Головлі́ — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 519 осіб.
Географія Село розташоване на півночі Шепетівського району, на відстані 10 км від автошляху та 24 км від м.Славута.
Відстань до залізничної станції Кривин становить 10 км, до міста Нетішин 16 км. Через село протікає невеличка річка Корчик права притока Жарихи (басейн Прип'яті).
Сусідні населені пункти:
Історія Назва Головлі (народна назва Головні) з'явилася щонайменше у XVI ст. і зберігається до тепер. Є декілька версій походження топоніма Головлі. Одна з них стверджує, що стародавня назва походить від назви риби головень, яка водилася в місцевій річці «Хотичин» (права притока річки Жариха). Існує також припущення, що назва села виникла після пожежі, яка знищила всі поселення, лишились лише одні головешки-головні.
У словнику Стара Волинь і Волинське Полісся в статті про Головлі вказано:
В інвентарному описі складеному у 1620 році володінь князів Острозьких на Східній Волині,Ольга Сафонкіна Категорії волинського селянства другої половини XVI — першої половини XVII століття та в статті про Головлі (Hołowle) у Географічному словнику Королівства Польського,Стаття Hołowle у Географічний словник Королівства Польського, том III (Haag — Kępy) з 1882 року (пол.) село Головлі та Хотичин (нині вулиця Хотічин) зазначаються, як окремі населені пункти. 1541 року Головлі згадується в зв'язку із розділом земель, який встановив межі «третини» володінь Б. Костелецької і «двох третин» її доньки Гальшки. Серед десятків сіл, які надано княгині Б.Костелецькій, у листі-наданні зазначено село Головлі. Характерно, що перший і другий поділи іменувалися поділами земель князя К. І. Острозького. Отже, село, згідно з актом переділу, вже існувало, принаймні на дату смерті князя — 1530 рік. Звичайно село з'явилось значно раніше вказаної дати, проте традиційно вік населеного пункту, якщо немає інших додаткових свідчень, прийнято обчислювати саме від першої писемної згадки. Таким чином, дату 1541 рік можна вважати першою згадкою про село як одне з давніх Волинських поселень.В. Вихованець Походження топоніма «Нетішин» матеріал на Портал м. Нетішин 1577 року в книзі «Поборового реєстру» (книга збору податків), складений збирачем податків Луцького повіту Федором Рудецьким. В реєстрі подається перелік зібраних податків, як по місту Острогу, а також по селах Острозького замку. Загальна кількість зареєстрованих поселень становить 27 сіл, у тому числі і Головлі.В. Татаркін Село Старий Кривин на Волині в мемуарно-краєзнавчій літературі матеріал за 25 вересня 1999 року на «Перспектива» — інформаційний портал 1654 року під час визвольної війни село було спалено. Головлі, що переживали у 30-40-х роках XVII ст. добу розквіту, перетворилися на сумну руїну. Ще напередодні тут було 60 дворів, два ставки, млинок… 1662 року в переписі поселень і дворів, складеному у зв'язку зі збором подимового податку, зазначено: 1690 року напередодні переходу села від попередніх власників Конецпольських, до Яблоновського, у селі вже було 18 дворів. Село належало Яблоновським більше ста років. 1791—1792 рр. село згадується в переліку деканатів та парафій греко-католицьких церков північної частини нинішньої Хмельницької та південно-східної — Рівненської областей.Кондратюк Р. Ю. Джерела з історії уніатської церкви південно-східної Волині другої половини XVIII ст. // «Архіви України» № 4—5 / 2001
До 1858 року в селі була поштова станція на стародавньому поштовому шляху (на його відтинку Корець-Острог) який споконвіку сполучав Київ з містами Західної України та Європи. Восени 1846 року 32-річний випускник С.-Петербурга Академії мистецтв Тарас Шевченко через поштову станцію Головлі діставався з Києва до Почаєва і повертався звідти, виконуючи завдання київського генерал-губернатора Бібікова (для опису та зображення у малюнках зовнішнього і внутрішнього вигляду Почаївської лаври та вигляд з тераси на околиці).
