Нова Каледонія () — заморське володіння Франції в Тихому океані. На відміну від інших острівних держав регіону, вона має розвинену економіку, що базується на видобутку нікелю.
Загальні показники Валовий внутрішній продукт Нової Каледонії в 2011 році становив 847,8 млрд тихоокеанських франків, на душу населення припадало 3338 млн тихоокеанських франків (€ 28 500)New Caledonia at a Glance. Express Note, № 101 — August 2013. L'Institut d'Emission d'Outre-Mer (IEOM), . За цим показником Нова Каледонія знаходиться на середньому рівні в масштабах європейських країн, лише на 13 % поступається Франції й при цьому переважає всі інші її заморські території. Серед країн Тихоокеанського регіону за обсягом ВВП на душу населення Нова Каледонія займає третє місце після Австралії та Новій Зеландії. Решта острівних країн значно поступається Новій Каледонії за цим показником, наприклад, 2013 року Фіджі у 8,5 разів, Вануату в 11 разів, а Папуа Нова Гвінея в 17 разівRapport annuel 2015 de la Nouvelle-Calédonie. L'Institut d'Emission d'Outre-Mer (IEOM). Paris: Siege Social, 2016. . Індекс людського розвитку Нової Каледонії 2010 року оцінювався в 0,79; він дозволяє території розташовуватись у категорії країн з «високим розвитком» і займати за цим показником 51-е місце в світі.
Нову Каледонію часто розглядають як «металевий острів» через її значні запаси рудних корисних копалин. Економіка країни базується на видобутку нікелю та його експорті. Частка нікелю (руда, феронікель, матовий нікель) в експорті становить 94,5 %. Зважаючи на вплив, який він чинить на створення нових робочих місць і багатства, нікелевий сектор є однією з основних рушійних сил економічного зростання Нової Каледонії в цілому. Будівництво металургійних заводів опосередковано впливає на будівельну галузь та бізнес-сектор послуг. Але, незважаючи на таку роль нікелю, в структурі економіки Нової Каледонії переважає сектор послуг (68 % ВВП), в той час як доля виробничого сектору становить 25 %, а первинного (сільське господарство, рибальство) лише 7 %New Caledonia . Maison de la Nouvelle Calédonie, 2014 . Структура доданої вартості в 2010 році була такою: сільське господарство 1 %, промисловість 15 %, будівництво 12 %, торгівля 54 %, адміністрування 18 %. Доля нікелю, залежно від рівня цін, становила від 20 % у 2007 році до 5 % у 2015 роціL'économie de la Nouvelle-Calédonie. Maison de la Nouvelle Calédonie, 2016 .
Ключові секторальні показники економіки Нової Каледонії в 2012 році: виробництво руди нікелю 9659 тис. тонн, експорт нікелевої руди 4652 тис. тонн, металургійне виробництво 62 178 тонн вмісту нікелю, металургійний експорт 64 809 тонн вмісту нікелю, виробництво яловичини 2734 тонн, виробництво свинини 1696 тонн, експорт тунця 779 тонн, експорт креветки 817 тонн, вироблено електроенергії 2262 ГВт-год, споживання цементу 124 137 тонн, прибуло туристів 112 204 особи, прибуло пасажирів круїзних лайнерів 277 941 особа, поїздки Новою Каледонією здійснила 121 101 особа.
Структура ВВП істотно змінилася в XXI ст., цьому, зокрема, сприяло значне зростання інвестицій з метрополії. Завдяки цьому економіка Нової Каледонії пережила сильне зростання. Валовий внутрішній продукт в період між 2002 і 2013 роками щорічно збільшувався номінально в середньому на 6,2 % і на 3,5 % з урахуванням зростання цін. Реалізація великих металургійних проєктів сприяла пожвавленню і в інших галузях господарства.
