Гонтару́к Мико́ла Микола́йович (25 вересня 1935 року, Вінницька область, УРСР — 20 січня 1994 року, Кіровоградська область, Україна) — український педагог, науковець, ведучий методист України з проблем методики навчання фізики у середній школі, дослідник і теоретик основ з підвищення ефективності сучасного уроку як основної форми навчально-виховного процесу, громадський діяч, лектор.
Член Кіровоградської обласної ради педагогічного товариства Української РСР.
Голова Гайворонського районного комітету профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ СРСР (1977—1985), голова первинної організації Товариства «Знання» УРСР (з 1970), інспектор шкіл Гайворонського райвно Кіровоградської області (1965—1982), директор Гайворонської середньої школи № 2 (1982—04.1993) та загальноосвітньої школи І–III ступенів № 2 м. Гайворона (04—12.1993), депутат місцевих рад депутатів трудящих.
Вищу освіту здобув у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка на механіко-математичному факультеті (1957—1963). Отримав спеціальність «Математика».
Закінчив курси підвищення кваліфікації при Центральному інституті підвищення вчителів Міністерства освіти Української РСР та з 31 травня 1978 року перебував у резерві для висування на роботу облвноПосвідчення Центрального інституту підвищення вчителів Міністерства освіти Української РСР від 31 травня 1978 року № 1353;.
З 16 червня 1975 року Відмінник народної освіти УРСР.
Захоплювався шахами, народною творчістю, історією України.
Життєпис Народився 25 вересня 1935 рокуСвідоцтво про народження від 13 квітня 1951 року Бершадського райбюро ЗАГСу серія ЯЦ № 256933 запис 1023; в с. Кошаринці Бершадського району Вінницької області четвертою дитиною у родині секретаря сільської ради (з 02.1926 року голова фінансово-господарської секціїПротоколи засідань сільрад та акти обслідування сільрад Бершадського району // Справа Бершадського райвиконкому за 1926 рік. Вінницький державний архів: Ф. Р-848, оп. 1, спр. 143.) Миколи Романовича Гонтарука (помер через важку хворобу у 1936 році) та Явдокії Кононівни Гонтарук (до шлюбу Будде, 1900—1986), домогосподарки. Старшими за нього були брати Володимир (1927 р.н.), Дмитро (1928 р.н.) та сестра Валентина (1932 р.н.).
Явдокія Кононівна розповідала, що важко пережили голодомор, а потім важке випробування — раптова хвороба та смерть чоловіка. Вона разом з усіма малолітніми дітьми проводили його в останню путь, на похоронах весь час тримаючи на руках найменшого Миколку, якому були півроку. Після смерті єдиного годувальника, сім'я опинилась у скруті. Прийшлось їй багато працювати у колгоспі, економити на всьому, а потім війна, румунська окупація та звірства серед мирного населення, про що постійно згадувала Явдокія Кононівна. Все це сильно вплинуло на малолітнього Миколу і визначило його мріюЗгадка у сімейному архіві М. М. Гонтарука;.
Першого вересня 1944 року Микола вступив у перший клас Кошаринецької семирічної школи, у якій показав відмінні успіхи в навчанні та зразкову поведінку, закінчив у 1952 році з Похвальними грамотами. У школі він 20 березня 1950 року на урочистих зборах вступив до комсомолуКомсомольський квиток № 12348128 (замінений Немирівським райкомом ЛКСМУ Вінницької області УРСР 6 квітня 1956 року);.
14 серпня 1952 року був зарахований слухачем Бершадського педагогічного училища. На третьому курсі 18 жовтня 1954 року його призвали на службу в Армію.
За рішенням педагогічної ради 20 серпня 1955 року М. М. Гонтарук переведений до Немирівського педагогічного училища Міністерства освіти Української РСРНаказ Вінницького обласного відділу освіти № 1729 від 20 серпня 1955 року;. Після успішного закінчення у 1956 році повного курсу педучилища за спеціальністю «Шкільний відділ» він сповнений мріями, думками, намірами навчатись далі.
