Будинок садибний — будівля початку XIX століття, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 334-См). Розташований біля північної межі історичного центру міста Глухова Сумської області на території національного заповідника на вулиці Терещенків біля стадіону.
Історія Одноповерховий дворянський садибний будинок разом з іншими будівлями садиби було зведено на початку XIX століття за типовим проєктом 1805—1809 років на кошти купця та колишнього Глухівського міського голови Тараса КолченкаЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1872 года. Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1873 года. С. 103Бєлашов В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. С. 174. У 1848 році Приказ суспільного догляду орендував на 25 років за ціною 300 рублів на рік два будинки в цій садибі для розміщення богадільні та лікарні. До цього вони розміщувалися у садибі в центрі Глухова, пожертвуваній одним благодійником. З плином років їх стан погіршився і вони були продані Приказом на знесенняЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1877 года. Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1878 год. С. 17. Лікарня та богадільня, як правило, поєднувалися через низький рівень організації тодішнього лікування. Амбулаторного, ліжкового лікування, по суті, на той час не було взагалі. До цих лікарень зверталися коли вже людина перебувала при смерті і доживала свої дні у богадільніНазарова В. В. История становления Глуховской земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века // Сіверщина в історії України: Збірник наук. праць. Київ, Глухів, 2018. Вип. 11. С. 218.
Після започаткування земської реформи, з січня 1865 року Глухівська міська лікарня перейшли у підпорядкування Глухівському повітовому земству. А богадільня, як губернська установа, перейшла в підпорядкування Чернігівського губернського земстваЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1868 года. Чернигов: Черниговская Губернская Типография, 1868 года. С. 65. Деякий час земські лікарні користувалися коштами уряду, але на засіданні Губернських земських зібрань 13 грудня 1866 року було вирішено передати лікарні під самостійне управління повітових земств, без жодної допомоги із державного бюджету, таким чином, залишивши всі земські лікарні губернії виключно на утриманні земствЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1877 года. Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1878 год. С. 28-29. У той же час, не можна було скорочувати штатний розпис установи. Також земство мало «вживати заходів» до поширення віспощеплення. Для виконання цих функцій земствам були передані капітали приказів суспільного догляду та губернські «віспові капітали». Становище повітової лікарні було найпримітивнішим: практично не було медичного персоналу та відчувалася гостра нестача інструментів та медикаментів. В одному приміщенні нерідко перебували на лікуванні сифілітики, нехірургічні і навіть душевнохворі. Також заразні лежали серед незаразних, чисті оперативні — поряд із гнійними хворими. Так звана шпитальна гангрена була повсюдним лихом.
Посаду завідувача земської лікарні ще з 1850-х років продовжував обіймати міський лікар Ігнатій (Адам) Іванович Неводничанський. Він опікувався одночасно і лікарнею, і богадільнеюЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1871 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1872 год. С. 64.
Після 1865 року лікарня перебувала все в тій же будівлі. Однак, тепер воно належало спадкоємцям полковника Плешкова і входило до комплексу будинків їх приватної садиби (на сьогодні ці приміщення займає ВСП «Глухівський агротехнічний фаховий коледж СНАУ»)Назарова В. В. История становления Глуховской земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века // Сіверщина в історії України: Збірник наук. праць. Київ, Глухів, 2018. Вип. 11. С. 219. У цій же садибі розміщувалися богадільня, казарми та лазарет 21-го резервного батальйону , а також інші орендарі. Термін найму будинку, в якому розміщувалася лікарня, закінчувався 10 жовтня 1873 року.
Бюджет Глухівської земської лікарні складався з одержання субвенцій з військового та цивільного відомств. Для лікування військових хворих плата відпускалася інтендантством за таксою, яка щорічно затверджувалася на всю губернію, і надходила у розпорядження Чернігівської губернської земської управи. Далі кошти перераховувалися Глухівській повітовій земській управі з розрахунку вартості утримання у цій конкретній лікарні кожного хворого. Надлишки коштів після такого розподілу становили прибуток всіх лікарень губернії та ділилися у рівних частках між усіма лікарнями. Плата за цивільних хворих залишалася у бюджеті Глухівської земської лікарні. За штатом глухівська лікарня мала 25 ліжок, але кількість хворих завжди перевищувала ці цифри. Передбачалося наявність чотирьох ліжок для лікування бідних хворих. Богадільня мала 32 місця. У 1868 році більшість хворих у Глухівській земській лікарні були з числа військових. По тарифу на цей рік на їх лікування щодоби відпускалося 46 коп. на кожного. Розмір оплати за цивільних хворих, встановлений повітовим земським зібранням, становив 17 коп. на добу. Реальна вартість утримання одного хворого становила 30 коп. Тобто, утримання 1 хворого на добу, з військових був надлишок, а з цивільних хворих, навпаки, збиток. Однак, фінансування військових хворих інтендантським управлінням, надходили не в повній мірі та зі значними затримкамиЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1874 года. Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1876 год. С. 26. Тому, земству доводилося дофінансовувати утримання лікарні не лише для лікування цивільних, але й військовихЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1868 года. Чернигов: Черниговская Губернская Типография, 1868 года. С. 65-66.
Також Глухівське земством виконувало соціальні функції лікуючі бідняків, які, страждали на тяжкі хвороби та не мали змогу лікуватися за кошти. Утім, за лікуванням хворих на дарових ліжках проводилося з найсуворішим контролемЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1868 года. Чернигов: Черниговская Губернская Типография, 1868 года. С. 66. Зокрема, з 1 вересня 1867 року до 1 вересня 1868 року послугами Глухівської земської лікарні скористалося 444 пацієнти, з них 379 одужало, а 43 померло. Вартість лікування за цей період склало 4592 крб. 88 коп.Журналы Глуховского уездного земского собрания 1868 года. Чернигов: Черниговская Губернская Типография, 1868 года. С. 37.
