Маршалок трибунальський

Маршалок трибунальський чи маршалок Головного трибуналу — урядник Речі Посполитої, який обирався депутатами Головного трибуналу для керування судовими слуханнями та провадженнями. Головний Коронний трибунал у Пйотркуві-Трибунальському, Любліні та Луцьку, а також Головний трибунал Великого князівства Литовського обирали, відповідно, свого маршалка. У XVII столітті урядника іноді називали також директором трибуналуArtur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 144..

Запровадження посади Посада була заснована разом із заснуванням самих Головних трибуналів — 1578 року для Коронного трибуналу та 1581 року для Литовського трибуналу. 1613 року були створені трибунали скарбові Коронний і Литовський, які також очолювалися обраними маршалками.

Обрання Процедура обрання маршалка трибуналу була подібна до обрання маршалка сейму. Його обирали в день урочистого відкриття суду з-поміж всіх депутатів трибуналу. Таким чином, теоретично маршалком міг стати будь-який законно обраний депутат. На практиці маршалком обирали, як правило, депутата з сенаторським саном або особу з магнатської родини, яка, зазвичай, тільки розпочинала службову кар'єру. Коли на депутатських сеймиках обирався більше ніж один сенатор, то бувало, що кожен з них був маршалком Трибуналу, а інавгураційним маршалком був той, хто займав вищу сенаторську посаду. Однак, це не було правилом.

Маршалка обирали лише серед світських депутатів трибуналу, позаяк духовних депутатів очолював обраний ними президент — зазвичай це був найстарший канонік ґнєзненський. Вибори відбувалися шляхом таємного голосування суддів трибуналу. Термін повноважень маршалка — 1 рік, і лише через 4 роки можна було претендувати на переобрання. При повторному складанні Трибуналу депутати обирали маршалка, враховуючи принцип чергування коронних провінцій — Малопольщі та Великопольщі, та воєводств Великого князівства ЛитовськогоWojciech Organiściak, Wincenty Skrzetuski o Trybunale Koronnym i Litewskim, [w:] Studia Iuridica Lublinensia, #19, 2013, s. 220.. Обраний маршалок не завжди міг брати участь у всіх засіданнях депутатів трибуналу. Особливо це стосувалося маршалків-сенаторів, які мали багато інших обов'язків. Іноді були й інші причини, не залежні від самого шляхтича, як-от: хвороба, смерть близького родича або просто не прибуття вчасно через поганий стан доріг. У таких випадках обиралися заступники маршалків або віцемаршалки, які, очевидно, мали ті самі компетенції та обов'язки, що й маршалок, обраний у день інавгурації судів, хоча вони не завжди користувалися таким самим авторитетом, що могло вплинути на роботу трибуналуArtur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 145..

Обов'язки Маршалок контролював роботу судової канцелярії та стежив за розпорядком дня. У місті, де відбувалися суди, він мав повноваження старости. Він керував трибунальською гвардією, призначеною для охорони трибуналу, ординансами при ньому були офіцери та підофіцери цієї гвардії. Траплялися випадки, коли порушувався спокій судового засідання, тому за бешкет і неспокій під час проведення засідання навіть була передбачена смертна кара. Вироки за порушення громадського порядку виносилися в прискореному порядку та виконувалися негайно після їх винесення.

Маршалок трибуналу повинен був керувати роботою суду, проте на практиці його обов'язки були дуже невеликими й обмежувалися репрезентацією трибуналу, прийомами суддів та меценатів. Головну увагу маршалки звертали на урочисті в'їзди до міста, де відбувалися засідання трибуналу. Ці в'їзди були часто настільки пишними й урочистими, що нічим не поступалися пишноті королівського двору. Таке розкішне маршалкування коштувало надзвичайно дорого, тому посаду маршалка трибуналу, зазвичай, обіймав магнат. Попри це, за цей уряд велася запекла боротьба, бо передусім йшлося про гонор — пишноту, почесну варту та військовий супровід.

За документами, ні маршалок, ні президент не мали права своїми голосами схилити чашу терезів на користь однієї зі сторін, і при рівності голосів справа мала бути вирішена на наступному засіданні Трибуналу. Проте на практиці часто це не виконувалося, та мали місце випадки дій маршалка в інтересах певних магнатських кіл чи в інтересах певних воєводств, зокрема були випадки й отримання хабарівWojciech Organiściak, Wincenty Skrzetuski o Trybunale Koronnym i Litewskim, [w:] Studia Iuridica Lublinensia, #19, 2013, s. 222.. Адже через специфіку трибуналу маршалок, президент та інші заступники не мали фіксованого окладу. Правда, були певні збори до суду за всі правопорушення, але це не були суми, які могли б покрити потреби суддів. Інші форми субсидування колегії суддів включали збір частини присуджених сум на потреби трибуналу. Це також сприяло хабарництву. Лише 1768 року була встановлена стала оплата для маршалка та депутатів (відповідно 30 і 5 тисяч злотих). Проте це тільки незначно та не одразу вплинуло на ситуацію.

