Поно́ра — село в Україні, у Ганнопільській сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області.

Населення становить 510 осіб. Розташоване на річці Сорока.

Історія Лежало на тракті з Острога до Житомира. В кінці 19 століття в селі було 89 будинків і 645 жителів, церковно-приходська школа. Село було промисловим. Крім рільників — селян, було 6 ткачів, 2 мулярів, 3 шевців, 1 кравець, 1 скляр. В багатьох місцевостях біля села на глибині близько 2 метрів під землею виступали збиті верстви торфу близько 1 метра загрубшки. Був також паровий млин.

Колись село належало до маєтків князів Острозьких. У 1602 році належало князю Олександру Острозькому, пізніше перейшло до князів Яблоновських. В 1838 році село поділено між поміщиками Кашубським і Пашкевичем, а в середині 19 століття належало Ворчинським, пізніше Омелянським. Церква дерев'яна збудована 1882 року на місці старої 16 століття, яка згоріла разом з цілим селом на початку 1880-х років.

За переписом 1911 року до великої земельної власності в Понорі належало 126 десятин.

У 1906 році село Аннопільської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 24 верст, від волості 6. Дворів 114, мешканців 680.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

Біля села відбувалась розробка торфу, працював водяний млин на 8 кіл.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Ганнопільської сільської територіальної громади

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Славутського району, село увійшло до складу новоутвореного Шепетівського району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 581 особа, з яких 266 чоловіків та 315 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 510 осіб. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Станом на 1 січня 2011 року в селі проживало 441 особа. З них: дітей дошкільного віку — 27, шкільного віку — 53, пенсіонерів — 138, працюючих громадян — 195.

Історико-архітектурні пам'ятки Святопокровська церква 1882 року.

Символіка Затверджена 18 вересня 2015 р. рішенням № 2 LVII сесії сільської ради VI скликання.

Герб У золотому полі виходить червоний ткацький верстат з червоним бердом, на якому зелені нитки у стовп, чотири по чотири. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ПОНОРА».

Ткацький верстат — символ історичного промислу жителів села. Корона означає статус населеного пункту.

Прапор Квадратне жовте полотнище, на якому з нижнього краю виходить червоний ткацький верстат з червоним бердом, на верстаті зелені вертикальні тонкі нитки, чотири по чотири.

Транспортне сполучення Славута — Прикордонна Улашанівка (кількість рейсів — 2) Нетішин — Ганнопіль (кількість рейсів — 3) Нетішин — Плоска (кількість рейсів -2)

Цікаві факти На одній із вулиць в кінці села росте дві липи. Обхват стовбура однієї 5 м, другої 7,5 м, висота 30 м, вік близько 350 років.Київський еколого-культурний центр «Самые старые и выдающиеся деревья Украины Хмельницкая область» .

Див. також Аннопільська волость Славутський район Галерея

Примітки

Література

Посилання

Список населених пунктів України, Хмельницька область . Понора (карта) . Паспорти територіальних громад Славутського району Погода в селі Понора

wikimapia Понора Понора на каналі Ютуб Група Понора у Фейсбуці