У своїй автобіографії він написав, що «З великим почуттям радості під звуки духового оркестру я одержав диплом вчителя і призначений на роботу. Це значить, що моя мрія починає здійснюватися. Тепер я маю путівку у самостійне життя, путівку на роботу для користі моїй славній батьківщині. Я горджусь своїм дипломом, горджусь тим, що „найголовніша професія в світі — це учитель!“»Автобіографія від 12 серпня 1965 року;.15 серпня 1956 року він розпочав свій трудовий шлях учителем математики 5—7 класів Комарівської семирічної школи Вінницького району Вінницької області.
Сильна любов до матері, постійна турбота про неї, а також дружба з багатьма односельчанами вплинули на його вибір працювати у рідному селі. 20 серпня 1960 року був призначений заступником директора по навчальній частині Кошаринецької восьмирічної школи.
За досягнуті успішні результати і за рекомендацією обласного відділу народної освіти 13 січня 1964 року був переведений на посаду директора Червонянської восьмирічної школи Бершадського району Вінницької області. Цього року за сприянням голови колгоспу А. Д. Ящуринського він знайомиться із завідуючою Бершадського районного будинку піонерів Вірою Порфирівною Середюк та одружується з нею у листопаді 1965 року.
Завдяки своїм знанням, працьовитості та результатам впровадження нового у педагогічній роботі відділом народної освіти Гайворонського райвиконкому Кіровоградської області 13 серпня 1965 року був переведений на посаду інспектора шкілНаказ № 135-к по Кіровоградському обласному відділу народної освіти від 13 серпня 1965 року, наказ № 147 по Гайворонському районному відділу народної освіти від 14 серпня 1965 року;. Підчас своєї роботи він здійснював тематичні перевірки з таких питань: виконання закону про восьмирічний всеобуч та завершення переходу до загальної середньої освіти молоді; підготовка до нового навчального року; створення фонду шкільних підручників; стан внутрішкільного керівництва і контролю; робота шкільних бібліотек; стан виховної роботи тощо.
Ініціював та щороку розробляв Наказ молодому вчителеві — кожному хто, «поповнював сім'ю першовідкривачів людських доль, сіячів розумного, доброго, вічного», який урочисто вручали молодим освітянам на педагогічних радах у Гайворонському районі у період 1977—1982 рокахІ. Л. Мудрий, М. М. Гонтарук. Брошура "Наказ молодому вчителеві". — м. Гайворон. 1977—1982;.«Глибоке проникнення в суть навчально-виховного процесу, висока принциповість при перевірці й оцінці роботи вчителів і керівників навчальних закладів, готовність завжди прийти на допомогу в усуненні виявлених недоліків — все це характеризує стиль роботи інспектора Гайворонського районного відділу народної освіти Миколи Миколайовича Гонтарука» — писали того часу в обласній пресіШкільний інспектор / Бюлетень Кіровоградського обласного відділу народної освіти, обласного інституту удосконалення вчителів, обласного відділення педагогічного товариства. В. С. Рабцун, Л. Ф. Ярмак та ін. — Кіровоград, 1976;.Крім того, з вересня 1965 року за сумісництвом він викладає математику і фізику у Гайворонській заочній середній школіНаказ № 323 по Гайворонському районному відділу народної освіти від 29 вересня 1965 року;.
У цей період із великим захопленням продовжував займатися дослідженням та науковими розробками щодо покращення викладання шкільних предметів та впровадження передових ідей у шкільній практиці. Рішенням атестаційної комісії Гайворонського райвно та Кіровоградського облвно було визнано його творчо працюючим вчителем.
20 серпня 1982 року переведений на посаду директора Гайворонської середньої школи № 2 у період кризового стану, в якому опинився педагогічний колективНаказ по відділу народної освіти Гайворонського райвиконкому Кіровоградської області від 25 серпня 1982 року № 175-К;.
