А́льгірдас По́цюс (; *, Кетунай, Тиркшлайський повіт, Литва — , Вільнюс, там же)Jūratė Sprindytė. Algirdas Pocius. Visuotinė lietuvių enciklopedija. 2018-09-24. Nuoroda tikrinta 2021-08-15.Mirė lietuvių prozininkas, buvęs Seimo narys Algirdas Pocius Lrytas.lt. 2021-08-14. Nuoroda tikrinta 2021-08-15. — литовський письменник, політичний і громадський діяч.

З життєпису Навчався в Сєдській середній школі. У 1950-1952 роки навчався на факультеті литовської мови та літератури Клайпедського педагогічного інституту. Починаючи від 1952 року працював редактором, кореспондентом Клайпедського радіокомітету, від 1954 — кореспондент радіо Шяуляя.

В 1955 році переведений на роботу редактором літературних програм радіо у Вільнюсі. Від 1956 року працював у столиці у відділі художньої літератури журналу «Швитуріос».

Починаючи від 1956 року — член Спілки письменників Литви. У 1958-1963 роки — консультант з прози, 1963-1981 — секретар Правління, 1981-1986 — заступник голови Спілки.http://www.rasytojai.lt/writers.php?sritis=rasytojai&id=214&jaunieji=

Від 1960 року — член КПРС, від 1990 — член Демократичної партії праці Литви. У період 1992-1996 років — Депутат Сейму Литовської Республіки.

Дружина Єлена, сини Гедрюс і Міндаугас.

Творчість

Альгірдас Поцюс — плодовитий прозаїк, у творчості якого в центрі людина з її пошуками правди і свого місця в соціумі. Бібліографія

Rytmetis Užgirių kaime: proza. – Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1955. – 123 p. Žąsies kiaušinis: proza. – Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1959. Šešiolika raktų: proza. – Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1960. – 168 p. Verpetas: proza. – Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1963. – 186 p. Striukis keliauninkas: proza. – Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1964. – 20 p. Tik du sūnūs: proza. – Vilnius: Vaga, 1966. – 135 p. Randai medyje: proza. – Vilnius: Vaga, 1968. – 362 p. Ištirpę migloje: proza. – Vilnius: Vaga, 1972. – 185 p. Dobilų žydėjimas: apsakymai. – Vilnius: Vaga, 1975. – 280 p. Laiškas ant šalpusnio lapo: proza. – Vilnius: Vaga, 1977. – 102 p. Hommikul, kui vaevas uni. – Tallinn: Perioodika, 1977. – 96 p. Per laukus iki miesto: proza. – Vilnius: Vaga, 1979. – 278 p. Išskridę iš lizdo: proza. – Vilnius: Vaga, 1980. – 542 p. Почтальон Теофилис: Москва: Дет. лит., 1981. Вкус тмина: – Москва: Советский писатель, 1981. Liepos šešėlyje: proza. – Vilnius: Vaga, 1984. – 206 p. Striukis keliauninkas: proza. – Vilnius: Vaga, 1984. – 20 p. Барбоска – путешественник: – Вильнюс: Vaga, 1984. Įkaitai: romanas. – Vilnius: Vaga, 1987. – 216 p. Sūpuoklėse: proza. – Vilnius: Vyturys, 1989. – 214 p. Užmarštis: prozos rinktinė. – Vilnius: Vaga, 1990. – 368 p. Заложники: – Москва: Советский писатель, 1990. „Tik du sūnūs“Antros eilės pusbrolis: apsakymai ir apysaka. – Vilnius: Žuvėdra, 2000. – 286 p. – ISBN 9986500494 Ekskomisaras; Vienarankis plėšikas; Dideli pinigai: apysakos. – Vilnius: Žuvėdra, 2005. – 254 p. – ISBN 9986-500-97-4 Prie piliakalnio, kur vaidenasi (dail. Inga Galkinaitė). – Kaunas: Šviesa, 2006. – 8 p.: iliustr. – ISBN 5-430-04542-X Ponia Amnestija: apysakos ir apsakymai. – Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2007. – 204 p. – ISBN 978-9986-39-493-8 </div> За оповіданням А. Поцюса «Крах» 1967 року створено першу частину кінострічки «Ігри дорослих людей».

Українською в перекладі Надії Непорожньої оповідання Альгірдаса Поцюса «Десять французьких слів» ввійшло до антології «Литовське радянське оповідання» (К.: «Дніпро», 1981. — С. 91-96; серія «Радянські оповідання»).

Нагороди 1967 — Літературна премія Жемайте за оповідання „Tik du sūnūs“ («Тільки два сини») 1980 — Заслужений діяч культури ЛитРСР 1982 — Державна премія ЛитРСР за книгу „Išskridę iš lizdo“ («Полетіла з гнізда») 1985 — Премія Юоза Паукшеліса за книгу „Liepos šešėlyje“ («В тіні липня»)

Джерела