Видатний шевченкознавець Жур Петро Володимирович у своїй книзі «Дума про огонь», пише: Петро Жур дещо спотворив незнайому йому назву села Головлі (народна назва Головні). Цим шляхом у вересні 1847 року їхав відомий французький письменник Оноре де Бальзак до своєї майбутньої дружини Евеліни Ганської у село Верхівня, та 2 лютого 1848 р. тим самим шляхом їхав назад, і залишив спогади про українських селян та згадав містечко Ганнопіль (колишня назва Аннопіль).Володимир Ящук БАЛЬЗАК У ДУБНІ матеріал за 16 грудня 2007 року на «ХайВей» — портал громадянської журналістики
Описуючи подорож Оноре де Бальзак відмітив:
1882 рік в статті про село Головлі (Hołowle) у Географічному словнику Королівства Польського, автор пише (пол.): 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 700 осіб, з яких 314 чоловіків та 386 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 516 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська51799.62 %польська10.19 %російська10.19 %Усього519100%
Символіка Затверджена 15 липня 2016 року рішенням сесії сільської ради. Автор — В. М. Напиткін.
Герб На лазуровому щиті золотий поштовий ріжок. З бази встає золоте сонце, на двох бічних променях якого по срібній квітці яблуні. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ГОЛОВЛІ». Золотий ріжок — символ поштової станції, що існувала колись в селі. Квітки яблуні — символ садів біля села.
Прапор На квадратному синьому полотнищі у верхній частині жовтий поштовий ріжок. З нижнього пруга встає жовте сонце, на двох бічних променях якого по білій квітці яблуні.
Освіта і культура
Головлівська середня загальноосвітня школа I—III ступенів. Будинок культури Бібліотека
Пам'ятники 20 листопада 2014 року у селі невідомі завалили пам'ятник Леніну. Пам'ятник загиблим у Німецько-радянській війні односельчанам. «Хрест скорботи» на пам'ять жертв Голодомору в Україні 1932 — 1933 років.
Відомі люди Особи, які народились у селі: — Командувач Військово-морського флоту Польщі. Контрадмірал Поліщук Леонід Іванович — генерал-майор старший науковий співробітник Наукового центру Сухопутних військ ЗСУАнатолій ГАЛУС БРАТИ-ГЕНЕРАЛИ матеріал Інтернет-ресурс міста Славута Шевчук Павло Кирилович (*1914 — †1990 м. Хмельницький) — журналіст, у 30-і роки — відповідальний секретар Славутської районної газети «Прикордонна правда». Під час війни зв'язковий партизанського з'єднання ім. Михайлова. Працював у обласній газеті «Радянське Поділля»Знані постаті Славутчини матеріал газети «Перспектива» — інформаційний портал м. Нетішин
Транспортне сполучення Автобусне сполучення: Нетішин — Славута (кількість рейсів — 2) Нетішин — Плоска (кількість рейсів — 2)
Галерея
Див. також Аннопільська волость Славутський район
Примітки
Література
Посилання
Список населених пунктів України, Хмельницька область . Головлі (карта) . Атаманенко В. Джерела вивчення демографії Острожчини в середині XVII ст. Атаманенко В. Острозька волость у кінці XVI — першій половині XVII ст. Паспорт територіальної громади Головлівської сільської ради Карта Генерального штабу М-35-XV від 1980 року Перший всеукраїнський інтернет портал всіх населених пунктів Головлі Фото Планета Погода в селі Головлі Погода у Головлях В.Вихованець, «Село заснував Нетіша… (До походження топоніма „Нетішин“)» // Інтернет-ресурс міста Славута wikimapia Головлі Анатолій ГАЛУС «ДИНАСТІЇ ПЕДАГОГІВ» // Інтернет-ресурс міста Славута, 04.11.2010 р. Головлівська загальноосвітня школа I—III ступенів Прадідівська слава. Українські пам'ятки. с. Головлі