У жовтні 1993 році М. М. Гонтарук захворів. Помер 20 січня 1994 року та похований в місті Гайвороні Кіровоградської області.
Методична та наукова діяльність В умовах шкільної реформи М. М. Гонтарук активно працював над удосконаленням навчально-виховного процесу. Наукові дослідження присвячені вивченню методам навчання фізики у середній школі, підвищенню ефективності підготовки та викладання уроків з фізики. Понад тридцять років працював над розробкою та удосконаленням навчальних програм, зокрема планування з фізики у 9—11 класах середньої школи. На замовлення лабораторії навчання фізики Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР був одним з розробників матеріалів до тематичного плануванняПланування навчально-виховного процесу з фізики у 9–11 класах середньої школи / Посібник для вчителя за редакцією О. І. Бугайова. Київ, Радянська школа. 1989. 261 с., які є нині актуальними при моделюванні уроків фізикиМетодика навчання фізики в середній школі (Загальні питання) Конспекти лекцій / В. Ф. Савченко, М. П. Бойко, М. М. Дідович, В. М. Закалюжний, М. П. Руденко / За ред. В. Ф. Савченка. Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, Чернігів. 2003. 100 c. ISBN 966-7743-28-4.
Є автором ідеї та розробником методики уроків фізики для учителів, одним із розробників системи методичної підготовки учителів фізики до навчально-виховного процесу в системі уроків та позаурочних заняттяхЄ. М. Мисечко, Б. В. Свищ, М. В. Федьович. Самостійна робота учнів з фізики в середній школі (Матеріали для семінарських занять із методики фізики). Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир. 2012..
Протягом 1965—1972 років він трудився над проблемою ефективності впровадження нових програм з фізики, започаткував і проводив педагогічний експеримент в середній школі. У цей період ним було розроблено та випробувано низку методичних матеріалів та нових підходів до тематичного планування з фізики.
У 70-ті роки у Кіровоградській області працювала школа інспектора-методиста (керівники Л. Ф. Одорожа, В. П. Євгененко), у якій на заняттях забезпечували науково-теоретичну підготовку слухачів, формування й удосконалення аналітико-прогностичних та контрольно-коригуючих умінь, ознайомлення з новими педагогічними ідеями, передовим досвідом. Значна увага приділялася вивченню і поширенню педагогічного досвіду. Кабінет підвищення кваліфікації керівних кадрів пропагував узагальнений досвід роботи інспектора шкіл Гайворонського райвно М. М. ГонтарукаКіровоградщина: історія та перспективи розвитку методичних служб /Укладачі: О. В. Половенко, Л. М. Кірішко. Кіровоград: комунальний заклад «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського», 2014. C. 29;.
Вивчав та впроваджував у практику досвід навчально-виховного процесу вчителів фізики середніх шкіл № 24 та № 25 міста Кіровограда (нині Кропивницький).
Узагальнюючи багаторічний досвід викладацької роботи в школі, у 1973 році він підготував методичні рекомендації за новою програмою на допомогу вчителям фізикиМетодичні рекомендації по вивченню теми «Постійний електричний струм» в ІХ класі за новою програмою / Відповідальний за випуск М. А. Яровий. Кіровоград, 1973;.
У 70—80-х роках ХХ століття співпрацював з відомим педагогом, професором, Олександром Івановичем Бугайовим. Високо оцінено напрацювання М. М. Гонтарука у лабораторії навчання фізики Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР, підготовлено та видано низку посібників для вчителів з фізики, врахувавши «найновіші досягнення дидактики і методики викладання фізики, тенденції розвитку теорії і практики процесу навчання взагалі і навчання фізики зокрема». У час незалежності він продовжив тісну співпрацю з науковцями лабораторії математичної і фізичної освіти Інституту педагогіки АПН України.
В Кіровоградській області здійснював апробацію спочатку інтегрованого підручника для 6—7 класів, а потім і окремих підручників з фізики разом з авторитетними вчителями.