Князі Заславські, Жеславські, Жославські, Жаславські, також Заславські з Острога () гербу власного — волинський рід XV-XVII століть, молодша гілка князів Острозьких. Прізвище походить від назви міста Заслав (нині Ізяслав Хмельницької області). Заславські володіли великими маєтностями у Великому Князівстві Литовському та Короні Королівства Польського. Протягом XVI-XVII століть Заславські у власних володіннях заснували ряд міст, зокрема: Новий Заслав, Красний Корчик, Шепетівку, Славутин, Олександрію тощо. З 1620-х власники Острозької ординації — найбільшого майорату Речі Посполитої.

У XV-XVI століттях головними центрами володінь Заславських були міста Заслав, Білогородка і Верхів на Волині.

Представниця родини, княгиня Анастасія Заславська, виступила фундаторкою вершинної пам’ятки української культури XVI століття — Пересопницького євангелія.

Походження роду Існує дві провідних версії походження князів Заславських — відгалуження родини Острозьких. Згідно з першою Заславські є нащадками Рюриковичів-Мономаховичів. Цієї думки дотримується зокрема львівський історик Леонтій Войтович. Інший погляд обстоює київський історик Наталя Яковенко, яка про походження Острозьких та їхнього відгалуження, Заславських від Гедиміновичів-Наримунтовичів.

Володіння

+ Руїни Старозаславського замкуПалац Острозьких в Дубенському замкуРуїни Старосільського замку

Відомі представники роду

Юрій Заславський ( бл. 1500 року) — волинський князь, перший почав писатися князем Заславським. Кузьма Заславський ( 1556) — державець свіслоцький і кам'янецький, відомий завдяки майновим конфліктам з Острозькими, власник Милятина, Чернихова. Анастасія Заславська ( 1561) — волинська княгиня. Дружина Кузьми Заславського. Фундаторка Пересопницького євангелія. Януш Янушович Заславський (1560 — 4 серпня 1629) — підляський воєвода (1591–1604), житомирський староста (1598–1609), волинський воєвода (1604–1629), переяславський староста (1620–1629). Відомий лицарською звитягою. Придушив повстання Северина Наливайка. Бився з татарами під Збаражем, з турками під Цецорою, воював у Мунтенії. Фундатор перекладу на польську мову антивідьомського трактату «Malleus Maleficarum». Олександр Заславський (1577—1589 — 14 листопада 1629) — волинський каштелян (1605–1613), житомирський староста (1609–1627), брацлавський воєвода (1613–1628), київський воєвода (1628–1629). Відомий прихильних унії східної та західної християнських церков. Збереглося чотири томи копіярію листів Олександра Заславського, якому немає аналогів в епістолярній спадщині Речі Посполитої. Владислав Домінік Заславський (1616 — 5 квітня 1656) — острозький ординат (1621–1656), коронний конюший (з 1636), луцький староста (1639–1656), сандомирський воєвода (1645–1649), краківський воєвода (1649–1656). Один з трьох реґіментарів Коронного війська під час національно-визвольної революції середини XVII століття. Організатор оборони від шведів Перемишля. Знавець і меценат мистецтва. Олександр Януш Заславський (1651—1682) — острозький ординат (1656–1682), останній нащадок магнатської родини Заславських по чоловічій лінії. Засновник юридичної академії у Варшаві (1670).

Генеалогічна схема (за Наталею Яковенко)

