Атомний підводний човен К-141 Курськ проекту 949А Антей (клас Оскар II) затонув внаслідок аварії 12 серпня 2000 року в Баренцевому морі. Він брав участь у перших великих російських військово-морських навчаннях за понад 10 років. Усі 118 осіб, які перебували на борту, загинули. Екіпажі кораблів, що знаходились поблизу, відчули перший вибух і набагато потужніший другий вибух, але в російському флоті не зрозуміли, що сталася аварія, і пошуки підводного човна не починались понад шість годин. Аварійно- підводного човна був навмисно вимкнений під час попередньої місії, і знадобилося більше 16 годин, щоб знайти підводний човен, який лежав на дні моря на глибині 108 м.
Протягом чотирьох днів ВМФ Росії неодноразово зазнавав невдач у спробах прикріпити до аварійного люка підводного човна чотири різних водолазних дзвони та підводні апарати. Рятувальну операцію розкритикували як повільну та невмілу. Офіційні особи вводили в оману та маніпулювали громадськістю та засобами масової інформації, а також відмовлялись від допомоги кораблів інших країн поблизу. Президент Володимир Путін спочатку продовжив свою відпустку на морському курорті в Сочі і дозволив російському флоту прийняти британську та норвезьку допомогу лише через п'ять днів. Через два дні британські та норвезькі водолази нарешті відкрили люк до евакуаційної шахти в затопленому дев'ятому відсіку човна, але не знайшли вцілілих.
Офіційне розслідування дійшло висновку, що коли екіпаж завантажував макет торпеди «Кит», через дефектний зварний шов у її корпусі стався витік (ПВП) усередину торпедного апарату, що спричинило каталітичний вибух. Виробник торпеди оскаржив цю гіпотезу, наполягаючи на тому, що її конструкція мала б запобігати описаним подіям. Вибух відірвав внутрішні і зовнішні кришки торпедного апарату, розпалив пожежу, зруйнував перегородку між першим і другим відсіками, пошкодив пункт управління в другому відсіку, а також вивів з ладу або вбив екіпажі торпедного відділення і пункту управління. Через дві хвилини п'ятнадцять секунд після першого вибуху вибухнули ще від п'яти до семи торпедних боєголовок. Вони пробили велику діру в корпусі, зруйнували перегородки між першими трьома відсіками та всіма палубами, знищили четвертий відсік і вбили всіх, хто був на той момент ще живий до шостого відсіку. Атомні реактори були безпечно зупинені. Аналітики прийшли до висновку, що 23 моряки сховалися в маленькому дев'ятому відсіку і залишалися живими більше шести годин. Коли почалася нестача кисню, вони спробували замінити хімічний кисневий картридж із супероксиду калію, але він впав у морську воду, покриту мастилом, та вибухнув від контакту. У результаті пожежі загинуло кілька членів екіпажу; спровокований спалах спожив решту кисню, задушивши тих, хто залишився в живих.
У травні 2001 року голландська компанія Mammoet отримала контракт на підйом затонулого човна. Протягом трьох місяців компанія та її субпідрядники спроектували, виготовили, змонтували та ввели в експлуатацію понад 3000 т обладнання на замовлення. Була модифікована і завантажена обладнанням баржа, яка прибула в Баренцеве море в серпні. 3 жовтня 2001 року, приблизно через 15 місяців після аварії, корпус було піднято з морського дна та витягнуто в сухий док. Команда з підйому затонулого човна знайшла всі частини, крім носової, включаючи останки 115 моряків, які пізніше були поховані в Росії. Уряд Росії та ВМФ Росії зазнали різкої критики через інцидент та перебіг рятувальної операції. Резюме 133-томного надсекретного розслідування, яке складалося з чотирьох сторінок, виявило «приголомшливі порушення дисципліни, неякісне, застаріле та погано обслуговуване обладнання», а також «недбалість, некомпетентність і безгосподарність». У розслідуванні було зроблено висновок, що рятувальна операція була невиправдано затримана, а російський флот виявився абсолютно неготовим до реагування на катастрофу.
