«Ельденсе» () — іспанський футбольний клуб з міста Ельда у внутрішній частині провінції Аліканте, заснований у 1921 роціValle de Elda 26-5-2021Valle de Elda 14-3-2022. Разом з «Ельче» є одним з двох професійних команд з Алікантеhttp://www.diarioinformacion.com/deportes/2014/06/05/eldense-pasa-club-antiguo-provincia/1510196.html.
Історія
Початок (1921—1936) Спортивний клуб «Ельденсе» був заснований 17 вересня 1921 року клубом уболівальників «Барселони» під назвою «Лос Кабесотас» ().
Перша гра в історії клубу була зіграна 1 листопада на полі Ель Прогресо проти найстарішої команди міста, «Ельди», і завершилася поразкою синьо-білих з рахунком 3:1. У 1923 році справжнє футбольне поле Ель Парк (El Parque) було нарешті облаштовано. У перші роки свого існування клуб проводив товариські матчі і грав у невеликих місцевих турнірах проти деяких інших команд регіону. Клуб «Ельда» був розпущений у 1925 році, завдяки чому «Ельденсе» стало головною футбольною командою у місті.
Клуб був зареєстрований у в 1924 році, після чого він почав грати в своєму першому офіційному турнірі, , змагаючись з іншими командами в регіоні. У сезоні 1926-27 відбувся розкол між командами Аліканте, які почали реєструватися в через географічну близькість.
У сезоні 1928/29 «Ельденсе» дебютував у другому дивізіоні чемпіонату Мурсії. Вони стали чемпіонами групи, і з першої спроби вийшли до найвищого дивізіону регіони. Втім там команда провела лише один рік і знову вилетіла. У сезоні 1935/36 років клуб здобув друге підвищення, але початок громадянської війни повністю паралізував змагання в чемпіонаті.
1940-ті роки Після війни офіційні змагання відновилися і за підсумками дебютного сезону 1939/40 Вони повернулися до вищої регіональної ліги, в якій вони стали чемпіонами в сезонах 1941/42 і 1942/43.
Завдяки цьому у сезоні 1943/44 років «Ельденсе» дебютувало на загальнонаціональному рівні у Терсері, тодішньому третьому дивізіоні країни, де і виступала протягом 1940-х років.
Як цікавий факт, слід зазначити, що в 1948 році, після відставки ради директорів, був створений перший футбольний кооператив в Іспанії, в якому гравці самі взяли на себе керівництво командою протягом сезону.
1950-ті роки 1950-ті роки почалися серйозною кризою. У 1951 році, не зумівши зіграти матч чемпіонату проти , команда була виключена зі змагань. Протягом наступних двох сезонів клуб не міг виступати через борги, які мала організація. Клуб постав під загрозою власного існування, оскільки умісті з'явився новий конкурент, який вкрав його популярність, UD Elda. Однак у 1953 році збори членів отримали необхідне фінансування за посередництва деяких місцевих бізнесменів.
У сезоні 1953/54 клуб повернувся до змагань у Терсері, залишившись непереможеним вдома. Саме цього року Луїс Кремадес Віседо вступив на посаду президента. Під його керівництвом «Ельденсе» пережило свої найславетніші моменти, також у розпалі економічного піднесення, яке місто Ельда пережило у взуттєвій промисловості. Одними з найвідоміших гравців того часу були Абелардо, Пако Гранде або Вільяплана «Гедеон».
У сезоні 1954/55 років вони посіли друге місце та грали в групі за підвищення до Сегунди, залишаючись лише на 2 очки нижче від підвищення, яке здобула «Месталья». Наступного року, у сезоні 1955/56, клуб став чемпіоном групи X Терсери. Цього разу обігравши клуб «Піус Ультра» з рахунком 3:0 20 травня 1956 року «Ельденсе» здобуло своє перше й довгоочікуване підвищення до другого іспанського дивізіону, Сегунди.
Команда залишалася на другому дивізіоні 3 сезони. У розіграші 1956/57 вони ледь уникли вильоту, фінішувавши на 16-му місці, а наступного сезону, досягнули 8-го місця в чемпіонаті. Зрештою, у сезоні 1958/59 років команда знову фінішувала на 16-му місці, але скорочення місць у Сегунді призвело до вильоту.
