Туліо Умберту Перейра Коста або просто Туліо Маравілья (; 2 червня 1969, Гоянія, Бразилія) — бразильський футболіст, нападник.

Клубна кар'єра

Футбольну кар'єру розпочав у «Гоясі», у складі якого 1987 року з 22 голами став найкращим бомбардиром молодіжного чемпіонату штату. У 1988 році головний тренер «Гояса» Луїс Феліпе Сколарі перевів гравця до дорослої команди. Разом з командою тричі вигравав чемпіонат штату Гояс — Лігу Гояно у 1989, 1990, 1991 роках. У 1989 році став найкращим бомбардиром чемпіонату Бразилії, а в 1991 році — Лігу Гояно. У 1992 році на декілька місяців перейшов до тодішнього чемпіона Швейцарії «Сьйона».

Після повернення до Бразилії приєднався до «Ботафогу», де завдяки 3 голам у ворота «Америки» отримав від вболівальників прізвисько «Туліо Маравілья». Виступи за «Ботафого» — найкращий період у його кар'єрі. З командою «Фогао» виграв чемпіонат Бразилії 1995 року, двічі став найкращим бомбардиром чемпіонату в 1994 і 1995 роках, а також найкращим бомбардиром Ліги штату Ріо-де-Жанейро у вище вказані сезони. На початку 1997 року залишив «Ботафого» та перебрався до «Корінтіанса». Цей трансфер ознаменував початок постійних клубних переходів Туліо. З «Корінтіансом» виграв чемпіонат штату Сан-Паулу — Лігу Пауліста 1997 року, а потім перейшов у «Віторію» (Салвадор).

1998 рік знову провів у «Ботафого», де сформував атакувальний тандем з Бебето, з яким виграв турнір Ріо-Сан-Паулу. У 1998—1999 році виступав за «Флуміненсе» та «Віла-Нова». У 2000 році грав за «Сан-Каетано» і втретє за «Ботафого». У 2001 році грав за «Віла-Нову» та «Санта-Круз» (Ресіфі). З Віла Нова виграв чемпіонат штату Гояс — Лігу Гояно. У 2002 році вирішив здійснити свій другий трансфер до Європи, в будапештський «Уйпешт», з яким виграв Кубок Угорщини 2002 року.

Після повернення на батьківщину підсилив до «Бразильєнсе», з якою виграв Серію С чемпіонату Бразилії та вийшов до другого дивізіону. Сезон 2003 року завершив в «Атлетіку Гоянієнсі». Наступний сезон розпочинав у клубі з чемпіонату штуту «Тупі», з якого перейшов у болівійський «Хорхе Вільстерман». Після повернення до Бразилії виступав в «Анаполіні». Наступними його клубами стали «Волта-Редонда» та «Жувентуде». У футболці «Волта-Редонди» знову став найкращим бомбардиром чемпіонату штату Ріо-де-Жанейро.

Наприкінці 2005 року нетривалий період часу перебував в «Аш-Шабабі», звідки повернувся до «Волта-Редонди». У період з 2006 по 2007 рік постійно змінював клуби, виступав за «Фаст» (Манаус), «Канеденсе» та «Ітаусуенсе». У 2008 році знову грав за «Віла-Нову», де втретє став найкращим бомбардиром чемпіонату штату Гояс. У 2009 році виступав за «Ітумбіару», «Гоянію» і «Ботафого».

У 2014 році грав за клуб «Араша», де відзначився, за власними підрахунками, 1000-м голом, однак, немає жодних офіційних записів про 1000 голів, якими гравець відзначився протягом своєї кар'єри. У 2015 році став гравцем клубу «Табоан-да-Серра», який виступав у Серії А3 чемпіонату штату Сан-Паулу. Нападник зіграв за команду два матчі та відзначився одним голом із пенальті.

Кар'єра в збірній 1990 року в складі молодіжної збірної Бразилії виступав на турнірі в Тулоні: бразильці посіли третє місце, а нападник відзначився 4 голами в 5 матчахGol Di Túlio Maravilha.

У футболці національної збірної Бразилії дебютував 17 жовтня 1990 року в нічийному (0:0) товариському поєдинку проти Чилі. У національній команді Туліо Маравілья провів 15 матчів та відзначився 13 голами, з яких 14 матчів і 10 голів були офіційними. Більшість матчів та голів Туліо в національній збірній припадає на 1995 рік. 29 червня в Ресіфі в товариському матчі відзначився 2 голами у воротах збірної Польщі під керівництвом Генрика Апостела. У липні брав участь у Кубку Америки 1995 року. Відомий тим, що зрівняв рахунок в поєдинку проти Аргентини у чвертьфіналі кубку Америки, під час якого навмисно зіграв рукоюBRASILE, AI RIGORI SI PUO' PIANGERE . Бразилія посіла друге місце, програвши у фіналі в серії післяматчевих пенальті Уругваю, в якому Туліо не реалізував вирішальне пенальті. Востаннє за збірну зіграв 20 грудня 1995 року в переможному (3:1) товариському матчі проти Колумбії в Манаусі на стадіоні Вівалду Ліма, у якому відзначився 2 голами.

