Міцзун'ї () — стиль китайського бойового мистецтва, заснований на оманливих та швидких рухах.

Стиль міцзун'ї також відомий під назвами міцзунцюань (), яньцінцюань (), «Лабіринтовий бокс» або просто Міцзун.

Як зовнішній («силовий») північнокитайський стиль, міцзун («таємний (втрачений) шлях») належить до сімейства бойових мистецтв «Довгий кулак» (), хоча в деяких традиціях вважається внутрішнім («м'яким») бойовим мистецтвом. Він створений Юе Феєм (1103—1142) і вважається системою-попередником поширеного напрямку сін'їцюань (). Міцзун'ї створений Чень Цзюсяо (). Чен навчився у своїх дідуся та матері, обидва з яких також практикували міцзун'їShou-Yu Liang & Wen-Ching Wu (2001). Kung Fu Elements: Wushu Training and Martial Arts Application Manual. Way of the Dragon Publishing. ISBN 1-889659-17-7..

Мистецтво почало ставати популярним у 1901 році завдяки Хо Юаньцзя, майстру міцзуньї, батько якого, Хо Еньді, був так званим «наступником Міцзуньї» у шостому поколінніChris Crudelli (2008). The Way of the Warrior. Dorling Kindersley Ltd. ISBN 978-1-4053-3750-2.冯骥才, 张仲 (2004). 记忆天津: 2004 : 天津建城600年. 浙江摄影出版社..

Є багато шкіл міцзун'ї. Однією з найпопулярніших є Міцзун Лохань (), яка поєднує міцзуньї з лоханьцюань (). Через лоханьцюань походження міцзун можна простежити до храму Шаолінь за часів династії Тан (поч. VII — поч. X ст.).

Опис

Міцзун Лохань — це «зовнішній» стиль із чіткими «внутрішніми» впливами. Він спирається на багато аспектів зовнішнього стилю «довгого кулака північного Шаоліня» та внутрішніх стилів тайцзіцюань та багуачжан, які в наш час часто викладають разом із ним. Для нього характерні оманливі рухи рук, складна робота ніг, різноманітні удари ногами та високі стрибки. Стиль дуже швидко змінюється при виконанні. Акцент на гнучкості в стилях ушу (західне — «кунг-фу») північного Шаоліня є керівним принципом міцзун, і це очевидно в універсальності його атак і в тому, наскільки він об'єднує основні концепції багатьох внутрішніх стилів.

У XX столітті системою Міцзуна Лохана керував великий майстер Є Ютін — до своєї смерті в 1962 році у віці 70 років. Кілька його учнів, таких як майстри Чі Хунг Марр, Раймонд Вонг і Джонні Лі, в 1960-х роках емігрували до Північної Америки та продовжували викладати цю систему в різних місцях США: від Лос-Анджелеса, Далласа, Техас, Коппелла, Техас до Гаваїв і Канади.

Міцзун також продовжували викладати як базове мистецтво сін'юцюань у рамках традиції Юе Цзя Ба Шао / Ген Цзішань у Лондоні, Велика Британія. У рамках цієї традиції міцзун в основному навчали дітей, оскільки з погляду навчання технічні та внутрішні аспекти мистецтва є менш складними (тобто більш зовнішніми), ніж у сін'юцюань.

Примітки