Ходорковський Михайло Борисович

Миха́йло Бори́сович Ходорко́вський ( 26 червня 1963, Москва) — колишній голова колишньої російської нафтової компанії «ЮКОС», а також банку та холдингу MENATEP, олігарх. 2005 року був засуджений російським судом на вісім років за податкові злочини і шахрайство, наприкінці 2010 року — на 13,5 років за звинуваченнями у розкраданні нафти у дочірніх компаній ЮКОСу та відмиванні $30 млрд. Судові процеси над Ходорковським та його колегою Платоном Лебедєвим викликали протести та були позначені як політично замовлені та юридично безґрунтовні.

За класифікацією «Міжнародної амністії» — в'язень сумління Russian businessmen declared prisoners of conscience after convictions are upheld . — Amnesty International, 24.05.2011 года..

20 грудня 2013 року Ходорковський був помилуваний президентом Росії Путіним.

З 26 січня 2026 року член російської опозиційної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).

Біографія

Народився 26 червня 1963 року в Москві в родині інженерів: Бориса Мойсейовича (нар. 3 серпня 1933 року) і Марини Пилиповни (у дівотцтві Петрової, 13 вересня 1934 року — 3 серпня 2014 рокуЪ-Интервью:) ХодорковськихLenta.ru: Ходорковский, Михаил. Єврей за батьком та росіянин за матір'ю. Прадід Ходорковського за матір'ю володів заводом, що був відібраний більшовиками.

У 1986 р. закінчив на відмінно Московський хіміко-технологічний інститут (МХТІ) ім. Д. І. Менделєєва, в 1988 р. — Інститут народного господарства ім. Г. В. Плеханова.

У 1986 р. Михайло Ходорковський був вибраний членом Свердловського районного комітету ВЛКСМ. У 1986—1987 роках працював викладачем і одночасно був заступником секретаря Фрунзенського районного комітету ВЛКСМ у Москві.

1987 року Ходорковський став одним з організаторів Фрунзенського районного науково-технічного центру творчості молоді (ЦНТТМ) міста Москви при Фрунзенському райкомі ВЛКСМ. У 1987—1989 рр. директор ЦНТТМ і Фонду молодіжної ініціативи.

У 1989—1990 рр. був головою правління Комерційного інноваційного банку науково-технічного прогресу, заснованого ЦНТТМ за сприяння Жилсоцбанку.

У 1990—1991 рр. Ходорковський займав пост генерального директора міжбанківського об'єднання «Міжгалузеві і науково‑технічні програми» («МЕНАТЕП»), створеного на базі ЦНТТМ і Комерційного інноваційного банку науково-технічного прогресу. З 1991 р. — голова ради директорів об'єднання «МЕНАТЕП».

У 1992 р. Ходорковський був призначений головою Інвестиційного фонду сприяння паливно-енергетичній промисловості з правами заступника міністра. З березня 1993 р. — заступник міністра палива і енергетики РФ.

У 1993—1996 рр. — голова правління, голова ради директорів «МЕНАТЕП» (у 1996 р. залишив посаду голови правління, зберігши за собою керівництво радою директорів «МЕНАТЕП»).

У 1994 р. входив в раду представників уповноважених банків при Уряді Москви; у 1994—1995 рр. — член робочої групи оперативної комісії Уряду РФ з поліпшення платіжної дисципліни, з 1994 р. — заступник координатора Ради з промислової політики і підприємництва при Уряді РФ.

З вересня 1995-го по травень 1996 р. Ходорковський обіймав посаду голови ради директорів ЗАТ «Роспром» — холдингової компанії банку «МЕНАТЕП», що здійснювала управління промисловими підприємствами банку.

У 1996 р. був членом консультативної ради з банківської діяльності при Уряді РФ, членом комісії з проведення інвестиційних конкурсів Міністерства економіки РФ.

Після відходу з посади голови правління банку «МЕНАТЕП» у квітні 1996 р., Ходорковський увійшов до керівництва НК «ЮКОС». Спочатку він був призначений першим віцепрезидентом, а в червні 1996 р. став головою ради директорів.

Був поміж 13 найбільших підприємців РФ, що підписали в квітні 1996 р. звернення «Вийти з безвиході», адресоване кандидатам на посаду Президента РФ і що містить заклик до пошуку компромісу.

