«Червоний Пімпернел» — перший роман із серії романів історичної фантастики баронеси Орці, опублікований у 1905 році. Вона була написана після того, як в Лондоні довго демонструвалася її п'єса під тією ж назвою (у співавторстві з Монтегю Барстоу), після того, як була показана в Ноттінгемі в 1903 році.

Дія роману розгортається під час панування терору після початку Французької революції. Назва — це псевдо головного героя, шляхетного англійця, який рятує аристократів перед тим, як їх відправлять на гільйотину. Сер Персі Блейкіні веде подвійне життя: на вигляд не більше ніж заможний фоп, але насправді — грізний фехтувальник і спритний майстер маскування та втечі. Група джентльменів, які допомагають йому, єдині, хто знає про його таємницю. Він відомий своїм символом, простою квіткою, червоними курячими очками (Скарлет Пімпернел — Anagallis arvensis).

Відкрившись у Новому театрі в лондонському Вест-Енді 5 січня 1905 року, п'єса стала улюбленою британською публікою, згодом було зіграно понад 2000 вистав і стала одним із найпопулярніших вистав, що ставилися в Лондоні. Опублікований після успіху п'єси, роман мав негайний успіх, здобувши Орчі читачів у Великій Британії та решті світу. Сценічна п'єса та подальший роман із їхнім героєм і лиходієм були настільки популярні, що надихнули на відродження класичного лиходійства того часу.

Ідея Орчі про сміливого героя, таємна особистість якого ховається за лагідністю чи неефективністю, виявилася стійкою. Зорро, Доктор Син, Тінь, Павук, Фантом, Супермен і Бетмен вийшли впродовж кількох десятиліть, і сьогодні цей троп залишається популярним у серіалах. Прочитаний Стеном Лі в дитинстві, співавтор Marvel назвав «Скарлет Пімпернел» «першим персонажем, якого можна назвати супергероєм».

Короткий зміст сюжету У 1792 році, на ранньому етапі Французької революції, Маргеріт Сен-Жюст, красива французька актриса, виходить заміж за багатого англійського фопа, сера Персі Блейкіні, баронета. Перед одруженням Маргеріт помстилася маркізу де Сен-Сіру, який наказав побити її брата за його романтичний інтерес до дочки маркіза, внаслідок чого маркіз і його сини були гільйотиновані. Коли про це дізнався Персі, він віддалився від своєї дружини. Маргеріт, зі свого боку, розчарувалася в денді-стилі Персі.

Тим часом у порятунку своїх французьких колег від щоденних страт часів правління терору бере участь «Ліга Скарлет Пімпернел», таємне товариство двадцяти англійських аристократів, «один командує, і дев'ятнадцять підкоряються». Їхній ватажок, таємничий Скарлет Пімпернел, бере свій бойовий псевдонім від маленької придорожньої червоної квітки, яку він малює на своїх посланнях. Попри те, що про нього говорять у лондонському суспільстві, лише його послідовники та, можливо, принц Валійський знають справжню особу Пімпернела. Як і багато інших, Маргеріт захоплена сміливими подвигами Пімпернела.

На балу, відвіданому Блейкіні, вірш Персі про «невловимого Пімпернела» миттєво має успіх. Але Маргеріт шантажує громадянин Шовелін, новий хитрий французький посланник в Англії: агенти Шовеліна викрали листа, який доводить, що її коханий брат Арман перебуває в союзі з Пімпернелами. Шовелін пропонує обміняти життя Арманд на її допомогу проти Пімпернела. Зневажливо ставлячись до свого, здавалося б, безглуздого і нелюблячого чоловіка, Маргеріт не звертається до нього за допомогою чи порадою. Натомість вона передає інформацію, яка дозволяє Шовеліну дізнатися справжню особу Пімпернела.

Пізніше тієї ночі Маргеріт нарешті розповідає чоловікові про жахливу небезпеку, яка загрожує її братові, і благає його про допомогу. Персі обіцяє врятувати його. Після того, як Персі несподівано їде до Франції, Маргеріт з жахом (і водночас із задоволенням) дізнається, що він і є Пімпернел. Він сховався за персоною простакуватого, тупого дурня, щоб обдурити світ. Він не сказав про це Маргеріт, бо боявся, що вона може зрадити його, як вона зрадила маркіза де Сен-Сіра. Зневірившись врятувати свого чоловіка, вона вирішує переслідувати Персі до Франції, щоб попередити його, що Шовелен знає його особу та його мету. Вона вмовляє сера Ендрю Ффолкеса супроводжувати її, але через приплив і погоду ні вони, ні Шовелін не можуть негайно виїхати.

