Облога Альхесіраса — успішна облога мусульманського міста Аль-Джазіра Аль-Хадра (яке християни називали Альхесірас), здійснена в ході Реконкісти в 1342—1344 роках кастильськими військами короля Альфонса XI за підтримки флотів Арагонського королівства і Генуезької республік. На момент облоги Альхесірас був столицею володінь імперії марокканських Маринідів на Піренейському півострові і їхнім головним європейським портом.
Облога тривала двадцять один місяць. Населення міста, близько 30 000 осіб, включаючи цивільних і берберських солдатів, сильно потерпала від сухопутної та морської блокади, яка перешкоджала надходженню в місто продовольства та припасів. Емірат Гранада послав армію, щоб допомогти зняти облогу з міста, але вона зазнала поразки біля Ріо-Пальмонес. Після цього 26 березня 1344 року місто капітулювало і було включено до Корони Кастилії. Це була одна з перших битв у Європі, де використовувалась вогнепальна зброя.
Джерела Незважаючи на надзвичайне значення облоги та падіння Альхесіраса для подальшої долі Реконкісти, зберіглось небагато письмових джерел тогочасників, що описують ці події. Найважливішим твором є «Хроніка Альфонса XI», яка розповідає про основні події правління короля Альфонса XI. Її розділи, що описують облогу Альхесіраса, були написані королівськими писарями в християнському таборі. У цій хроніці докладно розповідається про події, побачені за межами міста і кожному місяцю присвячено окремий розділ. Іншими кастильськими джерелами є написана Родріго Яньєсом «Поема Альфонсо XI», яку називають «римованою хронікою» і листи Матео Мерседа, віце-адмірала Арагону, що містять звіт своєму королю про вхід військ у місто.
Усі ці джерела розповідають про облогу міста з точки зору переможців. Не збереглося жодних розповідей про події з точки зору захисників. Повна відсутність мусульманських джерел, можливо, обумовлена відсутністю хроністів в облоденому місті або, можливо, через не бажання зайвий раз згадувати про втрату такого важливого міста. Переклади деяких із небагатьох арабських текстів, у яких опосередковано йдеться про втрату міста, — це все, що доступно для висвітлення історії облоги міста з точки зору його захисників.
Передумови
Альхесірас Аль-Джазіра Аль-Хадра була першим містом, заснованим мусульманами на Піренейському півостріві після їх вторгнення у 711 році. У XIV столітті Аль-Джазіра Аль-Хадра складалась з двох окремих міст з обох сторін річки Ріо-де-ла-Мьель з власними стінами та обороною. Гирло річки утворювало широку затоку, яка діяла як природна гавань, захищена зеленим островом Ісла-Верде, який мусульмани називали Язірат Умм Аль-Хакім. Сзідне місто Аль-Медіна, яке іспанці називали Вілла-Вьєха («старе місто»), було найстарішим з двох і було засноване в 711 році. Воно було оточене стіною з вежами і глибоким ровом, захищеним барбаканом і парапетом. В'їзд до Вілли В'єха з Гібралтарської дороги поблизу головного міського кладовища був захищений масивними воротами, які називалися Фонсаріо. Цей вхід був найслабшим місцем оборонних споруд і тому найкраще захищеним.
Західне місто Аль-Бінья, назване іспанцями Вілла Нуева («нове місто»), було побудоване Маринідами Абу Юсуфа Якуба в 1285 році. Воно було розташоване на плато, де колись було ремісниче передмістя римського міста Юлія Традукта, що знаходилось на місці Альхесіраса. Вілла Нуева мала власні стіни та розташовані в місті війська. Круті схили навколо Аль-Біньї сприяли захисту міста, тому не було необхідності будувати такі міцні оборонні споруди, як навколо Вілли В'єха.
Мавританська загроза Кастилії В XIII столітті Альхесірас був частиною Гранадського емірату. Поклявшись протистояти кастильській експансії, розпочатій у 1265 році, насрідський Гранадський емірат потребував допомоги і в пошуках союзників по боротьбі з кастильцями наприкінці 1274 року поступився містом Альхесірас (разом з Таріфою) марокканським Маринідам.
