Володимир В'ячеславович Радзієвський (30 червня 1911, Санкт-Петербург — 2003, Нижній Новгород) — радянський фізик і астроном, один із піонерів дослідження впливу сил світлового тиску на рух небесних тіл.

Біографія Народився 30 червня 1911 року в Санкт-Петербурзі. Закінчив школу в 1929 році. Протягом двох років працював учнем слюсаря, потім слюсарем, а після закінчення вечірніх електротехнічних курсів — електромонтером.

У 1931 році вступив до Ленінградського гірничого інституту на електромеханічний факультет. У 1934 році за сімейними обставинами перевівся на фізико-математичний факультет Іванівського педінституту, який закінчив з відзнакою 1936 року.

Після закінчення педінституту працював директором середньої школи в Алтайському краї (1938—1938). У 1938—1940 роках навчався в аспірантурі Московського астрономічного інституту при Московському державному університеті та за сумісництвом працював старшим викладачем астрономії у .

У 1942 році був мобілізований в армію і направлений на навчання до , яке під час війни розташовувалося в Костромі. Закінчив електромеханічне відділення, відділення техніки особливої таємності, потім викладав там курс радіотехніки. Потім був направлений у розпорядження Головного управління інженерних військ, де виконував обов'язки роз'їзного військового представника з приймання на заводах електромеханічного озброєння.

Після війни повернувся до Ярославля, де працював старшим викладачем, потім — доцентом, завідувачем кафедри теоретичної фізики та астрономії . Викладав астрономію, теоретичну механіку, теорію функцій комплексного змінного. До 1948 року написав та захистив кандидатську дисертацію з питань зоряної статистики, а 1955 року захистив докторську дисертацію на тему «Проблеми фотогравітаційної небесної механіки». З 1957 по 1959 рік завідував кафедрою фізики . Тут у 1958 році Радзієвський здобув звання професора.

У 1959 році він знову повертається до Ярославля на посаду проректора з науково-дослідної роботи педінституту. Пішов з цієї посади за станом здоров'я, і щоб отримати більше часу для наукових досліджень. Завідував кафедрою астрономії Ярославського педінституту (1959—1965).

У травні 1965 року призначений на посаду проректора з наукової роботи . Працюючи проректором, Радзієвський домігся створення кафедри астрономії та відкриття фізико-астрономічного відділення. Завідувачем кафедри астрономії він працював до 1983 року, після чого залишався на посаді професора тієї ж кафедри до 1995 року.

Науково-суспільна діяльність

Член Центральної ревізійної комісії (1955—1965), віце-президент (1965—1985) та голова навчально-методичної секції ВАГО. Протягом 10 років був заступником голови Ради з підготовки астрономічних кадрів при АН СРСР Голова комісії з астрономії та член Президії Науково-методичної ради з фізики Управління навчальних закладів Мінпросу СРСР Член спеціалізованих рад із захисту дисертацій Член редколегій журналів «Земля та Всесвіт» та «Астрономічний щорічник».

Відкриття

Класична механіка У своїй докторській дисертації на тему «Небесна механіка випромінюючих тіл» (1955) Радзієвський, переглядаючи основні рівняння класичної механіки з урахуванням редукованої маси тіла, виявляє низку нових ефектів.

У задачі двох тіл рух виявився можливим по всіх семи конічних перерізах. Через неконсервативність фотогравітаційного поля виявилося можливим захоплення завдання двох тіл. З'ясувалося, що закон фотогравітаційної взаємодії не підпорядковується третьому закону Ньютона. Тому можливий прискорений рух ізольованої системи двох тіл. В обмеженій задачі трьох тіл знайдено 7 точок лібрації (замість п'яти). З'ясувалося, що найбільш потужним механізмом зміни орбіти в задачі двох тіл є зміна редукованої маси випромінюючого тіла за рахунок зміни розмірів або альбедо малого тіла. Запропоновано використання сонячного вітрила для зміни орбіти космічного апарата.

У серії статей було розглянуто причини виникнення нецентральності фотогравітаційної сили та ефекти, що випливають з цього:

Планетоцентричний ефект променевого гальмування за рахунок поглинання сонячної радіації. Цей ефект, що увійшов у світову літературу під назвою ефекту Радзієвського, виявився планетоцентричним аналогом ефекту Пойнтінга-Робертсона. Ефект розкручування метеорних тіл за рахунок неоднорідності альбедо поверхні. Ефект розкручування тіл в результаті анізотропного перевипромінбвання світла, відомий тепер як ефект Ярковського—О'Кіфа—Радзієвського—Педдека. Гальмівні ефекти при русі у фотогравітаційному полі масивного тіла, пов'язаного з дисперсною матерією, як можливий механізм утворення подвійних зір шляхом захоплення.

Небесна механіка

Загальне рішення необмеженої задачі трьох тіл при ньютоно-гуковській взаємодії. Отримання нових розв'язків задачі двох тіл змінної маси. Отримання інтеграла біполярних елементів задачі двох тіл. Одержання другого інтеграла у напівобмеженій задачі трьох тіл. Дослідження емпіричних закономірностей у русі Місяця. Отримання інтеграла Якобі за будь-якого статечного закону центральної сили в обмеженій задачі трьох тіл і застосування результатів до системи Галактика — Сонце — комета.

Публікації

Радзиевский В. В., Томанов В. П. Статистический каталог параметров орбит долгопериодических комет в лапласовой системе координат. М., 1985. Радзиевский В. В., Мамедов М. А. Статистический каталог параметров орбит почти параболических комет. Баку, 1986. Радзиевский В. В., Артемьев А. В. Каталог кометных близнецов. М., 1989. Радзиевский В. В. и др. Таблицы для взаимного преобразования астрономических координат. Баку, 1991.