У Кале Персі відкрито наближається до Шовеліна в Chat gris, занедбаному трактирі, власник якого отримує плату від Персі. Попри всі зусилля Шовелена, англієць втікає, запропонувавши Шовеліну щіпку нюхального тютюну, який виявився чистим перцем. Завдяки сміливому плану, реалізованому прямо під носом у Шовелена, Персі рятує брата Маргеріт Армана та графа де Турне, батька шкільної подруги Маргеріт. Маргеріт переслідує Персі до самого кінця, вирішуючи або попередити його, або розділити його долю. Персі, сильно замаскований, потрапляє в полон до Шовеліна, який не впізнає його, тому йому вдається втекти.

Завдяки підтвердженій любові та мужності Маргеріт запал Персі знову розпалюється. Безпечно повернувшись на борт своєї шхуни «Денна мрія», щасливо помирена пара повертається до Англії. Сер Ендрю одружується з донькою графа Сюзанною.

Персонажі

Сер Персі Блейкіні: це багатий англійський баронет, який рятує людей, засуджених до смерті на гільйотині. Невдовзі він виявляє, що є майстром маскування, творчим планувальником, грізним фехтувальником і кмітливим художником-рятівником. З кожним порятунком він кепкує над своїми ворогами, залишаючи за собою картку, на якій зображена маленька квітка — червоні курячі очки (Скарлет Пімпернел). Таким чином, особистість Скарлетного Пімпернела стає темою широкого суспільного інтересу, а сам герой стає об'єктом міжнародного полювання з боку французької революційної влади. Щоб приховати свою справжню особу, сер Персі представляє себе в повсякденному житті туподумним, дурним плейбоєм. Його таємницю зберігає група друзів, знана як «Ліга Скарлет Пімпернел». Ліга діє як таємна команда в реалізації планів порятунку сера Персі. Маргеріт Блейкіні, уроджена Сен-Джуст: вона одружена з сером Персі. Вона вражає лондонську спільноту своєю красою, стилем та інтелектом. Вона була актрисою в Парижі, де проводила салони для обговорення проблем дня. Вона не була аристократкою у французькому суспільстві. Арман Сент-Жюст: старший брат Маргеріт, який виховував її після смерті батьків. Він джентльмен і республіканець у Франції, але його погляди на вбивство аристократії не відповідають часу. Громадянин Шовелін: нещодавно призначений посланник до Англії від Революційної Франції. Він шукає Скарлета Пімпернела, який дозволяє аристократам уникнути своєї долі під новим режимом. Сер Ендрю Ффолкс: друг сера Персі, який допомагає Маргеріт, коли вона усвідомлює свою помилку. Він закохується в емігрантку, дівчину, яка вчилася з Маргарит у школі. Сюзанна: донька графа де Турне, також друга Маргарити; вона є любов'ю сера Ендрю Ффолкса.

Літературне значення

Головний персонаж, сер Персі Блейкіні, багатий англійський фоп, який перетворюється на грізного фехтувальника та спритного художника-рятівника, створив «героя з таємною ідентичністю» в популярній культурі, троп, який можна буде побачити в наступних літературних творах, який створили Дон Дієго де ла Вега (Зорро), Кент Аллард/Ламонт Кренстон (Тінь), Кларк Кент (Супермен) і Брюс Вейн (Бетмен). Скарлет Пімпернел демонструє характеристики, які стали б стандартними умовностями супергероя, включаючи схильність до маскування, використання фірмової зброї (меча), здатність перехитрити своїх супротивників і перехитрити його, а також візитну картку (він залишає за собою квітку на кожному місці своєї активності). Привертаючи увагу до свого альтер-его, Блейкіні ховається за своїм публічним обличчям повільно мислячого, чудернацького плейбоя, а також засновує мережу прихильників, Лігу Скарлет Пімпернел, яка допомагає його починанням. Сюжетний прийом із «Пімпернела», який також використовують деякі супергерої, — це фальшивий "любовний трикутник", де жінка розривається між потягом до свого стриманого чоловіка та лихим героєм — хоча насправді вони одна і та ж особа. Співавтор Marvel Стен Лі сказав: «Скарлет Пімпернел був першим супергероєм, про якого я читав, першим персонажем, якого можна назвати супергероєм».