Промисловість
Нова Каледонія володіє величезними мінеральними ресурсами, й перше місце серед них належить нікелю. За даними Геологічної служби США, тут знаходиться приблизно 7 % світових запасів «зеленого золота». За цим показником Нова Каледонія стоїть на п'ятому місці, поступаючись Індонезії (22 %), Австралії (21 %), Бразилії (12 %) та Росії (7 %)Nouvelle-Calédonie. Rapport annuel, 2019. Institut d'Émission d'Outre-Mer . 2019 року видобуток нікелевих руд склав 15 331 тис. тонн, а виробництво металу — 94 404 тонн. Доля нікелю в структурі ВВП Нової Каледонії становить близько 10 %, але на нього припадає понад 90 % експорту; це важливе джерело податкових надходжень. Нікель не лише становить основну економіки Новій Каледонії, він є ще й рушійною силою для всіх інших галузей. У період виняткового зростання виробництва нікелю, що припадав на 1998—2008 роки, спостерігалося різке розширення Нумейської агломерації, майже втричі збільшився автопарк, експоненціально зростали обсяги реалізації товарів та послуг.
Нова Каледонія надзвичайно сильно залежить до коливань цін на нікель. 2007 рік, коли ціна на цей метал піднялась до рекордних $ 54 100 за тонну, доля галузі в структурі ВВП піднялась до 20 %. Починаючи з лютого 2011 року ціни на нікель перебували на спаді, з 2011 до 2015 року вони не перевищували $ 22 000 за тонну, а в другій половині 2015 року навіть опустилися до рівня менш ніж $ 10 000 за тонну.
Нікель на Новій Каледонії присутній в сульфідних рудах: латеритах і сапролітах. Вміст нікелю в латеритах становить менше 2 %, розробка цих порід проводиться кар'єрним способом і вважається найбільш перспективною. Для отримання нікелю й кобальту з латеритів використовується гідрометалургійний технологічний процес. Зокрема, цей метод використовує завод «Горо Нікель» (). Сапроліти в Новій Каледонії називають гарнієритами на честь інженера Жюля Гарньє (), який їх виявив. Сапроліти залягають під латеритами й мають значно більший вміст нікелю — від 2,5 до 3 %. Нікель із сапролітів отримують шляхом плавлення в електричних печах великої потужності. Нікелева руда в Новій Каледонії високої якості, вона вільна від арсену. Діють великі нікелеві шахти в Тіо (), Поро (), Тьєбагі () та Непуї (), багато родовищ знаходиться на вершинах гір.
З другої половини XIX ст. історія Нової Каледонії була невіддільна від видобутку нікелю. Нікелеву руду видобувають близько десяти компаній. Провідними серед них є Société Le Nickel (SLN), 56 % акцій якої належить французькій групі Eramet, а 34 % Новій Каледонії (Société territoriale calédonienne de participation industrielle (STCPI), яка представляє три її провінції) та Société minière du Sud Pacifique (SMSP), 87,27 % якої належить фінансовому підрозділу Північної провінції, решта — конгломерату Sofinor і Vale New Caledonia, дочірній компанії бразильської корпорації Vale. Видобуванням нікелевої руди займається переважно компанія SLN, яка володіє п'ятьма родовищами (три в Північній провінції і два в Південній провінції). Дрібніші компанії, такі як Nickel Miniing Corporaration, Nouméa Nickel, Société des Mines de la Tontouta та інші, розробляють поклади руди для експорту або як субпідрядники для SLN або SMSP.
Компанія SLN протягом довгого часу єдиною займалася збагаченням нікелевої руди. Вона володіє пірометалургійним заводом «Доньямбо» (), розташованим у Нумеа. На підприємстві працює 1300 осіб, його потужність 60000 тонн металу на рік. Завод виробляє феронікель для виробників неіжавної сталі та матовий нікель, який відправляється на завод Сандувіль () компанії Eramet в Гаврі, Франція. «Доньямбо» обробляє 75 % від загального обсягу запасів корисних копалин територіїLe Nickel en Nouvelle-Calédonie. Maison de la Nouvelle Calédonie, 2016 . Загалом цей промисловий комплекс створює 2200 прямих і 6600 непрямих робочих місць.