З 1869 року фінансове становище лікарні ще більш погіршилося. З цього року всі військові хворі почали лікуватися у спеціальному військовому лазареті 21-го резервного батальйону, що квартирував у Глухові. Земська лікарня, яка насамперед утримувалася за лікування військових, втратила значне джерело прибутку. У земській лікарні лікувалися тепер лише цивільні хворі та арештанти. Плата за лікування цивільних хворих складала 5 руб. на місяць або ті ж 17 коп. на день, але насправді утримання 1 хворого коштувало вже до 9 руб. в місяць. До того ж, як і раніше, існували 4 безкоштовні ліжка для лікування бідних хворих, які не мали коштів сплатити ці 5 рублів. За такої заниженої плати дійсної вартості утримання 1 хворого Глухівська повітова управа була змушена покривати дефіцит бюджету лікарні за рахунок запасного Земського капіталу. До 1 вересня 1870 року борг лікарні виріс до 2880 руб. Земська Управа намагалася ліквідувати борг лікарні за рахунок прибутків від розробки порцелянової глиниЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1871 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1872 год. С. 19.
Стан приміщення лікарні за чверть століття інтенсивного використання неухильно погіршувався. Наприклад, не вистачало приміщень, зокрема, для повноцінного функціонування жіночого відділення. Як і раніше не були розподілені хворі за видами їх захворювань. Для дотримання мінімальних гігієнічних умов повітова управа для освіження будівлі лікарні, у літній час регулярно переводила хворих до інших, тимчасових приміщення, щоб стіни лікарні очистити до штукатурки, і потім їх білили з домішкою карболової кислоти. Але всі ці маніпуляції не рятували від нездорового та неприємного запахуНазарова В. В. История становления Глуховской земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века // Сіверщина в історії України: Збірник наук. праць. Київ, Глухів, 2018. Вип. 11. С. 220. Також для перебування хворих не вистачало одягу, взуття, білизни та медичних інструментів. З часу передачі лікарні до фінансування земством купівля речей, за дефіцити бюджету закладу, майже не провадиласяЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1875 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1876 год. С. 21.
Завідувач лікарні та богадільні лікар Неводничанський велику частину дня проводив у стінах лікарні. Окрім огляду хворих, перев'язки ран та виразок йому також доводилося займатися складанням та роздаванням ліків. Він також проводив усі хірургічні операції. Деякі інструменти та апарати (наприклад, мікроскоп, електрична машина, 2 пульверизатора, спринцівка для підшкірного впорскування тощо) були власністю не лікарні, яка просто не мала коштів на їх придбання, а особистою власністю лікаря Неводницького. Утім, лікар, за відсутністю обладнання був змушений використовувати для лікування хворих свої власні інструменти. Земська управа власним коштом намагалася здійснювати купівлю білизни для лікарні, тому що колишнє за старістю вже ставало непридатним, але коштів не вистачало і на це.
До осені 1871 року земська управа підготувала пропозицію про купівлю на Києво-Московській вулиці садибного місця з недобудованими будинками у потомственного дворянина Ніколи Терещенка для розміщення прогімназії, лікарні та богадільніЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1871 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1872 год. С. 50. Призначена у цій справі комісія погодилася з доводами земської управи та прийшла до твердого переконанню, що земству слід використати всі наявні кошти для придбання садибного місця та споруд, пропонованих Ніколою Терещенком, який запропонував за це місце з спорудами ціну в 30 тисяч рублів сріблом. На думку комісії, ця сума була більш ніж помірна. З іншого боку, Нікола Терещенко погодився на відтермінування оплати вартості. У жовтні 1871 року під час здійснення купчої Терещенко мав отримати 15 тис. рублів. Через рік, у жовтні 1872 року земство мало виплатити Терещенку ще 5 тис. руб. та аналогічні суми у жовтні 1873 та 1874 років. Утім сторони домовилися оплату 1872 року ще відтермінувати ще на рік. Це було обумовлено тим, що обидві будівлі маєтку, який купляло земство, не було ще добудовано і тягар добудови лягав на бюджет земства. Так, будівля для розміщення прогімназії (нині — центральний корпус Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка) потрібно було добудувати, а будинок для розміщення лікарні та богадільні (нині — перший корпус університету) мав лише фундамент і потребував повноцінного будівництва. Суму початкового внеску було вирішено відрахувати з коштів земства із запасного капіталу. Після здійснення купчого акту на цей маєток земська управа негайно (у лютому 1872 року) приступила до остаточного облаштування головного будинку з пристосуванням його під приміщення Глухівської чоловічої прогімназії та інших повітових земських установ. На ці роботи управою було виділено 10 тис. рублів. Також із запасного капіталу було виділено 10 тис. рублів на зведення будівлі для розміщення лікарні та богадільні. Було складено та схвалено план лікарняної будівлі. Також вирішіли скористатися для його зведення вже наявними фундаментамиЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1871 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1872 год. С. 77-80. Архітектором Гроссом були складені плани та креслення для будівлі богадільні, лікарні та приміщення для наглядача цього закладу, які мали бути побудовані на садибі, придбаної у Ніколи Терещенка, і кошторис для будівництва.