Олексій Іванович Сластьонов (1900—1967) — український астроном та радянський адміністратор, спеціаліст з розрахунку орбіт астероїдів, заступник директора Харківської обсерваторії (з 1934), декан фізико-математичного факультету Харківського університету (1951—1953). Також відомий своїм внеском в дослідження історії астрономії в Харкові, особливо книгою «Астрономія у Харківському університеті за 150 років. 1805—1955 рр.» (1955), яка спричинила міжнародний скандал через необґрунтовану критику Отто Струве, президента Міжнародного астрономічного союзу.

Біографія Олексій Сластьонов народився 22 серпня 1900 у слободі Борисовці в Курській губернії (нині Бєлгородська область Росії). За власними спогадами Сластьонова, його батько походив із селян і був службовцем. У 1901 році родина переїхала в Харківську губернію до Куп'янська, де в 1910-х роках Сластьонов закінчив початкову школу, вище початкове училище й педагогічні курси.

У 1917—1920 роках вчителював в сільських школах Харківщини. В 1920-ті роки обіймав різні керівні посади в радянських адміністративних установах: голова шкільної секції Куп'янської наросвіти (1920—1921), секретар Повітової артілі союзу «Робопрос» (1921—1924), завідувач сільгосппрофшколи (1924—1927), інспектор Профосвіти Куп'янської наросвіти (1927—1929). 1926 року вступив до Комуністичної партії (більшовиків) України. В 1929—1930 вчителював у Куп'янську.

1930 року вступив до математичного відділення фізико-математичного факультету Харківського інституту народної освіти, який пізніше увійшов до складу Харківського державного університету. 1934 року закінчив університет, захистивши дипломну роботу «Псевдоеліптичні інтеграли», й одразу був призначений заступником директора Харківської обсерваторії. На той час в обсерваторії не було жодного комуніста або комсомольця, і ректор вирішив «підсилити» керівництво обсерваторії комуністом Сластьоновим.

Того ж 1934 року Сластьонов вступив до аспірантури кафедри астрономії. За час навчання в аспірантурі публікацій не мав і наукових доповідей на засіданнях кафедри астрономії не робив. В 1935—1937 брав участь в організації винесення астрономічних інструментів за межі міста та створення в Харкові Центральної Української обсерваторії. В 1934—1936 викладав в університеті математику. 1937 закінчив аспірантуру. Працював над покращенням розрахунку орбіти астероїда 1322 Коперник, використовуючи методи Гаусса і Ганзена—Боліна. В 1939 році захистив кандидатську дисертацію «Обчислення та поліпшення елементів орбіти малої планети 1322». Того ж року Сластьонов здобув звання доцента й почав викладати на кафедрі астрономії. Вів загальну та теоретичну астрономію, спецкурс з історії астрономії. Провів підготовчу роботу з поліпшення орбіти астероїда 151 Абунданція та почав обчислення збурень від Юпітера. У грудні 1940 залишив роботу в обсерваторії, бо за сумісництвом виконував обов'язки помічника ректора з вечірнього та заочного факультетів.

З початком Німецько-радянської війни, восени 1941 року, Сластьонов вступив до Воєнно-педагогічного інституту в Ташкенті. Потім служив на курсах молодших лейтенантів 39-ї армії. Участі в бойових діях не брав, завідував клубом на курсах та виконував обов'язки парторга, але був нагороджений орденами «за старанну і сумлінну роботу із курсантами з політичної підготовки». У 1945 році разом з 39-ю армією побував у Пруссії, Монголії та Китаї.

У листопаді 1945 року Сластьонова почав працювати доцентом кафедри математики Інституту інженерів залізничного транспорту у Ташкенті, але в 1949 році за клопотанням Барабашова його перевели з Ташкента до Харкова. У ХДУ його як партійця одразу призначили заступником декана фізико-математичного факультету, а навесні 1951 року — деканом. За спогадами студентів, був «…похмурою, різкою, якщо не сказати грубою і образливою людиною». У нього швидко виник конфлікт зі студентським активом, який врешті-решт був вирішений на користь студентів після втручання заступника міністра вищої освітиЛегенды и были старого физмата. Сборник рассказов. Ч. IX. Серия воспоминаний о Детях физмата. Вып. 4. Бляшенко Г. С., Гребенник И. П., Пустовалов В. В., Ульянов В. В., Яцук К. П. Харьков: Харьковский национальный университет, 2003. 20 c., а Сластьонов у вересні 1953 року залишив посаду декана «за власним бажанням».

1955 року до ювілею Харківського університету Сластьонов видав книгу «Астрономія у Харківському університеті за 150 років. 1805—1955 рр.», яка, попри її ідеологічну спрямованість і упередженість, на пів сторіччя стала одним з основних літературних джерел про історію астрономії в Харкові. Ця книга призвела до міжнародного конфлікту, оскільки різко критикувала Отто Струве, колишнього харків'янина, емігранта, на той час всесвітньовідомого американського астрофізика та президента Міжнародного астрономічного союзу. Після втручання у ситуацію керівництва Астрономічної ради АН СРСР, в більшості екземплярів книги сторінки з критикою Струве були замінені, хоч невелика кількість оригінальних примірників також зберіглась .

В останні роки Сластьонов продовжував наукову роботу в обсерваторії, працював над поліпшенням орбіт та обчисленням збурень для астероїдів 284 АмаліяСластенов А. И. Улучшение элементов орбиты малой планеты (284) Амалия. Ученые записки Харьковского государственного университета. 1957. Т. 91. С. 249—253., 126 ВелледаБаженов Г. М., Сластенов А. И. Определение абсолютных возму- щений первого порядка от Юпитера и улучшение элементов орбиты малой планеты (126) Велледа. Циркуляр астрономической обсерватории Харьковско- го университета. 1961. No 23. С. 22—29., 30 УраніяСластенов А. И. Абсолютные возмущения первого порядка элементов орбиты малой планеты (30) Urania. Циркуляр астрономической обсерватории Харьковского университета. 1958. No 19. С. 39—44., писав біографічні статті про харківських астрономів БарабашоваСластенов А. И. Пятьдесят лет беззаветного служения астрономической науке (К 70-летию со дня рождения Н. П. Барабашова). Вестник Харьковского государственного университета. 1965. No 4. Вып. 1. С. 3—12. і МихайловаСластенов А. И. В. А. Михайлов. Труды Харьковской астрономической обсерватории. 1957. Т. 13. С. 9—11, спільно з Барабашовим розробив методичні вказівки до вивчення астрономії в Харківському університетіБарабашов М. П., Сластьонов О. І. Астрономія: Методичні вказівки до вивчення курсу. Для студентів фізико-математичних спеціальностей. Харків: Видавництво університету, 1965. 64 с.. Помер 13 лютого 1967.

Публікації

Відзнаки

Орден Червоної Зірки (1944) Орден Вітчизняної війни II ступеня (1945)

Примітки

Література