У 1329 році султан Марокко Абу Саїд Усман II зробив місто столицею своїх європейських володінь. У 1333 році об'єднані сили Гранади та Марокко змогли повернути під контроль мусульман сусіднє місто Гібралтар, що знаходиться на протилежній стороні затоки від Альхесіраса. У 1338 році правитель Альхесіраса і Ронди Абд-Аль-Малік, що був сином султана Марокко Абу'л Гасана Алі, розпочав набіги на кастильські території на півдні Піренейського півострова. Під час одного з цих набігів він був убитий кастильськими солдатами, а його тіло повернули в Альхесірас, де й поховали.
Батько Абд-аль-Маліка, маринідський султан Марокко Абу'л Гасан Алі I в 1340 році перетнув протоку, розбив майже весь кастильський флот в морській битві і висадився в місті. На могилі сина він поклявся перемогти кастильського короля. Султан повів свою армію на захід до портового міста Таріфа і взяв його в облогу. Король Кастилії Альфонсо XI, приголомшений вторгненнями північноафриканських загарбників і можливістю втрати міста Таріфа, терміново зібрав армію, а також закликав на допомогу короля Португалії Афонсу IV. Дві армії, кастильсько-португальська та мароккансько-гранадська, 30 жовтня 1340 року зіткнулися біля довгого пляжу Лос-Лансес на захід від Таріфи в битві при Ріо-Саладо. Поразка мусульман у цій битві підбадьорила Альфонса XI і переконала його в можливості захопити також і місто Альхесірас, яке було головним портом, через який мусульманські війська з Африки потрапляли на Піренейській півострів.
Підготовка
Починаючи з 1341 року, Альфонсо XI почав готувати необхідні війська для облоги міста. Він наказав побудувати кілька кораблів і заручився послугами флоту Генуезької республіки на чолі з братом дожа Генуї Еджідіо Бокканегра та флотилій з сусідніх Португалії та Арагону. Короля Кастилії також підтримали королі Англії та Франції, тому крім кастильських та арагонських військ, в його армії також було багато європейських хрестоносців. Кампанія була профінансована за рахунок розширення податку на хліб, вино, рибу та одяг «алькабала», який поширили на продаж усіх інших товарів. В 1342 році для затвердження нового податку були скликані суди Бургоса, Леона, Авіли та Самори.
Навесні 1342 року в порту Ель-Пуерто-де-Санта-Марія біля Кадіса Альфонсо XI зустрівся з Карлосом Пессанхою, що очолював португальську флотилію, яка прийшла на допомогу кастильцям та отримав повідомлення від Перо де Монтада, адмірала арагонської флотилії, що вона прямує безпосередньо до Альхесіраса. Потім він вирушив до бухти Гетарес, що знаходилась всього в 3 км на південь від Альхесіраса, щоб перевірити стан кораблів, що прибули у його розпорядженні. Коли король прибув до Гетареса, Перо де Монтада повідомив йому, що арагонці перехопили кілька кораблів, які везли продовольство до міста, і що галери Португалії та Генуї вступили в бій з вісімдесятьма мавританськими галерами, захопивши двадцять шість з них і змусив інших шукати притулку в африканських портах. На думку кастильських лицарів, це був вдалий момент, щоб оточити місто, оскільки воно мало мати обмежені запаси. Однак король вважав, що у нього все ще мало військ. Більшість його сил перебувала в Херес-де-ла-Фронтера в очікуванні його наказу, тоді як війська, що захищали Альхесірас, уже були попереджені про можливий напад і готувались до захисту.
Король повернувся до Хереса, зібрав свою раду і повідомив їм про стан міста. Він наказав адміралам у Гетаресі перехоплювати будь-які човни, які намагаються постачати місто, і спробувати захопити якогось Альхесіреньо, який міг би повідомити їм про стан двох міст. Він також наказав своїм альмогаварам зробити те саме на землі. Лицарі короля порадили йому найкращі місця для створення головної бази, де житимуть король і вельможі, а також уразливі точки, де вони можуть завдати найбільшої шкоди обороні міста. Треба було лише перекинути війська до Альхесіраса, побудувати мости через річку Барбате та через струмок поблизу Хереса та відправити кораблі до річки Гвадалете для доставки продовольства для військ.
