Конвенція про кіберзлочинність, також відома як Будапештська конвенція про кіберзлочинність або Будапештська конвенція, — це перший міжнародний договір, спрямований на боротьбу зі злочинами в Інтернеті та комп'ютерною злочинністю (кіберзлочинністю) шляхом гармонізації національних законодавств, вдосконалення методів розслідування та розширення співпраці між державами. Convention on Cybercrime, Budapest, 23 November 2001. Документ розробила Рада Європи у Страсбургі (Франція) за активної участі держав-спостерігачів Ради Європи: Канади, Японії, Філіппін, ПАР та США.

Конвенція та Пояснювальний звіт до неї були ухвалені Комітетом міністрів Ради Європи на 109-й сесії 8 листопада 2001 року. Вона була відкрита для підписання в Будапешті 23 листопада 2001 року і набула чинності 1 липня 2004 року.Staff. The COE International Convention On Cybercrime Before Its Entry Into Force , UNESCO, January–March 2004 Станом на серпень 2026 року 81 держава ратифікувала конвенцію, тоді як ще дві держави (Ірландія та ПАР) підписали, але не ратифікували її.

Індія відмовилася ухвалити конвенцію на тій підставі, що не брала участі в її розробці. Проте з 2018 року країна переглядає свою позицію щодо договору через сплеск кіберзлочинності, хоча занепокоєння стосовно обміну даними з іноземними відомствами залишаються. Це перший багатосторонній юридично обов'язковий інструмент для регулювання кіберзлочинності.

1 березня 2006 року набув чинності Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність. Держави, що його ратифікували, зобов'язані криміналізувати поширення расистських та ксенофобських матеріалів через комп'ютерні системи, а також погрози й образи, мотивовані расизмом чи ксенофобією.

Мета Конвенція є першим міжнародним договором щодо злочинів, скоєних через Інтернет та інші комп'ютерні мережі, який приділяє особливу увагу порушенням авторських прав, комп'ютерному шахрайству, дитячій порнографії, злочинам на ґрунті ненависті та порушенням безпеки мереж. Документ також містить низку повноважень і процедур, таких як обшук комп'ютерних мереж та (lawful interception).

Її головна мета, викладена в преамбулі, полягає в проведенні спільної кримінальної політики, спрямованої на захист суспільства від кіберзлочинності, зокрема шляхом ухвалення відповідного законодавства та сприяння міжнародній співпраці.

Конвенція має на меті переважно: Гармонізацію елементів національного матеріального кримінального права щодо правопорушень і пов'язаних із ними положень у сфері кіберзлочинності. Забезпечення повноважень національного кримінально-процесуального права, необхідних для розслідування та переслідування таких правопорушень, а також інших злочинів, скоєних за допомогою комп'ютерної системи, або у випадках, коли докази існують в електронній формі. Створення швидкого та ефективного режиму міжнародного співробітництва.

Конвенція визначає такі правопорушення: незаконний доступ, незаконне перехоплення, втручання в дані, втручання в систему, зловживання пристроями, комп'ютерне підроблення документів, комп'ютерне шахрайство, правопорушення, пов'язані з дитячою порнографією, а також правопорушення, пов'язані з авторським правом і суміжними правами.

Вона також встановлює такі процедурні норми, як термінове збереження збережених даних, термінове збереження та часткове розкриття даних про трафік, ордер на надання інформації, обшук і вилучення комп'ютерних даних, збір даних про трафік у режимі реального часу та перехоплення даних контенту. Крім того, Конвенція містить положення щодо особливого типу транскордонного доступу до збережених комп'ютерних даних, який не вимагає взаємної допомоги (за згодою або якщо інформація є загальнодоступною), і передбачає створення цілодобової мережі (24/7) для забезпечення швидкої допомоги між Сторонами-підписантами. Більш того, як умови та гарантії, Конвенція вимагає забезпечення належного захисту прав і свобод людини, включаючи права, що випливають із зобов'язань за Європейською конвенцією з прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та іншими застосовними міжнародними договорами з прав людини, і повинна включати принцип пропорційності.Конвенція про кіберзлочинність, Стаття 15, п. 1

Договір став результатом чотирьох років роботи європейських і міжнародних експертів. Його доповнили Додатковим протоколом, який встановлює кримінальну відповідальність за будь-яку публікацію расистської та ксенофобської пропаганди через комп'ютерні мережі, подібно до законів про кримінальний наклеп. Наразі в рамках конвенції також вивчається проблема кібертероризму.