Морські навчання
Вранці 12 серпня 2000 року «Курськ» перебував у Баренцевому морі, беручи участь у навчаннях «Summer-X», перших великомасштабних військово-морських навчаннях, запланованих ВМФ Росії за понад десять років, а також перших після розпаду Радянського Союзу. В навчаннях брали участь 30 кораблів і три підводні човни.
Незадовго до цього «Курськ» був нагороджений грамотою за відмінні показники і був визнаний кращим екіпажем підводного човна Північного флоту. Хоча це були навчання, «Курськ» мав повний комплект неядерної бойової зброї. Це був один з небагатьох підводних човнів, якому було дозволено постійно нести бойовий вантаж. Озброєння включало 18 протичовнових ракет РПК-6 «Водоспад»/РПК-7 «Вітер» (SS-N-16 «Stallion») і 24 крилаті ракети P-700 «Граніт» (SS-N-19 «Shipwreck»), які були розроблені для ураження найкращих систем морської протиповітряної оборони.
Курськ мав майже міфічний статус. Вважалося, що він був непотоплюваним і, як стверджували, міг витримати пряме попадання торпеди. Зовнішній корпус був побудований з використанням 8 мм сталевої пластини, покритої шаром гуми до 80 мм, що мінімізувало здатність інших підводних човнів або надводних суден виявити Курськ. Внутрішній корпус був виготовлений з високоякісної 50 мм сталевої пластини. Два корпуси були розділені проміжком від 1 до 2 м. Внутрішній корпус був розділений на дев'ять водонепроникних відсіків. Довжина човна становила 155 м, приблизно як два реактивні літаки.
О 08:51 за місцевим часом «Курськ» запитав дозвіл на проведення навчального торпедного пуску і отримав відповідь «Добре» (). Після значної затримки субмарина була налаштована для запуску двох макетів торпеди по лінійному крейсеру класу «Кіров» «Петро Великий». Об 11:29 за місцевим часом екіпаж торпедного відсіку зарядив першу торпеду «Кит» (, або «товста дівчина» через її розмір) без боєголовки в торпедний апарат номер 4 «Курська» по правому борту. Довжина торпеди складала 10,7 м, вага - 5 т (4,9 довгих тонн або 5,5 коротких тонн).
Виявлення початкової сейсмічної події
Об 11:29:34 (07:29:34 за Гринвічем) сейсмічні детектори Норвезького сейсмічного масиву (NORSAR) та інші детектори в різних місцях по всьому світу зафіксували сейсмічну подію магнітудою 1,5 бали за шкалою Ріхтера. Місцезнаходження було зафіксовано за координатами на північний схід від Мурманська, приблизно за 250 км від Норвегії та за 80 км від Кольського півострову.
Друга сейсмічна подія Об 11:31:48, через 2 хвилини 14 секунд після першої події, сейсмографи по всій Північній Європі зареєстрували другу сейсмічну подію силою 4,2 бали за шкалою Ріхтера, що в 250 разів перевищує першу і яка була зареєстрована аж на Алясці. Другий вибух був еквівалентний 2-3 тоннам тротилу.
показали, що вибух стався на глибині морського дна. Координати сейсмічної події, , отримані за допомогою тріангуляції, показали, що човен перемістився приблизно на 400 м від місця початкового вибуху. Цього часу вистачило, щоб підводний човен занурився на глибину 108 м і недовго залишився на дні моря.
Рятувальна операція Екіпаж підводного човна «Карелія» зафіксував вибух, але капітан припустив, що це була частина навчань. На борту «Петра Великого», цілі навчального пуску, екіпаж виявив гідроакустичний сигнал, характерний для підводного вибуху, і відчув здригання корпусу. Вони повідомили про це явище в штаб флоту, але їхнє повідомлення було проігноровано.
За розкладом виконання тренувальних торпедних стрільб Курськом закінчилось о 13:30 без будь-якого зв'язку з підводним човном. Звиклий до частих поламок засобів зв'язку, командувач флотом адмірал , який перебував на борту «Петра Великого», спочатку не був стривожений. Корабель відправив гелікоптер на пошуки «Курська», але він не зміг знайти підводний човен на поверхні; про це повідомили Попова.
