Микола Прохорович Владимиров (; 18 грудня 1898, Руська Руя, Ернурська волость, Яранський повіт, Вятська губернія, Російська імперія ― 2 жовтня 1973, Сочі, Краснодарський край, РРФСР, СРСР) — радянський діяч і керівник охорони здоров'я. Директор Томського медичного інституту (1940―1941), Томського науково-дослідного Інституту фізичних методів лікування (1953—1954) та Державного бальнеологічного науково-дослідного інституту в Сочі (1954―1957). Заслужений лікар РРФСР (1948). Учасник Лютневої та Жовтневої революцій, Громадянської та Німецько-радянської війни. Член РСДРП (б) із 1918 року.
Біографія Народився 18 грудня 1898 року в присілку Руська Руя (нині Оршанського району Марій Ел) у селянській родині.
Після закінчення Царевококшайського міського училища в 1914 році — вчитель в с. Оршанка Яранського повіту Вятської губернії.
Із 1916 року на армійській службі: учасник Лютневої та Жовтневої революцій в Петрограді. У 1918 році прийнятий в РСДРП (б). У березні 1918 року — перший голова Ради в рідному селі. Учасник Громадянської війни: до 1923 року — від рядового до командира кавалерійського ескадрону на Східному й Західному фронтах. Був важко поранений.
У 1924—1925 роках жив у Краснококшайську: учень радянсько-партійної школи, співробітник ОДПУ.
У 1932 році закінчив Томський медичний інститут. Перейшов на адміністративну роботу: з 1934 року — директор курорту Білокуріха, з 1936 року — завідувач Томським міським відділом здоров'я, у 1937—1939 роках — головний лікар санаторія в м. Бердське Новосибірської області, у 1940—1941 роках — директор Томського медичного інституту. У 1940 році отримав ступінь кандидата медичних наук.
У серпні 1941 року став добровольцем РСЧА. Учасник німецько-радянської війни: начальник військового рухомого госпіталю 196 в Томську, з 1943 року — начальник евакогоспіталю 2843 на Західному, 1-му, 2-му, 3-му Білоруських фронтах, майор медичної служби. Був поранений, контужений. У грудні 1945 року демобілізувався з армії. Нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни II ступеня, Червоної Зірки та іншими медалями.
Після демобілізації повернувся до Томська: доцент Томського медичного інституту, в 1953—1954 роках ― директор Томського НДІ фізичних методів лікування. У 1954—1957 роках був директором Державного бальнеологічного НДІ у Сочі. Відомий як прихильник адміністративно-командних методів керівництва наукою.
За заслуги в області охорони здоров'я у 1948 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений лікар РРФСР». Нагороджений орденом «Знак Пошани» та іншими медалями.
Пішов із життя 2 жовтня 1973 року в Сочі, похований там же.
Звання та нагороди Заслужений лікар РРФСР (1948) Орден Червоного Прапора (1967) Орден Вітчизняної війни II ступеня (1945) Орден Червоної Зірки (29.04.1945) Орден «Знак Пошани» (1953) Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» II ступеня Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Примітки
Література Васин К. К. По памятным местам: Историко-краеведческие очерки / К. К. Васин, К. Н. Сануков, М. Т. Сергеев. ― 2-е изд, испр. и доп. ― Йошкар-Ола: Маркнигоиздат, 1968. ― С. 94―95. Владимиров Николай Прохорович // Марийская биографическая энциклопедия / Авт.-сост. В. А. Мочаев. — Йошкар-Ола: Марийский биографический центр, 2007. — С. 75. — 2032 экз. — ISBN 5-87898-357-0. Наши земляки на полях сражений. Участники Великой Отечественной войны — жители Марковского сельского Совета Оршанского района МАССР / Сост. Г. Г. Щёкотова, Г. А. Чернова, Л. В. Таныгина. ― Оршанка, 2016. ― С. 10―11. Колесников А. Ю. Владимиров Николай Прохорович // Марийская биографическая энциклопедия / Авт.-сост. В. А. Мочаев. — 2-е изд. — Йошкар-Ола: Марийский биографический центр, 2017. — С. 85. — 606 с. — 1500 экз. — ISBN 978-5-905314-35-3.