1960-ті роки 1960-ті знову почалися в групі Х Терсери. Перші 2 сезони були посередніми, але у сезоні 1961/62 клуб знову став чемпіоном Терсери. У плей-оф за право підвищення першим суперником був «Ейбар», який був розгромлений з рахунком 7:0 у матчі-відповіді на «Ель-Парку». Другим суперником була «Хімнастика Торрелавега», над якою клуб здобув перемогу вдома та важку нічию у матчі-відповіді, завдяки чому «Ельденсе» знову вийшов до Сегунди 20 травня 1962 року.
Сезон 1962/63 був найуспішнішим за всю історію «Ельденсе». Вони фінішували на 7-му місці у другому дивізіоні, завдавши поразки в Ельді кільком великим командам, таких як «Гранада», «Лас-Пальмас», «Кадіс», «Тенеріфе» тан авіть тогорічному переможцю, клубу, «Реал Мурсія». Однак у наступному сезоні 1963/64 років представники Ельди фінішували на останньому місці, цього разу надовго вилетівши з Сегунди. Остання гра чемпіонату була зіграна на новому та нещодавно побудованому муніципальному стадіоні, оскільки старе ігрове поле «Ель-Парк» було демонтовано для будівництва павільйонів для на його території.
Протягом решти десятиліття команда підтримувала стабільні результати. У 1966 і 1968 роках вони 2 рази ставали чемпіонами ліги і ще раз посідали друге місце, таким чином граючи у турнірі за підвищення до Сегунди. Втімупершому з них поступились «Кастельону», у другому — «Алкояно», а у третьому — «Компостелі». На цьому успішний період в історії клубу закінчився і надалі команда вже не претендувала на підвищення до Сегунди.
1970-ті роки 1970-ті роки почалися новим спадом для «Ельденсе». Реструктуризація Терсери призвела до того, що 12 команд з групи VI втратили місце у лізі. Таким чином, у сезоні 1969/70 років, незважаючи на 9 місце в таблиці, команда знову понизилася до регіональної ліги після 27 років виступів на загальноіспанському рівні. Проте 1971 року клуб посів перше місце і з першої спроби знову піднявся до Терсери на своє 50-річчя існування. Це був останній сезон в історії клубу на регіональному рівні.
Протягом наступних сезонів виступи команди у Терсері були стриманими, зазвичай закінчуючись у середині таблиці, або навіть команді доводилося боротися за збереження прописки. Як найкращий результат виділяється 4 місце, отримане в сезоні 1974/75. Друга половина десятиліття була набагато більш конкурентоспроможною для команди, яка в сезоні 1976/77 була близька до того, щоб знову вийти до Сегунди, знову фінішувавши на 4-му місці, лише на 3 очки відстаючи від лідера.
У 1977 році іспанські ліги зазнали нової трансформації. Було створено новий дивізіон Сегунда Б, який став новим третім дивізіоном іспанського футболу. Сезон 1977/78 команда почала у цій новоствореній лізі. Її дебютна участь завершилася на передостанньому місці, через що клуб знову опустився до Терсери, який тепер став четвертим іспанським дивізіоном. Однак у наступному сезоні 1978/79 «Ельденсе» виграло Терсеру і знов повернулось до Сегунди Б.
1980-ті роки 1980-ті роки почалися з того, що команда зберегла прописку у третьому дивізіоні. У сезонах 1979/80 і 1980/81 клуб грав у групі II Сегунди Б, але за підсумками другого посів останнє місце і повернувся до Терсери, потрапивши до групи XIII.
Протягом наступних кількох років клуб був чемпіоном Терсери 4 рази поспіль, у сезонах 1982/83, 1983/84, 1984/85 і 1985/86, проте в жодному з них команда не вдалося досягти довгоочікуваного повернення до Сегунди Б, що викликало величезне розчарування серед уболівальників.
Лише в сезоні 1986/87 років, незважаючи на те, що команда посіла друге місце в групі, довгоочікуване підвищення до Сегунди Б нарешті було досягнуто, тому що цей дивізіон було розширено до 4 груп. Там команда і грала протягом цих останніх років десятиліття в групі IV. Тоді ж були побудовані криті трибуни Муніципального стадіону.
