Олексі́й Ві́кторович Мирша́вий — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).
Життєпис Молодший сержант–піхотинець Олексій Миршавий обіймав військову посаду командира ударно-штурмової групи 92-ї окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка. Загинув на 35-му році життя.
Олексій Вікторович Миршавий (позивний «Лісник») народився 21 травня 1988 року в місті Луганськ. Закінчив Луганську загальноосвітню школу №51. Після навчання працював лісничим у селищі Станиця Луганська, звідки й походить його бойовий позивний.
До вступу на військову службу проживав у місті Сєвєродонецьк. 3 травня 2019 року був призваний до лав Збройних сил України Біловодським районним військовим комісаріатом Луганської області. Служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка на посаді командира відділення – командира бойової машини 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону. Разом із сім’єю мешкав у місті Чугуїв Харківської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року брав участь у бойових діях, проявивши високу мужність і стійкість. Указом Президента України №447/2022 від 26 червня 2022 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України. Нагороду його дружині було вручено у листопаді 2023 року.
Під час служби був командиром ударно-штурмової групи. 2 листопада 2022 року під час штурму населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області загинув у бою. Тіло залишилося на тимчасово окупованій території й вважалося безвісти зниклим до 7 листопада 2022 року, коли побратими змогли його евакуювати. Похований 14 листопада 2022 року на Алеї Слави кладовища №5 міста Чугуїв.
У 2023 році Олексію Миршавому присвоєно звання Героя України (посмертно). У травні 2025 року він став Почесним громадянином Чугуєва (посмертно).
Родина Мати — Миршава Людмила Вікторівна. Троє братів та сестра проживають у Станиці Луганській (на тимчасово окупованій території).
Дружина — Березніченко Катерина Олександрівна, проживала у Чугуєві; після загибелі чоловіка переїхала до Павлограда Дніпропетровської області.
Син — Миршавий Ярослав (2018 р. н.).
Нагорода звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові. орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
Джерела
Література Миршавий, Олексій Вікторович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миршавий,_Олексій_Вікторович