Мауріціо Джуліано (нар. 1975) — італійський чиновник ООН, мандрівник, письменник і журналіст. Станом на 2004 рік, згідно з Книгою рекордів Гіннеса, він був наймолодшою людиною, яка відвідала всі суверенні країни світу (28 років і 361 день)Guinness Book of World Records 2006, Guinness World Records, 2006, page 126 on the UK edition (NB: it can be noted that while the Guinness Book refers to 193 countries, Giuliano has elsewhere spoken about 192) Maurizio Giuliano: A Modern Day Marco Polo , World Atlas, 20 April 2016 "The Best Travelled - UN Master List" , The Best Travelled Retrieved 22 March 2016. Працював у різних міжнародних організаціях у сфері зв’язків зі ЗМІ.
Особисте життя та навчання Батько Джуліано був юристом, мати – домогосподаркою Simona Ravizza, A 29 anni come Marco Polo: ho visitato i 192 paesi del mondo, Corriere della Sera, 14 March 2004 (NB: The photos and captions referred to in the text are available on the paper version but not the online version). Після закінчення середньої школи в Мілані та Манчестері він здобув ступінь Оксфордського університету в 1996 році та ступінь магістра в Кембриджському університеті в 1997 році Maurizio Giuliano, El Caso CEA: Intelectuales e Inquisidores en Cuba (back cover), Ediciones Universal, 1998, . В Університетському коледжі ОксфордаNew Role at United Nations, University College News, 2019 вивчав філософію, політику та економіку, спеціалізуючись на Латинській Америці та Східній ЄвропіEuropean sets world travel record, ABC Online, 27 February 2004 (NB: The article mistakenly states that Giuliano was 23 at the time, while he was 28 as reflected in the Guinness Book).
З 1998 року працював дослідником у Центрі соціальних досліджень (CESOC) у Сантьяго, ЧиліMaurizio Giuliano, The United States' embargo and Cuba's foreign relations: missed opportunities for democratization, Democratization, Vol. 5, Issue 3, Autumn 1998.
Роботи
Навчальна робота про Кубу Мауріціо Джуліано є автором двох книг і кількох наукових статей про кубинську політику, здебільшого на тему ембарго США, яке, як він стверджував (у книзі «La Transición Cubana y el "Bloqueo" Norteamericano» та інших роботах), має сильний контрпродуктивний ефект, підтримуючи збереження режиму Куби. У книзі та інших роботах Джуліано рішуче заперечував точку зору про те, що кінець режиму Кастро буде близькимMaurizio Giuliano, Scripting a Succession, The New York Times, 14 June 1995, і висловлював думку, що будь-який перехід буде повільним і поступовим.
У статті, опублікованій у британському науковому журналі Democratization у 1998 році, він зосередився, зокрема, на тому, як ембарго США проти Куби допомагає створити «емпатію» третіх сторін до Куби, що потім всередині країни сприймається як підтримка кубинського режиму. Таким чином, він стверджував, що уряд США – окрім прямого впливу ембарго на підтримку режиму Куби – опосередковано перешкоджає потенційно конструктивному тиску на зміни, оскільки треті країни, іноземні неурядові організації та відомі особи підтримують опір Куби проти Американське ембарго, і це нейтралізує зовнішній тиск щодо демократизації, тим самим дозволяючи кубинському режиму перетворити таке «співчуття» на джерело легітимності.
Чистка Гаванського центру американських досліджень (CEA) Його наукова робота про внутрішню кубинську політику, зокрема про чистку Гаванського центру американських досліджень (CEA) у 1996 році, була об’єктом академічних рецензій, оскільки викривала внутрішні конфлікти між політичним апаратом Куби та інтелігенцією країни, раніше невідоміJoel Edelstein (University of Colorado), The Centro de Estudios sobre América: An Account of a Regrettable Loss (review of El Caso CEA), Latin American Perspectives, Issue 125, Vol. 29, No. 4, July 2002, page 80. Згідно з деякими рецензіями, книга, твір журналістських розслідувань, доповнена академічним аналізом, завдала сильного удару по жорсткій лінії всередині режиму Pablo Alfonso, Cuba hizo purga contra académicos , El Nuevo Herald, 8 May 1998 Carlos Ruíz, Cabellero reincide , Venezuela Analítica, 6 August 2001 , вперше викривши внутрішні конфлікти між апаратом Куби та свою інтелігенціюPeter Johnson (Princeton University), Review of ¿ Intelectuales vs. Revolución ? El caso del Centro de Estudios sobre América, Johns Hopkins University, 2001. У 2001 році вигнані з Куби вчені Альберто Альварес і Херардо Гонсалес, написали книгу «¿ Intellectuales vs. Revolución? El caso del Centro de Estudios sobre América », яка сильно спиралась на книгу Джуліано. Метою цієї книги було подальше розуміння стосунків між політичним апаратом Куби та інтелектуалами країни. Разом із цими двома вченими та Джуліано, кубинський соціолог висловив думку, що механізми очищення, описані в книзі Джуліано, були ключовою опорою для здатності режиму запобігти підйому реформаторів, The Rise and Fall of a Cuban Think Tank, Havana Times, 27 March 2011 , "¿Qué pasó con el Centro de Estudios sobre América?", Cuba Encuentro, 24 March 2011, і що така динаміка залишаються на місці аж до 2016 року Julio Aleaga Pesant, Cuando le quebraron el corazón al CEA, Primavera Digital en Cuba, 16 March 2016.