На початку XXI ст. були започатковані два нові гірничодобувні проєкти, що змінили економічний ландшафт Нової Каледонії. 2001 року канадський гірничодобувний гігант Vale Inco оголосив про плани відкриття гідрометалургійного заводу на плато Горо () в Південній провінції, розрахованого на виробництво 60000 тонн нікелю і 5000 тонн кобальту на рік. Будівництво заводу Goro Nickel розпочалось 2005 року, а виробництво з обмеженими обсягами розпочалось 2009 року, на повну потужність воно запрацювало з 2010 року. Як сировину комбінат використовує латерит з родовища Горо, його запаси там становлять 57 млн тонн. Інший перспективний промисловий майданчик розташований у Коньямбо () в Північній провінції. Тут був збудований пірометалургійний комбінат номінальною потужністю 60000 тонн нікелю на рік. 51 % капіталу підприємства належить державі (урядові Північної провінції), інші 49 % — компанії POSCO. Комплекс розглядається як символ економічного й географічного перебалансування, передбаченого Матіньонською та Нумейскою угодами. Він сприяє розвиткові нової промислової зони Північної провінції Во-Коне-Пуанбу (, VKP), що раніше була майже пусткою. Виробництво запрацювало з квітня 2013 року, в повному обсязі — з 2014 року.
Раніше в Новій Каледонії видобували також залізну руду, виробляли та експортували хром, але ці галузі були закриті через несприятливу ситуацію на ринку. Перспективним виглядає видобуток нафти та газу. 1999 році в морі на глибині 600 метрів за 230 км на північний захід від Гранд-Терр, недалеко від межі з виключною економічною зоною Австралії було виявлене одне з найбільших в світі родовищ природного газу.
Не враховуючи нікель, промисловість Нової Каледонії складається переважно з малих та середніх підприємств. Вони зосереджені переважно у виробництві будівельних матеріалів, продуктів харчування та напоїв і локалізуються головним чином у районі Великого Нумеа. Виробляють пиво, цемент, мило, сиру та рафіновану олію. Виробництво споживчих товарів в основному здійснюється з імпортної сировини. Невеликий обсяг внутрішнього ринку та віддаленість країни від великих світових ринків роблять місцеве виробництво неефективним. Щоб послабити цю проблему, новокаледонський уряд підтримує систему захисту місцевого ринку шляхом регулювання цін.
Сільське господарство, рибальство Лише 10 % території Нової Каледонії використовується для ведення сільського господарства. Продукція галузі складає менше 2 % ВВП. Фермери становлять лише 10 % від загальної чисельності населення, їхній середній вік перевищує 50 років, а число господарств неухильно зменшується.
Сільськогосподарський сектор надзвичайно диверсифікований. З одного боку, це канацьке традиційне землеробство, що культивує місцеві культури й отримує традиційно низькі врожаї, з іншого боку, професійні фермери, в основному європейці, що працюють на сучасних фермах з вирощування продукції на продаж. Лише 4 % європейців працюють в сільському господарстві, в порівнянні з 60 % у канаків, але дві третини орних земель перебуває під контролем близько тисячі французьких поселенців з великими маєтками. Земля залишається основною проблемою в Новій Каледонії, меланезійська землекористувацька культура продовжує стикатися з європейською землевласницькою культурою. Незважаючи на модернізацію та професіоналізацію сектора, сільське господарство, разом із рибальством, здатне задовольнити лише половину потреб споживання країни.
Вирощування продовольчих культур здійснюється в канацьких племенах і на великих європейських фермах на західному узбережжі Гранд-Терр. Землеробство традиційно займає центральне місце в житті канацької громади. Основною прожитковою культурою корінного населення є ямс, вирощують також таро, маніок і батат. Кава була впроваджена ще в перші дні французької колонізації, в основному вирощують сорт робуста. Крім того, культивують різні бульби, банани, до продукції новокаледонського сільського господарства належать також копра та мед.
Основу тваринництва Нової Каледонії становить велика рогата худоба, вона приносить більшу частину доходів сільськогосподарської галузі. Великі стада корів фермери-європейці тримають на пасовищах західного узбережжя Гранд-Терр. Проте тваринницькі господарства перебувають у стані стійкої стагнації, а виробництво молока є мінімальним. Існують свинарські ферми. Також розвивається розведення оленів, оленина експортується до Європи. Птахівництву (кури) вдається покрити попит на яйця, але воно задовольняє тільки 5 % попиту на курятину.
Нова Каледонія має велику виключну економічну зону (ВЕЗ), вона становить понад 13 % всієї ВЕЗ Франції. Проте ведеться лише дрібний вилов риби в лагунах, а внесок рибальства у ВВП країни є мізерним. Головною промисловою рибою є тунець. Ловлять також морських гребінців та трепангів.