Знаком влади маршалка була тростина.

Список складений здебільшого за Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 379—383., інформацією у статтях Вікіпедії про діячів, є неповним і потребує уточнення та доповнення.

1579 — 1580 — Ян Цибульський 1581 — 1582 — Станіслав Дембінський 1583 — Станіслав Хжонстовський 1585 — 1587 — вакантний через безкоролів'я 1588 — вакантний через епідемію 1589 — Іван Дрогойовський 1590 — 1591 — Ян Рудніцький 1592 — Анджей Жечицький 1594 — Йоахим Озєський 1595 — Миколай Зебжидовський 1596 — Пйотр Стжембош 1597 — Сендзівой Остроруг 1599 — Марцін Бродовський 1600 — Ян Остроруг 1601 — Францішек Красінський 1604 — 1605 — Януш Порицький 1606 — Ян Оцєський 1607 — 1608 — 1609 — Рафал Лещинський 1610 — 1611 — 1613 — Станіслав Рудніцький 1614 — 1615 — Анджей Пшиємський 1616 — Міколай Фірлей 1617 — Юрій Михайлович Вишневецький 1618 — Мацей Лешньовський 1620 — Гермолаус Ліґенза 1621 — вакантний через Хотинську війну 1622 — Томаш Замойський 1625 — Станіслав Любомирський 1626 — 1630 — Ян Биковський, Ян Белжецький 1631 — 1632 — вакантний через безкоролів'я 1637 — Адам Ґродзєцький 1638 — Валентин Пліхта 1639 — Самуель Пшерембський 1640 — Марцін Хелмський 1641 — Кшиштоф Опалінський віцемаршалок — Єжи Себастьян Любомирський 1642 — 1643 — 1644 — Кшиштоф Оссолінський 1645 — віцемаршалок — Єжи Себастьян Любомирський 1646 — Збіґнєв Олешніцький 1647 — Добєслав Цєлінський 1648 — вакантний через безкоролів'я 1649 — Станіслав Варшицький 1650 — 1651 — вакантний через Хмельниччину 1652 — Міколай Оссолінський віцемаршалок — 1653—1656 — вакантний через військові події у Польщі 1657 — 1658 — 1659 — 1660 — 1661 — Ян Клеменс Браніцький 1662 — Станіслав Варшицький 1663 — Станіслав Беневський 1664 — 1665 — віцемаршалок — Владислав Лещинський 1667 — Ян Лещинський віцемаршалок — 1668 — віцемаршалок — Михайло Юрій Чорторийський 1669 — вакантний через безкоролів'я 1670 — Єнджей Радліцький віцемаршалок — Казімєж Скарбек Лещинський 1671 — Александр Міхал Любомирський віцемаршалок — Микола-Єронім Сенявський 1672 — Міколай Пшерембський, віцемаршалок — 1673—1674 — вакантний через безкоролів'я 1675 — Ян Кароль Данилович 1676 — віцемаршалок — Єжи Фредро 1677 — Вацлав Лещинський віцемаршалок — Єжи Тишкевич 1678 — віцемаршалок — Пйотр Сладковський 1679 — , віцемаршалок — Ґабріель Сільніцький 1680 — Пйотр Опалінський віцемаршалок — Рафал Лещинський 1681 — віцемаршалок — 1682 — віцемаршалок — Єнджей Куропатніцький 1683 — віцемаршалок — 1684 — Александер Залуський віцемаршалок — Міхал Рильський 1685 — віцемаршалок — 1686 — 1687 — віцемаршалок — Александр Дзялинський 1688 — віцемаршалок — 1689 — віцемаршалок — 1690 — Александер Юзеф Залуський віцемаршалок — Станіслав Нєвєшцінський 1691 — віцемаршалок — Владислав Йосафат Сапіга 1692 — , після його смерті — Станіслав Самуель Дзялинський 1693 — 1694 — 1695 — Міхал Потоцький 1696 — вакантний через безкоролів'я 1697 — Ян Шидловський 1698 — 1699 — Юзеф Потоцький 1700 — Станіслав Лєдуховський 1701 — 1702 — Антоній Стаміровський 1703 — 1704 — Ян Павел Любенецький 1705 — 1706—1708 — вакантний через революційні події в Польщі 1709 — віцемаршалок — Міхал Стефан Йордан 1710 — Януш Антоній Вишневецький 1711 — Ян Тарло 1712 — 1713 — Пйотр Кчевський 1714 — 1715 — 1716 — 1717 — Павел Казімєж Ярошевський 1718 — Станіслав Владислав Потоцький 1719 — 1720 — Ян Тарло 1721 — Бартломєй Баґнєвський віцемаршалок — 1722 — Міхал Потоцький віцемаршалок — Станіслав Владислав Потоцький 1723 — Юзеф Потоцький віцемаршалок — 1724 — віцемаршалок — Ян Станіслав Контський 1725 — Станіслав Владислав Потоцький віцемаршалок — 1726 — Францішек Салезій Потоцький віцемаршалок — Міхал Юзеф Жевуський 1727 — у Пйотркуві, після його смерті 1728 — 1728 — Ян Ольшанський 1729 — Ян Карський 1730 — Станіслав Русоцький 1731 — Войцех Менцінський 1732 —  — тільки у Пйотркуві 1733 — вакантний через безкоролів'я 1734 — Ян Ансґарій Чапський 1735 — 1736 — Казімеж Рудзінський 1737 — Вацлав Петро Жевуський у Любліні 1738 — 1739 — 1740 — 1741 — 1742 — 1751 — у Пйотркуві 1743 — ? 1744 — ? 1745 — ? 1746 — ? 1747 — ? 1748 — ? 1749 — ? 1750 — ? 1751 — ? 1752 — ? 1753 — Юзеф Каетан Дунін-Карвіцький у Любліні, Петро Павло Сапіга 1754 — Евстахій Потоцький у Любліні 1755 — Войцех Леон Опалінський 1756 — у Пйотркуві 1757 — 1758 — ? 1759 — ? 1760 — Антоній Барнаба Яблоновський 1761 — Анджей Замойський 1762 — 1763 — ? 1764 — ? 1765 — у Пйотркуві, Антоній Барнаба Яблоновський у Любліні 1766 — у Пйотркуві, 1767 — 1768 — 1769 — ? 1770 — ? 1771 — ? 1772 — ? 1773 — ? 1774 — 1775 — в Любліні 1776 — в Любліні 1777 — Пйотр Малаховський у Пйотркуві 1778 — 1779 — ? 1780 — ? 1781 — у Любліні 1782 — Леонард Марцін Свейковський у Любліні, 1783 — , 1784 — ? 1785 — ? 1786 — у Пйотркуві 1787 — у Пйотркуві 1789 — 1790 — ? 1791 — Філіп Нереуш Олізар 1792 — ? 1793 — ?