У лютому 1997 р. був призначений головою правління розпорядчої компанії «Роспром-ЮКОС». У серпні 1998 р. став головою правління ТОВ «ЮКОС‑Москва» (реорганізованій компанії «Роспром-ЮКОС»). 2000 року Михайло Ходорковський став президентом НК «ЮКОС», залишивши пост голови правління ТОВ «ЮКОС‑Москва».

З лютого 2001 р. — член Ради з підприємництва при уряді РФ.

Кримінальне переслідування

Перше ув'язнення 25 жовтня 2003 р. був затриманий правоохоронними органами за підозрою в скоєнні кримінальних злочинів за статтями шахрайство в великих розмірах, привласнення або розтрата, спричинення майнового збитку власникам шляхом обману або зловживання довірою, ухилення від сплати податку фізичною особою, ухилення від сплати податку організацією, злісне невиконання рішення суду і неодноразова підробка документів, після чого допитаний і відправлений до слідчого ізолятора № 1 «Матроська Тишина».

3 листопада 2003 р. Михайло Ходорковський оголосив про своє рішення піти з бізнесу і зайнятися громадською діяльністю як голова правління регіональної громадської організації «Відкрита Росія» — добродійного фонду, установленого НК «ЮКОС».

8 червня 2004 р. Міщанський районний суд м. Москви ухвалив рішення про об'єднання кримінальних справ відносно ексголови Правління ВАТ Нафтова компанія «ЮКОС» Михайла Ходорковського і екс-голови Ради директорів ЗАТ МФО «МЕНАТЕП» Платона Лебедєва.

31 травня 2005 року Ходорковський і Лебедєв в рамках об'єднаної справи були засуджені Міщанським райсудом до 9 років позбавлення волі кожен. Касаційним визначенням Московського міського суду від 22 вересня 2005 р. термін був понижений до 8 років. Вони були визнані винними по шести статтях Кримінального кодексу, зокрема в шахрайстві, розкраданні грошових коштів у держави, розкраданні цінної сировини апатитового концентрату в великих обсягах, кількох невиконаннях рішень арбітражних судів, ухиленні від сплати податків з фізичних і юридичних осіб.

У жовтні 2005 р. Ходорковський був етапований в колонію ЯГ 14/10 в місті Краснокаменськ Читинської області. У грудні 2006 року переведений в СІЗО м. Чити.

Друге ув'язнення 5 лютого 2007 р. Ходорковському і Лебедєву були пред'явлені нові звинувачення по двох статтях Кримінального кодексу РФ: розкрадання шляхом привласнення та легалізація (відмивання) грошових коштів або іншого майна.

У серпні 2007 р. Федеральний суд Швейцарії задовольнив позови Ходорковського і Лебедєва, а також ряду пов'язаних із ними компаній, і розблокував їхні банківські рахунки в цій країні на загальну суму 200 млн франків (понад 166 млн доларів). Суд також висловився проти подальшого надання правової допомоги Росії у справі ЮКОСу, оскільки вважав кримінальне переслідування Ходорковського і Лебедєва політично мотивованим. Це перше в практиці швейцарського федерального суду рішення відмовити у правовій допомозі іноземній державі.

15 жовтня 2007 року, за десять днів до того, як минула половина восьмирічного терміну Ходорковського, він отримав догану за те, що, повертаючись з прогулянки, не тримав руки за спиною, як це наказують тюремні правила. Догана позбавила Ходорковського права претендувати на умовно-дострокове звільнення.

7 листопада 2007 року було оприлюднено лист Ходорковського, в якому він закликав громадян обов'язково прийти на вибори до Держдуми 2 грудня 2007 року і проголосувати «за будь-яку з малих партій, які не викликають зневаги». На переконання Ходорковського, це буде сигналом кожного владі: «Я не раб і не бидло».

16 липня 2008 року в Інгодинський райсуд Чити було подано клопотання про умовно-дострокове звільнення (УДЗ) від імені захисту Ходорковського. 21 серпня 2008 року райсуд почав розглядати клопотання. Суддя відмовив Ходорковському в УДО, мотивуючи своє рішення тим, що він має непогашене стягнення, не отримував від колонії ніяких заохочень і відхилявся від праці, встановленого керівництвом виправної установи.

У вересні 2008 р. Ходорковський через своїх адвокатів дав письмове інтерв'ю газеті «The Moscow Times», в якому підтримав введення російських військ до Південної Осетії і схвалив визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії.

