Бугайов Олександр Іванович (5 грудня 1923, с. Жданівка, Українська РСР, СРСР — 17 квітня 2009, Київ, Україна) — педагог, доктор педагогічних наук (1984), професор (1986), Заслужений діяч науки і техніки України (1991), учасник Другої світової війни.

Біографія Народився 5 грудня 1923 року в Жданівці Хмільницького району Вінницької області. В дитинстві залишився сиротою. Середню школу закінчив «на відмінно» ISSN Online 2707-305X в 1941 році, за свідченнями джерел, «одразу ж після випускного вечора став на захист Батьківщини від фашистських загарбників».

Участь у Другій світовій війні Після складних боїв у серпні 1941 року військову частину новобранців, що брала участь в обороні Києва і якій вдалося уникнути оточення, було розформовано. За спогадами О. І. Бугайова саме тоді, після успішного складання вступних іспитів з математики та мови, він став курсантом артилерійського училища. Після закінчення військового училища 5 травня 1942 року молодший лейтенант О. І. Бугайов  був направлений на фронт, згодом дійшов до Праги. Брав участь у звільненні Кіровоградщини. Двічі поранений. Після завершення Другої світової війни продовжив службу в Маньчжурії та Порт-Артурі, звідки був демобілізований в листопаді 1949 року у званні капітана артилерії. Нагороджений п’ятьма бойовими орденами та багатьма медалями.

Освіта та кар'єра У 1952 року після демобілізації та лікування наслідків важких поранень вступив на фізико-математичний факультет Київського педагогічного інституту, який закінчив 1956 року з відзнакою, був відмінником, отримував іменну стипендію.

З 1956 по 1960 працював учителем фізики і трудового навчання в Ірпінській середній школі № 1 імені А. С. Макаренка Київської області; з 1958 по 1961 навчався в аспірантурі на кафедрі методики викладання фізики Київського педагогічного інституту; у 1963 році успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Взаємозв'язок вивчення фізики i виробничого навчання в середній школі (на матеріалі підготовки механізаторів сільського господарства)»; з 1963 по 1965 працював у апараті Міністерства освіти УРСР начальником відділу навчально-методичної та наукової роботи управління вищих та середніх педагогічних навчальних закладів; з 1965 по 1973 — доцент (а з 1966 — завідувач) кафедри методики навчання фізики Київського педагогічного інституту; У  1983 році захистив докторську дисертацію і став другим в Україні доктором педагогічних наук за спеціальністю — методика викладання фізики; у 1986 році вченому присвоєно вчене звання професора; з 1973 по 2008 рік — завідувач відділу методики фізики Інституту педагогіки АПНУ. За ініціативи та безпосередньої участі О. І. Бугайова на кафедрі розпочав роботу Всеукраїнський науково-методичний семінар «Актуальні питання методики навчання фізики в середній і вищій школі», що існує й досі. Завдяки зусиллям вченого в інституті започатковано видання республіканських науково-методичних збірників «Методика викладання фізики» та «Бібліотека передового досвіду», у яких друкувалися науково-методичні статті з актуальних проблем методики навчання фізики. У 2003 році в Інституті педагогіки під керівництвом О. І. Бугайова започатковано новий напрям дослідження — комп’ютерна підтримка навчання фізики й астрономії в загальноосвітній школі. Колектив науковців, створив педагогічні програмні засоби з фізики й астрономії.

Помер 17 квітня 2009 року в Києві. Похований на Північному цвинтарі.

Науково-освітня робота Кілька років очолював науково-методичну комісію Міністерства освіти з фізичних наук, був одним з організаторів республіканських педагогічних читань, семінарів і конференцій, олімпіад з фізики. Проводив роботу з популяризації знань з дидактики фізики, узагальнення та поширення педагогічного досвіду в галузі навчання фізики. Був відповідальним редактором науково-методичних збірників «Методика викладання фізики» та «Методика викладання математики і фізики», збірників з досвіду навчання фізики, був членом редколегії і постійним автором науково-методичного журналу «Фізика та астрономія в школі» (з 1995).

Досліджував теорії й методики викладання фізики в школі, займався розробленням змісту й структури шкільної фізичної та астрономічної освіти. Брав участь у створенні концепції диференційованого підходу до вивчення шкільних навчальних дисциплін та фізичної освіти в школах України, Державного стандарту шкільної фізичної освіти. Автор програм, навчальних планів і підручників з фізики та астрономії для середніх загально-освітніх шкіл.

У 70—80-х роках ХХ століття співпрацював з відомим педагогом, науковцем, ведучим методистом України з проблем методики навчання фізики у середній школі, дослідником і теоретиком основ з підвищення ефективності сучасного уроку М. М. Гонтаруком. За результатами досліджень передового досвіду на Кіровоградщині було підготовлено та видано низку посібників для вчителів з фізики, врахувавши «найновіші досягнення дидактики і методики викладання фізики, тенденції розвитку теорії і практики процесу навчання взагалі і навчання фізики зокрема».Планування навчально-виховного процесу з фізики у 9–11 класах середньої школи / Посібник для вчителя за редакцією О. І. Бугайова. — Київ, Радянська школа, 1989. — 261 с.

Автор близько 250 науково-методичних праць, серед яких монографії, підручники, навчальні і методичні посібники тощо.

Професор підготував 5 докторів педагогічних наук за спеціальністю — теорія і методика навчання фізики: О. І. Ляшенко (1996 р.), С. П. Величко (1998 р.), М. Т. Мартинюк (1998 р.),  М. І. Садовий (2001 р.);  Г. І. Імашев (2007 р., Казахстан). Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації понад  40 учених, деякі з яких потім стали докторами наук, професорами.

Основні праці За ЕСУ:

Вивчення атомної та ядерної фізики в школі: посібник. — К., 1982; Фізика. Астрономія—7: пробний підручник. — К., 1994; 1998 (співавтор); Фізика. Астрономія—8: пробний підручник. — К., 1996 (співавтор); Фізика. Астрономія—9: пробний підручник. — К., 1999 (співавтор); Фізика—7: пробний підручник. — К., 1999 (співавтор).

Нагороди

Відмінник народної освіти УРСР (1971); Ветеран праці (1976); Медаль А.С. Макаренка (1982); Відмінник освіти СРСР (1983); Заслужений діяч науки і техніки України (1991); Медаль «Ушинський К. Д.»; Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва».

Примітки

Джерела

ISSN Online 2707-305X