Благодатне (до 17 лютого 2016 — Ку́йбишеве) — село в Україні, у Кетрисанівській сільській громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 712 осіб. Колишній центр Благодатненської сільської ради.

На південній околиці села бере початок річка Осиновата.

Назва До 2016 року село Благодатне носило назву Куйбишеве.

Історія

У 1781 році почали роздавати землі півдня Кіровоградщини. І землі сучасного села Благодатне отримав малоросійський сотенний писар Косюра в розмірі 1500 десятин ("при вершине речек Чорного Ташлыка и балке Осиковатой по обоим сторонам" - рос.). Згодом в метричних книгах Витязівської церкви, до парафії якої відносилося поселення, яке належало Косюрам, називали Косюрівкою, Косюриною та Осикуватим.

Перший запис в метричних книгах датується 12 квітня 1800-го року: хрещений Сидор від бітьків Івана Литвиненка та Агафії, жителів слободи Косюриної.

Серед наступних записів зустрічаються такі прізвища: Пугаченко, Матвієнко, Черевко, Ткач, Микитенко, Турчак, Білозоренко, Литвиненко, Колісніченко.

Сім'я Косюри мала статус дворянства 2-ої категорії та збудувала маєток, який під час СРСР використовувався як школа. Але без догляду і ремонту будинок визнали аварійним та знесли, а школу перенесли в іншу будівлю. Також за наказом Косюр був висаджений ліс, переважно, дубовий, який частково зберігся і зараз набув статусу заповідного урочища "Нюркина Балка".

За сповідальними відомостями 1812 року слобода Софії Косюрихи вдови мала такі сім'ї: Косюра, Сидоренко, Погрібний, Білозоренко, Литвиненко, Ткач, Вдовиченко.

В сповідальних списках за 1855 рік значаться такі жителі села Осикувате: підпорутчик Никифор Ілліч Косюра та дружина Надія Димитрієва, Шуст, Кучеренко, Камінський, Півень, Слободяненко, Падалка, Тишко, Удовіченко, Юсипенко, Артеменко, Замостянський, Железняков, Чуян, Левченко, Чуйковець.

При СРСР село розділилося на декілька частин: Осикувате, Косюрине та поселення вздовж балки Осикуватої нижче за течією, одне з яких називалося "Третє".

В 1922 році на базі маєтків Штикаря та Дорина , об’єднавши землі Новопавліки, Килиповське, Морквино заснували «Агробазу». В 1929 році землі «Агробази» були передані радгоспу «Червоний землероб» , а навесні 1930 року господарство відділилося в самостійне під назвою «Відродження». Радгосп «Відродження» в складі відділків: Дорина, Стьопино та Штикаря в 1937 році було перейменовано в радгосп ім. Куйбишева.

Село належало до Бобринецького району до його ліквідації 17 липня 2020 року.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 768 осіб, з яких 383 чоловіки та 385 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 708 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 93,40 % російська 5,62 % молдовська 0,84 %

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)

Примітки

Посилання Фото з космосу Погода в Бобринецькому районі