8 жовтня 2008 року Ходорковський був направлений керівництвом читинського СІЗО на 12 діб в карцер. Причиною стягнення послужило інтерв'ю, яке він дав письменникові Борису Акуніну для журналу «Есквайр».

3 березня 2009 року в Хамовницькому суді Москви почалися попередні слухання у справі Ходорковського і Лебедєва. 31 березня 2009 року почався суд. 7 квітня 2009 року держзвинувачення приступило до оголошення обвинувального висновку. Підсудні звинувачувалися в тому, що у складі організованої групи у 1998—2003 роках здійснили розкрадання шляхом привласнення великих обсягів нафти дочірніх нафтовидобувних акціонерних товариств НК ЮКОС — «Самаранефтегаз», «Юганскнефтегаз» і «Томскнефть ВНК» — на суму понад 892 млрд руб. і в легалізації грошей, отриманих від реалізації викраденої нафти на суму, що перевищує 487 млрд руб. і $ 7,5 млрд.

21 травня 2009 року колегія суддів Європейського суду з прав людини одноголосно визнала обґрунтованою скаргу Ходорковського щодо РФ на його незаконне затримання і арешт у Новосибірську в жовтні 2003 року і на те, що заявник утримувався під вартою в «умовах, що принижують людську гідність». Більшістю голосів (проти був представник Росії) Європейський суд визнав обґрунтованість скарги заявника Ходорковського в тій її частині, що його «кримінальне переслідування було політично мотивованим».

6 вересня 2009 року німецький журнал «Фокус» опублікував інтерв'ю з Ходорковським, в якому він висловив упевненість, що другий судовий процес завершиться для нього довічним тюремним ув'язненням.

30 грудня 2010 року Хамовницький суд Москви виніс вирок у справі Ходорковського та ексглави МЕНАТЕПа Платона Лебедєва. У сукупності з вироком у першій справі (коли ексолігархів магнатів визнали винними у шахрайстві та несплаті податків) термін перебування у в'язниці мав складати 14 років.

Загроза третього ув'язнення

Звільнення

PR акція Путіна У четвер 19 грудня 2013 року відразу після закінчення щорічної пресконференції Путін в кулуарах конференції несподівано розповів журналістам, що Михайло Ходорковський, «посилаючись на хворобу матері, написав прохання про помилування», і найближчим часом воно буде задоволено. Однак адвокати Ходорковського заявили, що їм нічого не відомо про ймовірність подібного прохання. Також це стало новиною і для керівництва Сегезької колонії, яка по закону повинна була бути в курсі справи. Аналітики та оглядачі виказали припущення, що Путін як завжди збрехав. І заявив про «прохання Ходорковського» навмисно після завершення пресконференції (на якій до речі йому було закинуто багато запитань про Ходорковського), щоб уникнути необхідність відповідати на запитання про деталі.

Відомий російський правозахисник Лев Пономарьов, лідер руху «За права людини» вважає, що Путін амністував Ходорковського під тиском зовнішніх обставин. Те, що воно відбувалося без участі адвокатів, говорить про те, що це чергова операція спецслужб. «Хотілося б знати, чи було вчинено тиск на Ходорковського, ступінь цього тиску, та чи була загроза третьою справою. Все це виглядає не дуже симпатично з боку влади. З іншого боку, все одно це якась перемога громадянського суспільства» — сказав Пономарьов в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сіБі-бі-сі: Михаил Ходорковский освобожден и вылетел в Германию.

Як стало згодом відомо, дійсно, перед цим в колонії у Ходорковського побували співробітники ФСБ, які провели з Ходорковським приватну бесіду без участі адвоката. У ній вони педалювали, що якщо Ходорковський не напише прохання Путіну про помилування, проти нього буде порушено третю кримінальну справу, його хвора мати недочекається сина, а його самого чекатиме доля Сергія Магнитського.

Спецоперація зі звільнення 20 грудня 2013 року канцелярія Путіна оприлюднила бланк Указу Путіна № 922 про помилування Ходорковського, але без підпису ПутінаТекст Указу на Грани. Ру 20.12.2013. Вночі Ходорковський покинув колонію в приполярному районному карельського містечка СегежаBILD: Um 9.20 verließ er das russische StraflagerЖурналисты активно бронируют номера в гостиницах Сегежи , 20.12.2013.