Вважається, що популярний успіх роману оснований на міфі про героя-аристократа з подвійним життям, а також історії кохання та конфлікту вірності. Дуган каже, що «за перуками та мереживними манжетами Мехелена ховається довговічна людська історія кохання, непорозумінь, конфлікту відданості, сміливої хоробрості та драматичного подвійного життя» і це головна частина незмінної популярності історії. Ще один аспект — «англійчість» героя в епоху, коли Британська імперія почала скорочуватися.

Історичні алюзії Як письменниця, Орчі часто посилалася на історичні події та постаті, але вільно адаптувала їх, створюючи свої казки.

Громадянин Шовелін, повторюваний лиходій із серіалу «Скарлет Пімпернел», певною мірою оснований на реальному Бернарі-Франсуа, маркізі де Шовеліні, який пережив період революції, щоб служити чиновником при Наполеоні. Він був відомим ліберальним депутатом під час Реставрації Бурбонів.

Інші історичні постаті, які з'являються в серії Пімпернела Орчі, включають: Максиміліан Робесп'єр Луї Антуан Сен-Жуст Жан-Ламбер Тальєн Тереза Тальєн Жорж Дантон Франсуа Шабо Фабр д'Еглантін Принц Валлійський Клод Базар Жан, барон де Батц Жан-Поль Марат Поль Баррас Жорж Кутон Бертран Баєр Елеонора Дюпле Колло д'Ербуа

Публікації

Первинна публікація

Орчі написала оригінальний рукопис для «Скарлет Пімпернел» за п'ять тижнів під час, за її словами, «найщасливішого періоду її життя». Його відхилили більшість видавництв Лондона, попри її попередні успіхи з її детективами, насамперед «Старий у кутку», який вперше з'явився в The Royal Magazine у 1901 році в серії з шести «Таємниць Лондона». Зрештою друг зв'язав Орчі з акторами Фредом Террі та Джулією Нейлсон, які хотіли нову романтичну драму. «Скарлет Пімпернел» був поставлений і адаптований Нейлсоном і Террі, і вистава була показана 15 жовтня 1903 року в Королівському театрі Ноттінгема, але вона не мала успіху. Террі, однак, довірився п'єсі і, переписавши останню дію, перевіз її до лондонського Вест-Енду, де 5 січня 1905 року вона відбулася в Новому театрі. Прем'єра лондонської постановки була захоплено сприйнята глядачами, але критики визнали виставу «старомодною». Попри негативні рецензії, п'єса стала популярною, її показали 122 вистави та неодноразово повторювали. «Скарлет Пімпернел» став улюбленцем лондонської публіки, витримавши понад 2000 показів і став одним із найпопулярніших шоу, що ставляться у Сполученому Королівстві. П'єса (і подальший роман) з її героєм і лиходієм були настільки популярні, що надихнули на відродження класичного злодійства того часу.

Роман «Скарлет Пімпернел» був опублікований через два роки після прем'єри п'єси і одразу мав успіх. Орчі здобула читачів у Великій Британії та в усьому світі. Популярність роману спонукала її протягом наступних 35 років написати кілька продовжень для свого «нерозважливого сміливця». П'єса була поставлена з великим визнанням у Франції, Італії, Німеччині та Іспанії, а роман був популярний у колишній Британській імперії та перекладений на 16 мов. Згодом ця історія була адаптована для телебачення, кіно, мюзиклу та інших медіа.

Комерційний успіх «Скарлет Пімпернел» дозволив Орчі та її чоловікові жити в розкоші. Протягом багатьох років вони жили в маєтку в Кенті, у гамірному лондонському будинку та розкішній віллі в Монте-Карло. Задумуючи персонажа, стоячи на платформі лондонського метро, Орчі написала у своїй автобіографії «Ланки ланцюга життя» :Мені так часто ставили запитання: «Але як ви прийшли до думки про „Скарлет Пімпернел“?» І моя відповідь завжди була: «На це була воля Божа». А вам, сучасним, хто, можливо, не вірить так, як я, я скажу: «У ланцюзі мого життя було так багато ланок, усі вони прагнули привести мене до здійснення моєї долі».

Продовження