1990-ті роки 1990-ті роки для «Ельденсе» почалися невдало. Економічна криза, від якої починає страждати взуттєва промисловість, також зменшує економічні доходи клубу та спричиняє відставку президента Лоперени. Провівши 4 сезони поспіль у Сегунді Б, у 1990/91 роках клуб фінішував на 18-му місці, таким чином знову вилетівши до Терсери. Там команда виступала наступні 15 років.
2000-ті роки Нове століття почалося для клубу драматично. Президент Мануель Мурсія пішов у відставку, і таким чином почався хаотичний процес економічної та інституційної кризи. У сезоні 2000/01 клуб був на межі зникнення, оскільки не мав ні керівників, ні фінансових ресурсів. Нарешті керівній раді під головуванням Мануеля Гіля вдалося зберегти клуб. Кілька сезонів кризи слідували один за одним з командою, що застрягла в середині таблиці.
Через кілька років, з приходом важливого спонсора, команда пережила якісний стрибок, який покращив її спортивні результати. Таким чином, у сезоні 2004/05 вони посіли 3-тє місце і грали у раунді підвищення, але вилетіли в першому раунді від клубу «Сангонера Атлетіко». Наступного року, вони знову стали третіми, але цього разу фортуна була на боці команди, яка в першому раунді перемогла «Мар Менор», а в другому — «Жирону» і таким чином повернулась до Сегунди Б після 15 років очікування, а також кваліфікувалась у Кубок Іспаніїhttps://web.archive.org/web/20070927203810/http://www.elrecord.net/noticia.php?id=582.
Сезон 2006/07 у Сегунді Б почався добре і клуб навіть був лідером після другого туру, після чого було кілька важливих перемог, зокрема проти «Аліканте», але середня результативність команди знизилася протягом сезону. В результаті перед останнім туром команда була на відстані трьох очок від порятунку, але програла з рахунком 0:1 «Оспіталету» і в підсумку опустилася на 18 місце та вилетіла до Терсери.
Надалі команда знову надовго затрималась у четвертому дивізіоні, не маючи великих шансів на підвищення у класі.
2010-ті роки Нове десятиліття почалося з нової важкої кризи для клубу. Після тривалої нестабільності в правлінніhttp://www.diarioinformacion.com/elda/2008/12/06/eldense-estudia-plazos-reclamar-deuda-cesar-mora/828156.htmlhttps://web.archive.org/web/20100710082114/http://www.elrecord.net/noticia.php?id=1245 і після відходу спонсора команда опинилася в серйозній економічній та спортивній кризі, яка знову поставила під загрозу саме її існуванняhttp://www.laverdad.es/murcia/20080930/deportes_murcia/fc-cartagena/paco-gomez-regresa-eldense-20080930.html. Сезон 2009/10 був драматичним і вони до кінця боролись за виживання. Хоча їм нарешті вдалося врятуватись від вильоту, вони посіли 17 місце, що є найгіршим результатом за 40 років з моменту останнього вильоту до регіональної ліги. Результати залишалися незадовільними протягом ще трьох сезонів, іноді знову ставлячи під загрозу збереження прописки, але кожного року команда рятувалась.
У сезоні 2012/13 був відкритий новий сучасник стадіон, Нуево Пепіко Амат на місці попереднього, який уже був у жахливому стані. У результаті цієї зміни почався новий етап із приходом нових інвесторів, таких як таємничий Омар Зейдан, який взяв на себе борги клубу та профінансував підписання потужної та конкурентоспроможної командиhttp://radioelda.com/?p=noticias&cat=9&ref=4954&name=Omar%20Zeidán:%20%60He%20venido%20al%20Eldense%20a%20invertir%20mi%20dinero%C2%B4. Таким чином «Ельденсе» став чемпіоном групи VI Терсери у сезоні 2013/14,http://golsmedia.com/index.php?option=com_content&view=article&id=23178:fiesta-y-campeonato-para-el-eldense-problemas-para-el-llosa-&catid=80:cd-eldense&Itemid=969 через 16 років після останньої перемоги, таким чином повернувшись у Сегунду Б після семи років і пройшовши кваліфікацію на Кубок Іспанії.