Стиль гри

Грав на позиції нападникаSambafoot — Túlio Maravilha у багатьох бразильських командах, а також мав нетривалий досвід в європейських клубах, грав за «Сьйон» та «Уйпешт», продемонстрував незвичайну гольову здатність, яка дала йому змогу відзначитися багатьма голамиTúlio Maravilha faz gol mais rápido da carreira, e Botafogo-DF sobe de divisão .

Особисте життя Його син, Туліо Умберто Перейра да Коста Філью, народився в один день із батьком. Він грав тільки в дитячих командах. Намагався стати футболістом, але грав лише у дитячих командах. Покинув футбол і став блогером каналу Tulinho OficialЮтуб-канал сина Туліо.

Політична діяльність У жовтні 2008 року обраний олдерменом у столиці штату Гояс, Гоянія, від Партії бразильського демократичного руху, він набрав 10 401 голосAtacante Túlio Maravilha é eleito vereador em Goiânia .

Статистика виступів

У збірній #ДатаСуперникРахунокЗмаганняПримітки1.17 жовтня 19900 — 0товариський матч 622.18 грудня 19912 — 1товариський матч3.4 травня 19943 — 0товариський матч4.22 лютого. 19955 — 0товариський матч 5.29 березня 19951 — 1товариський матч?27 квітня 1995 «Валенсія»4 — 2неофіційний товариський матч6.18 травня 19952 — 1товариський матч 817.29 червня 19952 — 1barátságos mérkőzés8.13 липня 19953 — 0Груповий етап Кубка Америки 74 9.7 липня 19951 — 0Груповий етап Кубка Америки10.17 липня 19952 — 2 (д.ч.:4-2)Чвертьфінал Кубка Америки 80 11.20 липня 19951 — 0Чвертьфінал Кубка Америки 7512.23 липня 19951 — 1 (д.ч:3-5)Півфінал Кубка Америки13.8 листопада 19951 — 0товариський матч 8114.20 грудня 19953 — 1товариський матч

Досягнення

Клубні Чемпіонат штату «Гояс» Ліга Гояно Чемпіон (3): 1989, 1990, 1991

«Ботафого» Турнір Ріо-Сан-Паулу Чемпіон (1): 1998

«Сан-Каетано» Серія A2 Ліги Паулісти Чемпіон (1): 2000

«Волта-Редонда» Кубок Гуанабара Володар (1): 2005

«Ітаусу» Третій дивізіон Ліги Гояно Чемпіон (1): 2006

Національні турніри «Ботафого» Серія A Чемпіон (1): 1995

«Уйпешт» Кубок Угорщини Володар (1): 2001/02

«Бразильєнсе» Серія C Чемпіон (1): 2002

«Хорхе Вільстерман» Кубок Болівії Чемпіон (1): 2004

Міжнародні турніри «Крузейро» Рекопа Південної Америки Володар (1): 1998

Індивідуальні Срібний м'яч (2): 1989, 1995 Найкращий бомбардир Серії А Чемпіонату Бразилії (3): 1989 (11 гол), 1994 (19 гол), 1995 (23 гол) Найкращий бомбардир Серії B (1): 2008 (24 голи) Найкращий бомбардир Серії C (2): 2002 (11 гол), 2007 (27 голів) Найкращий бомбардир Ліги Каріоки (3): 1994 (14 голів), 1995 (27 голів), 2005 (12 голів) Найкращий бомбардир Ліги Гояно (3): 1991 (18 голів), 2001 (16 голів), 2008 (14 голів) Найкращий бомбардир Третього дивізіони Ліги Гояно (1): 2006 (7 голів) Найкращий бомбардир Серії A2 Ліги Паулісти (1): 2000 (18 голів) Найкращий бомбардир Другого дивізіону Ліги Бразильєнсе (1): 2009 (7 голів) </div>

Література Miniencyklopedia Piłka Nożna nr 11-12 2004, Historia meczów reprezentacji Brazylii 1957—2004, Oficyna wydawnicza ATUT, Wrocław 2004, ISSN 1644-8189, str. 54, 56, 60-63.

Примітки

Посилання Офіційний сайт Туліо (архівна версія)

Профіль гравця на сайті soccerpunter.com Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu Профіль гравця на сайті worldfootball.net Профіль гравця на сайті bdfa.com.ar Список голів Туліо Біографія Туліо (архівна версія)