1 2 3 4 5 6 7 8 │ Юрій Васильович Заславський(† бл. 1500) ∞ Софія Варвара N │ ├─Андрій Юрійович Заславський († бл. 1535) x ├─Марина Юріївна Заславська († п. 1516) ∞ Семен Олізарович └─Іван Юрійович Заславський († бл. 1516) ∞ Олена Федорівна Четвертинська │ ├─Михайло Іванович Заславський († бл. 1530) x ├─Софія (Варвара) Іванівна Заславська ∞ Олехно Бранський └─Кузьма Іванович Заславський († 1556) ∞ Анастасія Юріївна Гольшанська Дубровицька (до 1529) │ ├─Ганна Кузьмівна Заславська († 1582) ∞ Іван Федорович Чорторийський (1547) └─Януш Кузьмич Заславський († 1562) ∞ (Марина Петрівна?) Кірдеївна (між 1556/62) │ ├─Михайло Янушович Заславський († 1587) x ├─Софія Янушівна Заславська († п. 1618) ∞ Олександр Богданович Загоровський (до 1588) → Федір (Фридрих) Тишкевич (1588) └─Януш Янушович Заславський (1562-1629) ∞ Олександра Романівна Санґушківна (1577) → Мар'яна Лєщинська (1611) │ ├─Костянтин Янушович Заславський († 1615) x ∞ Анна Потоцька (1612/13) ├─Юрій (Єжи) Янушович Заславський (1592-1636) x ├─Єлизавета Янушівна Заславська († 1618) ∞ Ян Щасний Гербурт (1610) → Максиміліян Пшерембський (1617) ├─Софія Янушівна Заславська († п. 1636) ∞ Ян Остроруґ (бл. 1603) └─Олександр Янушович Заславський (1581-1629) ∞ Евфрузина Янушівна Острозька (1605) │ ├─Франциск на Острозі Заславський († 160<6>-21) x ├─Кароль Заславський (161<4>-18) x ├─Януш Василь Заславський († 1617) x ├─Костянтин Олександр Заславський (1620-42) x ├─Януш Ісидор Заславський (1622-49) x ├─Сузанна Заславська († 1625) x ├─Констанція Заславська († 1630) ∞ Фердинанд Мишковський (1630) └─Владислав Домінік на Острозі Заславський (1616-56) ∞ Софія Ліґензянка (1634) → Катажина Собеська (1650) │ ├─Евфрузина Заславська († до 1656) x ├─Теофіла Людвіка Заславська († 1709) ∞ Дмитро Вишневецький (1671) → Юзеф Кароль Любомирський (1683) └─Олександр Януш на Острозі Заславський (1651-1682) x

Див. також Острозькі (родина) Герб князів Острозьких і Заславських Старозаславський замок (руїни родового замку XVI — XVII століть) Новозаславський замок (руїни родового замку XVI — XVII століть) Костел святого Івана Хрестителя в Ізяславі (усипальниця князів Заславських з 1630-их років)

Посилання

Наталя Яковенко. Топос «з'єднаних народів» у панегіриках князям Острозьким і Заславським (біля витоків української ідентичності) + Додаток 3.15. Леонтій Войтович. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Князі Острозькі та Заславські // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів, 2000. Леонтій Войтович. Родина князів Острозьких // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXX. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 1996. — С. 355–367. Андрій Блануца. До історії земельних володінь князів Заславських на Рівненщині Л.Жеребцова. Суперечка між Острозькими та Заславськими з приводу острозького мита Володимир Александрович. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського Наталя Яковенко. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) Петро Кралюк. Питання про протопласт роду князів Острозьких

Джерела Войтович Л. Генеалогія династії Рюриковичів. — Київ, 1990. Войтович Л. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. — Київ, 1992. Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII—XVI ст. — Львів, 1996.

Ісаєвич Я. Д. Заславські // Яковенко Н. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст. — Київ, 2002. — ISBN 966-7679-23-3. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5. Герб князів Заславських // Олег Однороженко. Князівська геральдика Волині середини XIV—XVIII ст. — Харків, 2008. — ISBN 966-7409-49-X. Boniecki A. Poczet rodόw w Wielkim księstwie Litewskim w XV і XVI wieku. — Warszawa, 1887. Długosz Józef. Władysław Dominik Ostrogski-Zasławski (1616—1656). Zarys biografii negatywnej // Władza i prestiż. Magnateria Rzeczypospolitej w XVI—XVIII wieku. — Białystok, 2003. Kempa T. Dzieje rodu Ostrogskich. — Toruń, 2002. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…  — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 688—694. Rulikowski W., Radziminski Z. L. Kniazowie na Ostrogu i Zasławiu. Ostrogscy i Zasławscy herbu własnego. — Kraków, 1880. Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od końca czternastego wieku. — Kraków, 1895.