічних випробувань всіх препаратів, що використовуються при лікуванні психічних розладів, опубліковані в чотирьох рецензованих психіатричних журналах з 1992 по 2002 рік (всього цих публікацій виявилося 542), виявили, що відсоток досліджень, спонсорованих фармацевтичними компаніями, збільшився з 25 % у 1992 році до 57 % у 2002 році. Також виявилося, що позитивні результати значно частіше зустрічалися у дослідженнях спонсорованих виробниками досліджуваних препаратів, ніж у дослідженнях, які не фінансувалися фармкомпаніями або фінансувалися конкурентами фармкомпаній, які випускають досліджувані ліки. У дослідженнях, спонсорованих виробниками досліджуваних препаратів позитивні результати були отримані у 78 % випадків, у дослідженнях, які не фінансувалися фармкомпаніями, — у 48 % випадків, а у фінансованих конкурентами — у 28 % випадків.
Ще один приклад наводить B. Vastag, репортер The Washington Post, у своєму блозі на сайті газети. Для того щоб отримати схвалення на використання восьми атипових нейролептиків, було проведено 24 дослідження — але чотири з цих досліджень не були опубліковані у фахових журналах, і всі чотири були не на користь препаратів. Три з неопублікованих досліджень показали, що нові препарати діють не краще, ніж плацебо; два з цих трьох стосувалися абіліфаю (арипіпразолу), і один — геодону (зіпрасидону).
У 2008 році британська газета The Independent повідомила, що Гарвардський університет (США) опинився в центрі наукового і політичного скандалу після того, як трьох широко відомих співробітників кафедри психіатрії було викрито в тому, що вони порушили закон про конфлікт інтересів, не задекларувавши мільйони доларів, отриманих від фармацевтичних компаній, як гонорари за консультації. Так, всесвітньо відомий дитячий психіатр , заслугою якого є різке збільшення застосування сильнодіючих нейролептиків, не вважав за потрібне повідомити керівництво університету щонайменше про 1,6 млн доларів США, отриманих ним від виробників цих препаратів; двоє його колег також не повідомили про отримані ними гонорари у розмірі 1,6 та 1 млн доларів. Взаємини між гарвардськими вченими та фармакокомпаніями є давньою темою дебатів, оскільки їхні дослідження дали імпульс до того забороненому застосуванню антипсихотиків у педіатрії. Зокрема, як повідомляла The New York Times, дослідження Дж. Бідермана в галузі поширеності біполярного афективного розладу у дітей призвели до зростання діагностування цього захворювання у дитячому віці. Компанія Johnson & Johnson заплатила понад 700 тис. доларів науково-дослідному центру, який очолювався доктором Бідерманом у період з 2002 по 2005 рік, і деякі його роботи рекламують нейролептик рисперидон (риспердал), який випускається цією компанією.