25 липня 1342 року Альфонсо XI покинув Херес у супроводі своїх військ, чиновників і лицарів, які мали допомогти йому в облозі Альхесіраса. Серед них перебували архієпископ Толедо, єпископ Кадіса, магістр ордена Сантьяго Хуан Алонсо Перес де Гусман, магістр ордена Калатрави Хуан Нуньєс, магістр ордена Алькантара Нуньо Чамізо, Педро Фернандес де Кастро, Перо Понсе де Леон, Хуан Вільєнський, пріор Сан-Хуана Фрей Альфонсо Ортіс Кальдерон та представники рад Севільї, Кордови, Хереса, Хаену, Есіхи, Кармони та Ньєбли.
1 серпня кастильські війська та їхні союзники прибули до Гетареса у складі 1600 кінних солдатів і 4000 лучників і копійців. Війська на суші та флотилі Арагону, Генуї та Кастилії зайняли свої позиції навколо міста.
Згідно з інформацією від полонених, отриманою королем Кастилії в перші дні облоги, Альхесірас мав загальне населення біля 30 тисяч осіб і гарнізон з приблизно 800 вершників і 12 тисяч арбалетників і лучників.
3 серпня штаб був розташований на пагорбі на північ від Альхесіраса. В перші місяці облоги король жив у вежі Торре-де-лос-Адалідес (Вежа Адалідів) в оточенні лицарів і знаті, які його супроводжували. З вежі відкривався гарний вид на мусульманське місто та дороги, що сполучали його з Гібралтаром і східною Андалусією.
Етапи облоги
Початок облоги (серпень 1342 — жовтень 1342)
З 3 серпня 1342 року, після встановлення головного табору, король Кастилії наказав королівським інженерам вивчити місця дислокації військ. Основна мета облоги полягала в тому, щоб запобігти виходу військ з міста і надходження до нього підкріплень з доріг від Таріфи і Гібралтару. За планом Альфонсо XI, Альхесірас повинен був здатись від голоду, а не через військову поразку.
Послідував період сутичок між двома арміями. Одного дня на світанку військо з трьох сотень кавалеристів і тисячі піхотинців здійснило вилазку з Альхесіраса і напало на облогові лінії, що утримувались магістром ордена Сантьяго Хуаном Алонсо Пересом де Гусманом, Перо Понсе де Леоном і севільським контингентом. Поки християни готувалися зустріти цей напад, німецький граф у супроводі шести співвітчизників поїхав вперед, не чекаючи інших. Побачивши, як маври відступають, німецькі лицарі кинулися в погоню, і, потрапивши на мавританську хитрість, жменька лицарів була майже розгромлена, коли відступаючі захисники контратакували. Графа було вбито, а його супутників врятувало лише прибуття їхніх іспанських союзників, які відкинули маврів назад у місто під градом стріл із валів. Після того, як іспанці усвідомили небезпеку, яку несли вилазки з міста, протягом наступних кількох днів вони викопали траншею навколо Вілли В'єха від Ріо-де-ла-Мьєль до моря, щоб убезпечити себе від несподіваних нападів з міста. Біля окопів були побудовані укриття, а солдати через рівні проміжки часу виставлялися на нічну варту . Король переніс свою штаб-квартиру ближче до міста і послав кількох своїх людей завоювати Картахенську вежу в місті Картея, звідки вони могли спостерігати за пересуванням марінідів з Гібралтару.
Оскільки війна між Педро IV Арагонським і Майорканським королівством ставала неминучою, у вересні 1342 року арагонський флот залишив облогу.
Облогові машини були відправлені на позицію біля північно-західних воріт міста, де дві великі вежі запобігали нападу. Під час будівництва цих машин кілька захисників атакували з Пуерта-де-Херес, щоб запобігти їх будівництву. Стратегія захисників полягала в тому, щоб спровокувати нападників наблизитися якомога ближче до стін. Ця техніка, за допомогою якої вони вбили графа Луса, не була відома християнським лицарям, які не звикли до прикордонної війни, і багато людей загинуло в перші місяці облоги. Під час нападу на облогові вежі королівський шталмейстер Хуан Ніньо загинув, як і магістр Сантьяго та інші люди.
Облога затягувалася і король Кастилії послав кількох своїх людей шукати допомоги, щоб підтримувати облогу. Архієпископа Толедо відправили зустрітися з королем Франції, тоді як пріор св. Жанни отримав завдання відвідати Папу Климента VI, який щойно був призначений.