Вініфред Елсі Бренчлі (; 1883 — 1953) — британська вчена, сільськогосподарська ботанікиня, таксономістка, агрономка і наукова письменниця. Разом з Кетрін Ворінгтон продемонструвала роль бору як важливого мікроелементу для рослин. Перша жінка у Великобританії, яка увійшла в сферу сільськогосподарської науки, де домінували чоловікиD.S. Jenkinson, "Brenchley, Winifred Elsie (1883–1953)", Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004. Retrieved 7 August 2012. Вважається «провідним британським авторитетом з вивчення бур’янів на початку ХХ століття»Clinton L. Evans The War on Weeds in the Prairie West: An Environmental History Calgary, Univ. of Calgary Press, 2002 p.219. Ранні роки та освіта

Вініфред Бренчлі народилася в Лондоні 10 серпня 1883 року в родині Елізабет Беккет та Вільяма Бренчлі, шкільного вчителя. У дитинстві вона перехворіла на кір і через те частково втратила слух. Вчилася у Дівочій школі Джеймса Аллена в Дулвічі, де однією із її викладачок була відома ботанікиня Ліліан КларкAmanda Thomas "Dr.Winifred Brenchley, O.B.E. (1883–1953)". Retrieved 29 July 2013..

Згодом вона два роки навчалася у Садівничому коледжі Свонлі, закінчила курс у 1903 році. До 1903 року коледж приймав лише жінок-студенток, щоб забезпечити відповідні професії для неодружених жінок (у британських колоніях також зростав попит на садівників і аграріїв, і вважалося, що жінки краще підходять для цієї ролі). Бренчлі отримала срібну медаль Королівського садівничого товариства, але залишила садівництво, щоб вивчати ботанікуDonald L. Opitz (2013) 'A Triumph of Brains over Brute': Women and Science at the Horticultural College, Swanley, 1890–1910. Isis 104(1) pp 30–62. 1905 року Бренчлі здобула ступінь бакалавра в Університетському коледжі Лондона, де навчалася під керівництвом Френсіс Волл Олівер. У 1906-7 роках вона отримала стипендію Гілкріста для навчання в аспірантурі. У 1911 захистила дисертацію на тему «On the strength and development of the grain of wheat (Triticum vulgare)» і здобула ступінь доктора наук Лондонського університетуUniversity of London Library Catalogue.

Кар'єра Завдяки стипендії Гілкріста її прийняли до Ротамстедської дослідницької станції. За 60 років існування лабораторії вона була першою жінкою, яка там працювала, і було визнано, що її призначили, «тому що наявні кошти не залучили б відповідного чоловіка»Sir E J Russell 'A History of Agricultural Science in Great Britain 1620–1954' London, Allen & Unwin, 1966 p.235. Незабаром її роботу високо оцінили і через рік вона стала постійною співробітницею на посаді керівниці кафедри ботаніки, обіймала цю посаду до виходу на пенсію в 65 років.

Ще на початку навчання в Ротамстеді Бренчлі продемонструвала свої технічні навички, удосконалюючи техніку вирощування рослин у водній культурі та наблизившись до відкриття важливої ​​ролі міді та цинку в живленні рослин, що й описала у своїй книзі Inorganic Plant Poisons and Simulants (1914, перевидано 1927). Відкриття Кетрін Ворінгтон ролі бору як мікронутрієнту в 1923 роціWarington, K. (1923) "The effect of boric acid and borax on the broad bean and certain other plants". Annals of Botany 37 pp. 629–672 і подальші дослідження впливу бору є, мабуть, найвідомішою роботою Вініфред Бренчлі. Іншим її головним науковим інтересом була екологія бур'янів, в книзі Weeds of Farmland (1920) вона провела перше комплексне наукове дослідження бур'янів у Великобританії. Наступною була видана книга «Manuring of Grass Land for Hay» (1924), в якій описала, як добрива впливають на ботанічний склад луків.

У 1910 році Бренчлі була обрана до Лондонського Ліннеївського товариствао. 1920 року увійшла до Королівського ентомологічного товариства. Її основним ентомологічним інтересом були LepidopteraThe Remarks (on Fellows who have died in the year 1953) Proceedings of the Royal Entomological Society C 18 p.79. 1948 року вона вийшла на пенсію та була нагороджена Орденом Британської імперії.

Вийшовши на пенсію, Бренчлі повернулася до садівництва. Вона також зібрала величезну кількість неопублікованого матеріалу у своїх дослідницьких зошитах, але не встигла опрацювати через важкий інсульт. Вініфред Бренчлі померла 27 жовтня 1953 року.

Публікації Inorganic Plant Poisons and Stimulants, Cambridge, Cambridge University Press, 1914 (Revised 1927) Weeds of Farm Land. London, Longmans Green, 1920 Manuring of Grass Land for Hay London, Longmans, Green, 1924 Suppression of Weeds by Fertilizers and Chemicals (with HC Long) London, Crosby Lockwood, 1949 52 наукові статті, переважно в «Annals of Botany». Переплетений том колекції зберігається в бібліотеці Ротамстеда.

Див. також

Список ботанікинь

Примітки

Посилання Rothamsted Research Archives National Portrait Gallery print of Brenchley