Журналістика Крім роботи на Кубі, інші країни, які Джуліано висвітлював у своїй журналістській роботі, включають Східний Тимор Maurizio Giuliano, Timor Est, dove nessuno ride, Popoli, May 1999 і М'янму (Бірма)Myanmar deports French and Italian journalists , Asian Political News, 24 August 1998. У 1993 році він працював в австрійському тижневому журналі Profil, для якого він брав інтерв'ю у Михайла Горбачова, який висловив критику реформ, проведених російським президентом Борисом Єльциним: коли Єльцин призначив референдум на 25 квітня 1993 року, намагаючись отримати ще більші повноваження. Горбачов сказав Джуліано, що не буде голосувати, і натомість виступив за проведення нових президентських виборівMaurizio Giuliano, Müssen schnell wählen, Profil (Austria) (nr. 19, page 61), 10 May 1993.
У 2000 році він відвідав Північну Корею і опублікував есе про свій візит, по суті описуючи свій тур по країні як мізансцену північнокорейської владиNorth Korea Under the Shroud , Life and Human Rights in North Korea, Autumn 2000, Vol. 17, page 3.
Повідомляється, що у своїй журналістській роботі він мав проблеми з владою щонайменше двох країн. 16 серпня 1998 року йому було відмовлено у в'їзді до М'янми після контакту з Національною лігою за демократію та зустрічі з її лідером Аун Сан Су ЧжіJournalist detained in Burma, photographs of Aung san Suu Kyi confiscated , IFEX, August 2000 Burma expels Italian reporter for "illegal reporting" , TV Myanmar, 18 August 1998 Italian journalist turned away, AFP, 17 August 1998 Gary Thomas, Burma has deported an Italian journalist, Voice of America, 17 August 1998 Second journalist ousted , The Irrawaddy, September 1998 влада М'янми звинуватила його неправдиве видавання за туристаItalian reporter with false document expelled, New Light of Myanmar, 17 August 2008 та «незаконний збір новин»Maung Hmat Kyauk, International Relations, New Light of Myanmar, 25 August 1998 Myanmar expels Italian reporter , Associated Press, 19 August 1998, що викликало засудження з боку таких організацій, як Міжнародна федерація журналістів і репортерів без кордонів Les journalistes dans le collimateur des généraux birmans, Libération, 19 August 1998. Лише в 2013 році Джуліано вдалося повернутися до М'янми і також зустрітися з Су ЧжіJames Mackay, Aung San Suu Kyi at the National League for Democracy Headquarters in Rangoon , Enigma Images, January 2013. Повідомляється, що 30 жовтня 2002 року він був затриманий ізраїльською владою під час перетину мосту Алленбі, що також викликало осуд з боку «Репортерів без кордонів»Six journalists arrested , Annual Report 2002, Reporters sans Frontières, 2002. Однак зі слів Джуліано найгірша одіссея, пов’язана з владою – це коли він подорожував у 2003 році південною частиною Тихого океану. Як повідомляється, влада Нової Зеландії та деяких островів південної частини Тихого океану створила серйозні перешкоди його пересуванню. Аргументацією влади було, що його моделі подорожей виглядали підозрілимиMaurizio Giuliano, The Stamp Collector, Journalist, April 2004.
Твори Джуліано також включали більш легкі теми. Під час свого перебування в Кабулі, наприклад, він писав огляди ресторанів для місцевого англомовного журналуIntroduction , Afghan Scene (magazine), Issue 11, May 2005, page 3.
Карʼєра У 2004 році Джуліано працював у Міжнародній організації з міграції на виборах для афганських біженців у Пакистані, де він виступав за явку потенційних виборців, незважаючи на нестабільні умови безпекиPakistan: IOM busy with Afghan voter education campaign, IRIN, 29 September 2004 Afghanistan - Pakistan: Insecurity hampered voter registration in North and South Waziristan, IRIN, 7 October 2004 Registration of Afghan voters completed, Dawn, 5 October 2004. А в 2005 році він працював в Афганістані у відділі правосуддя Програми розвитку ООН, який намагався реформувати правову систему країниAttorney-General's Office one step closer to delivering justice for narcotics-related crime (press release), UNDP, 14 May 2005 Afghan Law Students Score High in Washington DC (press release), UNDP, 4 April 2005. В обох випадках він працював у сфері комунікацій зі ЗМІ.