Список складений здебільшого за Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 383—386. та за Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 167—171., інформацією у статтях Вікіпедії про діячів, є неповним і потребує уточнення та доповнення.

1582 — 1584 — 1586 — Федір Григорович Друцький-Горський 1587 — вакантний через безкоролів'я 1591 — Федір Григорович Друцький-Горський (мінська каденція) 1592 — 1593 — Лев Сапіга 1594 — Юрій Юрійович Ходкевич 1595 — Ієронім Юрійович Ходкевич 1597 — Федір Григорович Друцький-Горський (мінська каденція) 1598 — Павел Стефан Сапіга 1599 — Юрій Радзивіл 1600 — Міколай Глібович 1601 — Александр Дунін-Раєцький 1602 — Еліаш Пелгжимовський 1604 — Лев Сапіга; Федір Григорович Друцький-Горський (новогрудська каденція) 1605 — 1610 — 1611 — Ян Голубицький-Корсак 1612 — Ян Станіслав Сапіга 1614 — Ієронім Юрійович Ходкевич 1616 — Ян-Юрій Радзивілл 1617 — Міколай Кишка, 1618 — 1619 —  [ ? ] 1620 — 1621 — Ян Станіслав Сапіга 1622 — 1623 — Міколай Кишка 1624 — Лев Сапіга 1628 — 1630 — Лев Сапіга 1631 — Александр Слушка 1632 — вакантний через безкоролів'я 1633 — , , , 1634 — Микола Пій Сапіга, Адам Мацей Сакович, 1635 — Кшиштоф Ходкевич, , Міхал Тишкевич 1636 — , , Ґабріель Шеміот 1637 — Міколай Кишка