Приєднання США Ратифікація конвенції Сенатом США за одностайною згодою у серпні 2006 року викликала як похвалу, так і критику. Сполучені Штати стали 16-ю країною, яка ратифікувала цей договір. Конвенція набула чинності у США 1 січня 2007 року.

Лідер більшості в Сенаті Білл Фріст заявив: «Зберігаючи баланс між громадянськими свободами та питаннями конфіденційності, цей договір заохочує обмін критично важливими електронними доказами між іноземними державами, щоб правоохоронні органи могли ефективніше розслідувати та боротися з цими злочинами».

Інформаційний центр електронної конфіденційності (Electronic Privacy Information Center) зазначив:

Хоча спільна правова база усунула б юрисдикційні перешкоди для полегшення правоохоронної діяльності у сфері кіберзлочинів без кордонів, повна реалізація спільної правової бази може бути неможливою. Перенесення положень Конвенції у внутрішнє законодавство є складним завданням, особливо якщо воно вимагає інкорпорації матеріальних розширень, що суперечать конституційним принципам. Наприклад, Сполучені Штати, можливо, не зможуть криміналізувати всі правопорушення, пов'язані з дитячою порнографією, які вказані в конвенції, зокрема заборону на віртуальну дитячу порнографію, через принципи свободи слова, закріплені в Першій поправці. Відповідно до підпункту «c» пункту 2 статті 9 Конвенції, заборона на дитячу порнографію включає будь-які «реалістичні зображення, що зображують неповнолітнього, який бере участь у відвертій сексуальній поведінці». Згідно з Конвенцією, Сполучені Штати також повинні були б ухвалити цю заборону на віртуальну дитячу порнографію, однак Верховний суд США у справі визнав неконституційним положення закону CPPA, яке забороняло «будь-яке візуальне зображення», що «є або видається таким, що зображує неповнолітнього, який бере участь у відвертій сексуальній поведінці». У відповідь на це відхилення Конгрес США ухвалив , щоб внести зміни до положення, обмеживши заборону будь-яким візуальним зображенням, «яке є, або не відрізняється від зображення неповнолітнього, який бере участь у відвертій сексуальній поведінці» (18 U.S.C. § 2252(B)(b)).

Приєднання інших держав (не членів Ради Європи) Конвенцію підписали Канада, Японія, Сполучені Штати та ПАР 23 листопада 2001 року в Будапешті. Станом на травень 2026 року державами, що не є членами Ради Європи та ратифікували договір, є Австралія, Аргентина, Бенін, Бразилія, Вануату, Гана, Гватемала, Гренада, Домініканська Республіка, Еквадор, Ізраїль, Кабо-Верде, Казахстан, Камерун, Канада, Кенія, Кірибаті, Колумбія, Коста-Рика, Кот-д'Івуар, Маврикій, Малаві, Мексика, Марокко, Мозамбік, Нігерія, Нова Зеландія, Панама, Папуа Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Південна Корея, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Сенегал, Сьєрра-Леоне, США, Східний Тимор, Тонга, Тринідад і Тобаго, Туніс, Уругвай, Фіджі, Філіппіни, Шрі-Ланка та Японія.

Хоча Єгипет не підписав конвенцію, у 2018 році уряд єгипетського президента ас-Сісі ухвалив два основні закони, пов'язані з комп'ютерними злочинами. Націлене на соціальні мережі, такі як Facebook і Twitter, законодавство криміналізує фейкові новини та тероризм, встановлюючи маркування на акаунти, які мають понад 5000 підписників. Попереднє законодавство розкритикувала Amnesty International, відтак вебсайти можуть оскаржити своє блокування в суді протягом 7 днів після внесення до чорного списку.

Насправді Індія також «переглядала свою позицію щодо приєднання до Будапештської конвенції через сплеск кіберзлочинності, особливо після поштовху до розвитку цифрової Індії».

Див. також

Перелік договорів Ради Європи

Примітки

Додаткова література Dennis Jlussi: Handle with care, but don't panic - Criminalisation of hacker tools in German criminal law and its effect on IT security professionals, Hanover 2007. online or Download as pdf file. Center for Democracy and Technology Міністерство юстиції США — Відділ комп'ютерних злочинів та інтелектуальної власності Європейська конвенція про кіберзлочинність

Посилання Головна сторінка Конвенції про кіберзлочинність на сайті Ради Європи