Черговий офіцер Північного флоту доручив начальнику пошуково-рятувальних сил флоту капітану Олександру Тесленку бути готовим до наказу. Основним рятувальним кораблем Тесленка був 20-річний колишній лісовоз Михайло Рудницький, який був переобладнаний для підтримки підводних рятувальних операцій. Тесленко сповістив капітана судна бути готовим до відходу за годину. Пришвартований на основній базі Північного флоту в Сєвєроморську, корабель був оснащений двома глибоководними рятувальними апаратами класу Приз, водолазним дзвоном, підводними відеокамерами, підйомними кранами та іншим спеціальним обладнанням, але він не був оснащений стабілізаторами, здатними утримувати судно на місці під час штормової погоди, і тому рятувальні апарати могли бути використані лише в спокійному морі. Російській ВМФ в минулому використовував два підводних човна класу «Льонок», кожен з яких мав пару рятувальних засобів глибокого занурення класу «Посейдон», які могли досягати глибини 693 м, але через брак коштів судна з 1994 року перебували на верфі в Санкт-Петербурзі очікуючи ремонту.
О 17:00 на пошуки був відправлений літак Іл-38. Екіпаж літака провів три години безуспішно намагаючись знайти Курськ. О 18:00, через шість годин після першого вибуху, Курськ не зміг виконати заплановану перевірку зв'язку. Командування Північного флоту занепокоїлося і спробувало зв'язатися з підводним човном. О 18:30, після неодноразових невдалих спроб, була розпочата пошуково-рятувальна операція, з застосуванням додаткової авіації, в спробі знайти підводний човен; в результаті підводний човен знов не було виявлено на поверхні. О 22:30 на Північному флоті було оголошено надзвичайну ситуацію, навчання було припинено. Від 15 до 22 суден Північного флоту, в тому числі близько 3 тисяч моряків, почали пошуки підводного човна. «Михайло Рудницький» вийшов з порту о 00:30.
Офіційна реакція уряду Російський ВМФ спочатку применшував значення цього інцидента. Пізно ввечері в суботу, через 9 годин після затоплення Курська, командувач Північним флотом адмірал Попов віддав наказ про перші пошуки підводного човна. Через 12 годин після затоплення Попов сповістив Кремль, але міністр оборони Ігор Сергєєв не передавав повідомлення Путіну до 07:00 ранку неділі. Сергєєв «не рекомендував» Путіну відвідувати місце катастрофи.
У неділю, коли Попов уже знав, що «Курськ» зник безвісти і вважається затонулим, він поінформував журналістів про хід військово-морських навчань. Він повідомив, що навчання пройшли надзвичайно успішно, і високо оцінив навчання в цілому.
Чутки серед членів родин Рано вранці в неділю, 13 серпня, на військово-морській базі Відяєво серед членів сімей екіпажу «Курська» почали ходити чутки про аварію. Телефоніст обробив незвичайну кількість дзвінків і випадково почув назву човна, і що цей підводний човен потрапив у біду. Оскільки база була дуже маленькою, новини швидко поширювалися. Дружини та члени родин обмінювалися новинами, але інформації було мало. Оскільки «Курськ» вважався непотоплюваним, члени родини не хотіли вірити найгіршим чуткам. Вони сподівалися, що у «Курська» були лише тимчасові проблеми зі зв'язком. Заступник начальника бази запевнив жінок, що штаб був напівпорожній, а присутні офіцери просто «проводили час».
Відмова від іноземної допомоги У другій половині дня коли стався вибух, ще до того, як Кремль був поінформований про затоплення підводного човна, радник США з національної безпеки Сенді Бергер і міністр оборони Вільям Коен були проінформовані, що «Курськ» затонув. Після отримання офіційної інформації британський уряд разом із Францією, Німеччиною, Ізраїлем, Італією та Норвегією запропонував допомогу, а Сполучені Штати запропонували використання одного з двох своїх глибоководних рятувальних апаратів, але російський уряд відмовився від будь-якої іноземної допомоги. Міністр оборони Ігор Сергєєв проінформував американське посольство, що порятунок триває. У ВМФ Росії журналістам повідомили, що порятунок був близьким.
Російські рятувальні роботи затнулися