Готське язичництво — первісна релігія готів до їхнього навернення в християнство (або хрищення).

Історія Інформація про готів, а саме про форму германського язичництва, яку практикували готи до християнізації, що відбулася в IV і V століттях, вперше з'являється в історичних джерелах на початку III століття.

Центром готського культу було село або клан (), в якому мешканці села під керівництвом правителів клану — реїків () влаштовували ритуальну жертовну трапезу. Реїки вважали себе охоронцями етнічної традиції. Це яскраво проявилося під час готських переслідувань християн у 370-х роках, коли реїк Атанаріх, побачивши загрозу своєму становищу з боку нової релігії, відповів переслідуванням навернених готів, але не християн-іноземців. Відповідно до фрагментів «Житія Сави Готського», Сава був страчений за сповідування християнства, точніше за відмову принести жертву племінним богам, а його супутника-іноземця - священника Сансаласа, відпустили.

У II столітті після поселення готів у Скіфії, почався процес етногенезу. Більшість «готів» III-IV століть насправді не були вихідцями зі Скандинавії, а значною мірою як і у випадку з «гунами», вони складалися з неоднорідного населення, яке було об'єднане під назвою «готи» через підпорядкування еліті, сформованій правлячими династіями реїків.

Готська релігія була суто племінною, в якій політеїзм, поклоніння природі та культ предків були одним цілим. Відомо, що готська династія Амали обожнювала своїх предків - Ансісів (споріднене з давньоанглійським ēse, давньоскандинавським æsir), а Тервінги розпочинали битву піснями на честь своїх предків.

У 370-х роках поступова християнізація частини готського населення досягла переломного моменту. Міжусобиця між християнським реїком Фрітігерном і язичницьким реїком Атанаріхом спричинила римське військове втручання на боці християн, що призвело до Готської війни (376—382). У 376 році римляни дозволили ряду християнських готів, включаючи єпископів і священників, перетнути Дунай і отримати притулок.

Релігійні практики Саме англійське слово god споріднене з готським словом guþ (), що означає язичницького ідола, ймовірно, дерев'яну статую, подібну до тієї, яку Вінгурік привіз на колісниці, коли закликав готських християн поклонятися племінним богам. Цим словом стали позначати християнського Бога в готській Біблії, а його граматичний рід змінено з середнього на чоловічий.

Назва "готи" (, Gutþiuda), ймовірно, означає - «люди, що наливають, виливають», а guþ — об'єкт акту, тобто ритуальне виливання води, вина, молока або меду на честь богів тощо.Oxford English Dictionary, 1884—1928, and First Supplement, 1933.

Слова «принести в жертву» і «жертвоприношення» ( і ), використовувалися в біблійній готиці в значенні «християнське богослужіння» і «християнський священник».

Однією з особливостей, яка відрізняє готичну релігію від усіх інших форм ранньогерманської релігії, є відсутність зброї як поховального інвентарю. Язичницькі могили воїнів у Скандинавії, Англії та Німеччині майже завжди містили зброю, доки ця практика не була припинена християнізацією. Язичники-готи, схоже, не відчували потреби ховати своїх померлих зі зброєю. Це могло бути пов'язано з тим, що в період зростання економіки і посилення міжгрупової конкуренції, тобто задовго до християнізації готів, поховання зі зброєю було поширеними серед язичницьких народів у V-VI століттях, можливо, як метод закріплення за допомогою поховального ритуалу престижу певних родин.

Готська віра у відьом засвідчена історією про галіурун ( (порівняйте англосаксонську hellrúne)), яка була вигнана з племені королем Філімером і згодом поєдналася зі злими духами та породила гунів, які зрештою зруйнували Готську імперію. Вольфрам порівнює неприйняття некромантії чи чаклунства готами з язичницьким скандинавським неприйняттям seiðr фінських чаклунів або шаманів.

Готські божества Дуже мало інформації про окремих богів, яким поклонялися готи. У світлі порівняльних свідчень пізніших форм германського язичництва, здається ймовірним, що «германська трійця» Одін (Wodanaz), Тюр (Tīwaz) і Тор (Þunraz) могла мати паралель серед готів, з іменами Гаут (Gaut), Тейвс (Teiws) і Фейрґунейс (Fairguneis).

Бог війни Тейвс Готи мали культ бога війни, якого римляни ототожнювали з Марсом, імовірно, спорідненого з прагерманським Tīwaz, який, можливо, називався *Teiws готською мовою, виходячи з назв відповідних букв.

Серед тервінгів, був відомий як Тервінг, міфічний, однойменний предок племені, можливо, пов'язаний також з легендою про втрачений меч Тюрфінґ, «палець» бога Тюра, який при дотику спричиняв раптову смерть його ворогам.

Гапт та скандинавській Одін Існував також Гаут або Гапт, родоначальник династії Амали та, ймовірно, однойменний з усім народом «готів». Незрозуміло, чи слід вважати це божество незалежним від щойно згаданих, чи це лише інше ім'я, під яким також був відомий один з них.

Давньоскандинавське Gautr у пізніші століття слугувало іншим іменем Одіна у Скандинавії. В «Молодшій Едді» сам Одін, як кажуть, прийшов на північ з Чорноморського регіону, званого Туркляндією, земель, які, як дехто вважає, були заселені предками готів. Якщо Гапт був первісним предком «ансів», якого пізніше ототожнили з Одіном, то готська літера ансуз () може свідчити про його важливість, але це не означає, що можна вважати, ніби Гаут мав ті ж самі атрибути, що й Одін в епоху вікінгів. Це може бути відлунням більш давнього впливу, що стався багато століть тому, коли в археологічних матеріалах можна побачити впровадження степових елементів з ямної культури серед найдавнішого германського культурного горизонту, що породило культуру шнурової кераміки мідної доби.

Фейргунейс Інгваз та Донау Іншого важливого бога, можливо, називали Фейргунейс (), якого римляни ідентифікували як Юпітера, а сучасні вчені вважають Тором. Це залежить від точності тлумачення римлянами готської релігії.

Готська літера інґуз () може вказувати на існування серед готів бога Інґваза (), давнішої назви бога Фрейра, але інших доказів цьому немає.

Нарешті, річка Дунай, можливо, також була обожнювана як *Donaws.

Див. також Гапт Готські рунічні написи Дохристиянські вірування германців Кільце з П'єтроаси Християнство у готів

Примітки

Література